Рішення

від 20.11.2024 по справі 160/24615/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 рокуСправа №160/24615/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2024р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області та, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.09.2024р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.03.2018 року по 30.06.2024 року в повному обсязі;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2024 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 15.08.1997 по 3.06.2024 він проходив службу в ГУ ДСНС України, при цьому, позивач вказує на те, що станом на день його виключення із списків особового складу пожежно-рятувального загону відповідачем не проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, яка гарантована чинним законодавством України, зокрема Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення», а також чинними роз`ясненнями Міністерства соціальної політики та Департаменту фінансів України Міноборони. На заяву представника позивача від 12.08.2024р. щодо нарахування та виплати індексації позивачеві, листом №49-301-2530/49-3-4 від 19.08.2024р. 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повідомив представника позивач про те, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 року по 30.06.2024 року індексувалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року та не підлягає додатковому нарахуванню індексації. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та постанови Верховного Суду (а.с.1-7).

Ухвалою суду від 23.09.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.26).

26.09.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до положень статей 22, 51 Бюджетного кодексу України видатки на грошове забезпечення здійснюються лише в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах; Постановою № 1013 не лише істотно змінено порядок проведення індексації доходів населення починаючи з 01.12.2015, але й визначено базовий місяць (січень 2016 року), з якого в подальшому необхідно відштовхуватись для проведення індексації. Тобто право на індексацію у позивача виникає у червні 2016 року, коли індекс інфляції перевищив 103% та склав 104,1%, а у січні 2017 року відбулося зростання розміру грошового забезпечення позивача через підвищення розміру його складових, зокрема, щомісячної премії, відтак, базовим місяцем стає січень 2017 року, який береться для подальшого розрахунку індексу споживчих цін, тому право на індексацію із застосуванням базового місяця січень 2017 року у позивача настає у червні 2017 року, коли індекс інфляції перевищив 103% та склав 103,7%; кошторисами 3 ДПРЗ на 2016-й, 2017-й та 2018-й роки загального фонду бюджету не було передбачено видатки на індексацію грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а забезпечення виконання ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» відбувалося до діючих на той момент роз`яснень відповідних відомств; 3 ДПРЗ виконав умови, визначені абзацом 1 пункту 3 Постанови № 1013, а відтак для проведення подальшої індексації грошового забезпечення осіб служби цивільного захисту при обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації відповідно до Порядку № 1078, як базовий місяць (місяць підвищення) врахувала січень 2016 року, що передбачено абзацом другим пункту 3 Постанови № 1013; індексація грошових доходів Позивача за період 01.03.2018 31.12.2022 з урахуванням базового місяця березень 2018 року була нарахована та виплачена у повному обсязі на загальну суму 22 410,75 грн.; відповідно до Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», який затверджений Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, тобто не діють усі норми цих нормативно-правових актів, без виключень, отже, у 2023 році роботодавці були звільнені від обов`язку індексації зарплати, відсутній і механізм обчислення збережених сум індексації у разі її виплати протягом 2023 року, тож формально 2023 рік обнулив індексацію; з 01.01.2024 року відновлено дію Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» і, відповідно Порядку проведення індексації грошових доходів населення, тобто нарахування індексації грошового забезпечення у 2024 року проводиться з урахуванням нового правила, яке визначено у статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460- IX: «Установити, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року», таким чином, якщо приріст ІСЦ (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то базовим місяцем є грудень 2023 року, а право на індексацію із застосуванням базового місяця грудень 2023 року настав лише у серпні 2024 року, коли індекс інфляції перевищив 103% та склав 104,3%. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та ухвалу Верховного Суду (а.с.32-35).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За викладеного, рішення у даній справі приймається судом 20.11.2024р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 у спірний період проходила службу у 3 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, де отримував грошове забезпечення, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.13-14,16,38-41) та не заперечується учасниками справи.

У спірні періоди позивачеві було нараховано індексацію грошового забезпечення, а саме: з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. у загальній сумі 794,23 грн. (виплата відсутня), з 01.03.2018р. по 30.06.2024р. у загальній сумі 22486,87 грн. (виплачено 22410,75 грн.), що підтверджується змістом наявних в матеріалах справи детальних розрахунків про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 30.06.2024 (а.с.39,40).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року; щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.03.2018 року по 30.06.2024 року в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить відновити його права шляхом визнання такої бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року; нарахувати та виплатити позивачеві індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 30.06.2024 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 125 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗУ, в редакції чинній у спірний період) визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін (ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III).

Статтею 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Поняття індексації грошових доходів наведене у Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі Закону №1282), де зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Так, згідно ст.2 Закону №1282 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

У відповідності до ст.6 Закону №1282 передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078).

Пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Згідно п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Право на індексацію грошового забезпечення позивач набув під час проходження служби цивільного захисту у відповідності до вимог вищенаведеного законодавства, зокрема, згідно Порядку №1078.

Факт не нарахування та не виплати відповідачем позивачеві в повному обсязі сум індексації грошового забезпечення, зокрема, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 підтверджується наявною в матеріалах справи копією детального розрахунку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (а.с.40).

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що під час проходження служби цивільного захисту в ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 мав право на індексацію його грошового забезпечення, яка відповідачем в повному розмірі не нараховувалась та не виплачувалась позивачеві, зокрема, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 протиправно, у зв`язку з чим із наведених обставин судом встановлена бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року, яка підлягає визнанню судом протиправною.

Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у його постанові 19.06.2019р. у справі №825/1987/17, яка є обов`язковою для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 (далі Інструкція №623).

Пунктом 3 Інструкції №623 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

За приписами п.14 Інструкції №623 передбачено, що індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Кодексу цивільного захисту України, Інструкції №623 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» суд встановив, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).

Окрім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у Постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Пунктом 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013, який застосовується з 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Враховуючи приписи абз. 2, п. 5 Порядку №1078, ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103%перевищено для військовослужбовців.

Так, як встановлено судом, з матеріалів справи, у період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. позивачеві була нарахована індексація грошового забезпечення, із застосуванням базового місяця березень 2018 року, у загальній сумі 22486,87 грн., разом з тим, така індексація була виплачена позивачеві лише у сумі 22410,75 грн., що підтверджується змістом наявної в матеріалах справи копії детального розрахунку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2024 (а.с.39).

Таким чином, із наведених обставин судом встановлена бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачеві в повному обсязі суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., яка підлягає визнанню судом протиправною.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року та щодо не виплати позивачеві в повному обсязі суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., виходячи з вищенаведених норм законодавства, обставин справи, встановлених судом та вищенаведеної позиції Верховного Суду.

При цьому, слід зазначити, що невиплата індексації є обмеженням права особи на оплату праці та не може залежати від наявності або відсутності фінансових ресурсів бюджету.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі "Кечко проти України" з цього приводу зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд звертає увагу також на правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у п. 23 справи "Сук проти України" від 10.03.2011 року, заява №10972/05, де зазначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року, суд приходить до висновку, що відповідач, вчинивши наведену бездіяльність, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що своєю бездіяльністю щодо не нарахування та не виплати позивачеві в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року та щодо не виплати позивачеві в повному обсязі суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., відповідач порушив права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої бездіяльності протиправною, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню, виходячи з повноважень адміністративного суду встановлених ст.ст.9,245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; виплатити позивачеві в повному обсязі суму нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., з урахуванням виплачених сум, виходячи з того, що судом встановлено протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування і не виплати позивачеві такої індексації грошового забезпечення у наведений період та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум; виплатити позивачеві в повному обсязі суму нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., з урахуванням виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, щодо дискреційних повноважень відповідача в питанні визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення, судом враховується наступне.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною, прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, які є обов`язковими для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і Верховний Суд неодноразово вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, які є обов`язковими для застосування судом першої інстанції згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом враховується і те, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.

Тобто, з січня 2008 року до 01 березня 2018 року (набрання чинності постанови КМУ №704) тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку займав позивач, не змінювалася й не підвищувався, таких доказів матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

За викладеного, в силу норм Порядку проведення індексації грошових доходів населення, січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015р. по 28.02.2018р. включно, а відповідно, у адміністративного суду наявні підстави для визначення січня 2008 року як базового місяця для проведення указаної індексації при прийнятті рішення у даній справі.

Наведена правова позиція стосовно наявності підстав для задоволення позову з одночасним визначенням січня 2008 року як базового місяця для проведення указаної індексації узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 12.05.2022р. у справі №200/7006/21, яка є обов`язковою для врахування адміністративним судом згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачеві за період з 01.03.2018 року по 30.06.2024 року в повному обсязі, виходячи з наступного.

Щодо періоду з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., то зі змісту наявної в матеріалах справи копії детального розрахунку про розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2024 вбачається, що в період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р. (включно) відповідачем проводились нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача із застосуванням базового місяця березень 2018 року, фактично виплачена сума такої індексації становить 22410,75 грн. (а.с.39).

Щодо періоду з 01.01.2023р. по 31.12.2023р., то слід зазначити, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено зупинити на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111 із наступними змінами), а відтак, у відповідача не було обов`язку нараховувати та виплачувати позивачеві індексацію грошового забезпечення у наведений період.

Щодо періоду з 01.01.2024р. по 30.06.2024р., то слід зазначити, що за приписами ст.39 Закону України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Відтак, враховуючи приписи абз. 2, п. 5 Порядку №1078, ст. 4 Закону України № 1282-XII, офіційні дані, що містяться на сайті Державної служби статистики України щодо індексів споживчих цін, то лише у серпні 2024 року поріг індексації 103%перевищено для військовослужбовців, при цьому, базовим місяць для обрахунку індексації грошового забезпечення позивача у наведений період є грудень 2023 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №25DE-AAEU-EZ8E від 10.09.2024р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн., виходячи із розрахунку: 968,96 грн., з урахуванням ставки судового збору, встановленої ст.4 Закону України «Про судовий збір»/ 2 (а.с.8,25).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області щодо не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р.

Зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд.38; код ЄДРПОУ 38255196) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008 року та з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати 3 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд.38; код ЄДРПОУ 38255196) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в повному обсязі суму нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018р. по 31.12.2022р., з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій Дніпропетровської області (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каховська, буд.38; код ЄДРПОУ 38255196) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484 грн. 48 коп. (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва