Постанова

від 20.11.2024 по справі 212/5003/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8235/24 Справа № 212/5003/24 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Лідовської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області №212/5003/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Суха Балка»,

на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року,

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі по тексту ПрАТ «Суха Балка») про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом тривалого часу з 8 січня 1997 року по 23 березня 2023 року він працював на різних посадах на шахті «Ювілейна» ПрАТ «Суха Балка».

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня.

Згідно довідки МСЕК від 25 квітня 2024 року позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок профзахворювання - 65% (30% радикулопатія, 25% вібраційна хвороба; 10% ХОЗЛ), а також визначено ІІІ групу інвалідності з 1 квітня 2024 року безстроково.

Через хронічне професійним захворювання порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання він відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Тому факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров`я у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці.

У зв`язку з викладеним, просив суд стягнути на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 700 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 400000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовій збір в сумі 4 000 гривень.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха балка», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач працював в несприятливих та шкідливих умовах на інших підприємствах, що могло позначитися на стані його здоров`я та вплинути на ступінь втрати професійного захворювання. Відповідач не приховував важкість праці та шкідливість праці, повсякчас застосовував заходи щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, позитивного досвіду з охорони праці. Тож позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я. Відповідачем не вчинено будь-яких протиправних дій, які б знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку з втратою працездатності позивача та виникненням у нього моральних страждань.

На думку відповідача, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції не обґрунтовано, він завищений, не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та критеріям ст. 23 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на те, що суд першої інстанції вірно врахував всі обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Визначений ним розмір моральної шкоди відповідає принципам розумності та справедливості. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ПрАТ «Суха балка» підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно ч.1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював з 8 січня 1997 р. по 23 травня 2023 року підземним гірським робочим 2 розряду, прохідником 3-го розряду, підземним електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, підземним кріпильником 4-го розряду в підземних умовах на шахті імені Ювілейна ЗАТ «Суха Балка», яке було перейменовано на ВАТ «Суха Балка», яке було перейменовано на ПАТ «ЄВРАЗ «Суха Балка», правонаступником якого є ПрАТ «Суха Балка», звідки позивача було звільнено за власним бажанням через вихід на пенсію, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 лютого 2024 року встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 26 років 4 місяці, професійного захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня, встановленого ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» за висновком від 09.01.2024 року. При цьому виникнення у позивача професійного захворювання сталось внаслідок неналежної можливості використовувати засоби малої механізації, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичними перенавантаженнями, а також внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, що мали місце через порушення систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, то ОСОБА_1 підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, що підтверджується інформаційною довідкою про умови праці Державної служби з питань праці від 31 липня 2023 року.

Згідно довідки МСЕК № 558491 від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 буловстановлено ІІІ групу інвалідності з 1 квітня 2024 року безстроково внаслідок професійного захворювання.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 144347 від 25 квітня 2024 року ОСОБА_1 первинновстановлено втрату 65% працездатності(30% радикулопатія, 25% вібраційна хвороба, 10% ХОЗЛ) безстроковоз рекомендацією медикаментозного та санаторно-курортного лікування.

У зв`язку з професійним захворюванням ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується численними виписками з амбулаторної карти та медичних карток стаціонарного хворого, а також висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 7 від 09 січня 2024 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами статей 153, 237-1 КЗпП України та виходив з обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманим позивачем на виробництві відповідача професійним захворюванням.

Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 400000 гривень, суд першої інстанції виходив змеж позовних вимог та доводів позовної заяви, врахувавши, що ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача більше 26 років у шкідливих та важких умовах, отримавши внаслідок недосконалості виробництва безстроково 65% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання при роботі у таких шкідливих умовах та 3 групу інвалідності безстроково, дійшов висновку, що розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку ПрАТ «Суха Балка» має дорівнювати саме 400 000 гривень, що відповідатиме спричиненій ОСОБА_1 моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті.

Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 лютого 2024 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота в важких та шкідливих умовах праці в параметрах, що перевищували гранично допустимі.

Тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, з вини ПрАТ «Суха Балка», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював наслідки продовжуючи працювати тривалий час, не знімають з відповідача обов`язку відповідати за шкоду, завдану позивачу у зв`язку з перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу у період його роботи на ПрАТ «Суха Балка».

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Позивач змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Відповідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Висновок суду першої інстанції щодо заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди та наявність підстав для її відшкодування є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Судом першої інстанції вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Натомість, на думку апеляційного суду, розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є завищеним.

Зокрема, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% та йому визначено інвалідність ІІІ групи безстроково, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану.

Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається.

Виходячи з цих обставин, апеляційний суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у йогожиттєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах працінаПрАТ «Суха балка», якимне було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з визначенням позивачу ІІІ групи інвалідності безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, приходить до переконання, що визначення розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 330 000 гривень відповідатиме принципу розумності та буде справедливим у його ситуації.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, шляхом зменшення її з 400000 гривень до 330000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу відповідача ПрАТ «Суха балка».

Відповідно ч. 13ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідност. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з чим, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха балка» на користь держави та зменшує цей розмірі з 4 000 гривень до 3300 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» задовольнити частково.

РішенняЖовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши цей розмір з 400000 гривень до 330 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

РішенняЖовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави, змінити, зменшивши цей розмір з 4000 гривень до 3 300 гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста