Ухвала від 25.11.2024 по справі 204/1286/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9965/24 Справа № 204/1286/24 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Доповідач - Макаров М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Пищиди М.М.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційноюскаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги Товариства мотивовані тим, що 20 жовтня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений Кредитний договір № 011/3174/36295, відповідно до умов якого, банк відкрив відповідачу картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 30 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути використану суму в строк до 20 жовтня 2013 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 30 %.

Позивач зазначає, що 26 червня 2019 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-9, відповідно до умов якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами.

ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 29-11/2022 від 29листопада 2022 року, у т.ч. за кредитним договором № 011/3174/36295 від 20 жовтня 2011 року, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав своїх обов`язків за кредитним договором, а тому станом на 09 січня 2024 року має заборгованість у розмірі 48 437,60 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 20 821,58 грн., заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 495,82 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору у розмірі 21 426,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 028,78 грн., три проценти річних у розмірі 1 665,16 грн..

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь з відповідача вказану суму кредитної заборгованості.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із пропуску Товариством строку позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позивачем строку позовної давності, так як п. 12 перехідних та прикінцевих положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину. Встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2024 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений Кредитний договір № 011/3174/36295, відповідно до умов якого, банк відкрив відповідачу картковий рахунок, з кредитним лімітом в розмірі 30 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути використану суму в строк до 20 жовтня 2013 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 30 %.

Колегією суддів встановлено, що згідно п. 1.4 Договору, кредит надається з метою фінансування господарської діяльності Позичальника.

В пункті 1.1 Договору зазначено, що всі терміни в цьому Договорі вживаються у значенні, визначеному затвердженими Кредитором Правилами ведення карткових рахунків фізичних осіб-підприємців та користування платіжними картками Райффайзен Банк Аваль.

Крім того, пунктом 10.1.1 Договору передбачено, що Позичальник є суб`єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно чинного законодавства.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

За змістом пункту першого частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019, справа № 127/23144/18, провадження № 14-460цс19).

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать розгляд спорів, що виникли при виконанні правочинів у господарській діяльності. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

Керуючись вказаними нормами права, а також встановивши, що відповідач був зареєстрований у встановленому законом порядку суб`єктом господарювання, кредит надавався з метою фінансування господарської діяльності Позичальника, враховуючи предмет, характер спору та фактичний суб`єктивний склад його сторін, колегія суддів вважає, що спір у цій справі є господарським і віднесений у відповідності до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарського суду.

Враховуючи те, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому, колегія суддів роз`яснює позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255,259,367,374,377 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр» - задовольнити частково.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2024 року скасувати.

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

М.М. Пищида