Рішення

від 14.11.2024 по справі 148/1385/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1385/24

Провадження №2/148/555/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 листопада 2024 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Барвінським Олегом Петровичем до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тульчинський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним і виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Барвінський О.П. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звенувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тульчинський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним і виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей.

Позов мотивований тим, що 20.11.2010 між позивачем і відповідачкою укладено шлюб, який зареєстровано у виконавчому комітеті Уладівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за актовим записом за № 01 від 20.11.2010.

Даний шлюб є фіктивним, оскільки укладаючи його позивач не мав намірів на створення сім?ї з відповідачкою, набуття прав та обов?язків подружжя.

Від моменту укладення шлюбу і до моменту звернення з даним позовом до суду, позивач і відповідачка спільно не проживали, не були пов?язані спільним побутом.

Так, укладаючи вказаний шлюб позивач перебував у скрутному матеріальному становищі не мав постійного доходу, жив за рахунок випадкових заробітків і не мав де проживати, познайомившись з відповідачкою, маючи намір укласти шлюб з останньою, з метою покращення власного матеріального становища, певний час залицявся, зокрема, щоб проживати у житлі останньої, зареєструвати місце проживання у її квартирі, а також вважав, що ставши чоловіком останньої буде мати право на 1/2 частину житла останньої.

У зв?язку з чим, тривалий час вмовляв відповідачку одружитися, на що вона неодноразово відповідала відмовою, але зрештою все ж змінила свою думку та погодилися на укладення шлюбу.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 переїхав жити до ОСОБА_2 , де прожив декілька днів, після чого почав просити останню прописати його в квартирі, на що вона відповіла категоричною відмовою та зазначила, що не являється власницею даного нерухомого майна, у зв?язку з чим, між позивачем і відповідачкою відбулася сварка, яка переросла у бійку. Після чого, позивачка вигнала відповідача з дому, а він зібравши речі пішов геть та більше взагалі не спілкувався з нею, жодних відносин не підтримував, обставинами життя не цікавився. З приводу розірвання шлюбу чи визнання шлюбу недійсним позивач не звертався, оскільки намірів на укладення нового шлюбу він не мав.

Однак, у вересні 2023 року ОСОБА_2 повідомила, що з 2013 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , від якого народила двох дітей 2016 і 2021 року народження, та запропонувала позивачу подати до органів реєстрації актів цивільного стану заяви про невизнання себе батьком дітей, а в іншому випадку з врахування наявного укладеного шлюбу батьком дітей буде зареєстрований не ОСОБА_3 , а позивач.

Беззастережно знаючи, що не є батьком дітей, позивач звернувся до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламова О.В., де посвідчив відповідні заяви про невизнання себе батьком дітей, а також довіреності на ім?я ОСОБА_2 для подання вказаних заяв органам реєстрації актів цивільного стану, однак з невідомих причин державна реєстрація народжень не відбулася.

У травні 2024 року ОСОБА_2 повідомила, що у січні 2024 року ОСОБА_3 загинув, тому відповідач звернулася в органи реєстрації актів цивільного стану та зареєструвала своїх дітей, батьком на підставі актового запису про шлюб був записаний позивач.

Крім того, відповідач зазначила, що наразі вона є вагітною та має народити третю дитину біологічним батьком якої є також померлий ОСОБА_3 , однак при державній реєстрації шлюбу батьком даної дитини буде записаний також позивач.

Проти вказаних обставин ОСОБА_1 категорично заперечує, оскільки не є батьком дітей позивачки та не підтримує з нею жодних відносин як з дружиною, зареєстрований шлюб укладений між ними носить формальний характер, є фіктивним, а відтак і недійсним.

Щодо виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей представник позивача зазначає наступне.

Позивач не є біологічним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , своє батьківство заперечував коли у вересні 2023 року дізнався про їх народження, що свідчать нотаріально посвідчені заяви та доручення.

Останній не знайомий з дітьми відповідачки, не пов?язаний з ними кровно та не підтримує ніяких відносин.

В той же час, ОСОБА_6 за життя залишив нотаріально засвідчені заяви у яких навпаки визнає своє батьківство щодо дітей ОСОБА_2 , таким чином, позивач не бажає нести тягар прав і обов?язків як батько дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечувати їх виховання, утримання та щоб вказані діти були його спадкоємцями в разі смерті не бажає, а тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

Також, позивач подав уточнену позовну заяву у якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідачки народилася дочка ОСОБА_7 , батьком якої записаний позивач, у зв`язку з чим просить також виключити відомості про позивача, як батька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внісши зміни до актового запису про народження за № 106 від 27.06.2024, складеного Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Барвінський О.П. не з`явилися. Позивач подав заяву у якій просить провести судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач та її представник адвокат Довгань О.О у судове засідання не з`явилися, від представника надійшла заява про проведення судового засідання за їх відсутності, позовні вимоги відповідач визнає повністю.

Представники третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: Тульчинський відділ ДРАЦС у Тульчинському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Калинівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) у судове засідання не з`явились, хоча повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, відомостей про причини неявки суду не надали.

Згідно ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 22.02.2023, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 20.11.2010 у Виконавчому комітеті Уладівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 01. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 » (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 24.05.2024 Калинівським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 24.05.2024 Калинівським відділом ДРАЦС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 9).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 27.06.2024 Тульчинським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 91).

Відповідно до довідки КНП «Тульчинський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 16.04.2024, ОСОБА_2 знаходиться на обліку з приводу вагітності в терміні 31 тиждень (а.с. 10).

Згідно заяв від 13.09.2023, які нотаріально засвідчені за № 3883, 3882, ОСОБА_1 підтверджує те, що він не є батьком дітей, які народжені ІНФОРМАЦІЯ_1 та 24.07.2016 ОСОБА_2 , з якою останній перебуває у шлюбі, але з 2010 року вони разом не проживають, спільного господарства не вели та будь-яких відносин не підтримували (а.с. 11, 12).

Відповідно до копії довіреності від 13.09.2023, яка нотаріально засвідчена за № 3884, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в органах реєстрації актів цивільного стану з питань подання заяви про невизнання батьківства, та інше (а.с. 13).

Згідно заяв ОСОБА_3 від 13.09.2023, які нотаріально засвідчена за № 3879, 3880, ОСОБА_3 визнає себе батьком дітей, які народилися ІНФОРМАЦІЯ_2 та 22.05.2021 у ОСОБА_11 та просить вказати по-батькові дітей « ОСОБА_12 » та присвоїти їм його прізвище « ОСОБА_13 » (а.с. 14, 15).

Відповідно до копії довіреності від 13.09.2023, яка нотаріально засвідчена за № 3881, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси в органах реєстрації актів цивільного стану з питань подання заяви про визнання батьківства, та інше (а.с. 16).

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Стаття 15 ЦК України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2007 року).

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частиною другою статті 28 СК України заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Статтею 38 вказаного Кодексу зазначається, що підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Сімейного Кодексу України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.

Таким чином, питання щодо визнання недійсності шлюбу в даному випадку може бути вирішено виключно в судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що укладаючи шлюб, позивач фактично не мав наміру створити сім`ю та набути права та обов`язки подружжя. З моменту реєстрації шлюбу сторони не проживали разом, спільного господарства не вели, спільного сімейного бюджету не мали, спільно набуте майно у них відсутнє, спільних дітей немає, що не заперечується відповідачем, так як остання визнає позовні вимоги повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вказані обставини, а також той факт, що відповідачка повністю визнала позовні вимоги, суд приходить до висновку про те, що між сторонами був укладений шлюб без наміру створити сім`ю та набуття прав та обов`язків подружжя, а тому він є фіктивним, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 40 СК України з часу його укладення (ст. 44 СК України).

Щодо позовної вимоги про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дітей суд зазначає наступне.

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України) (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Згідно зі статтею 133 СК України, якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена у шлюбі. Проте, батько дитини має право оспорити батьківство.

Відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Статтею 136 СК України встановлено, що підставою для оспорювання презумпції батьківства є невідповідність встановленого батьківства факту біологічного походження. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 76, 77 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування

Згідно ст. 78 ЦПК України. суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

При вирішенні спору про оспорювання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 15.05.2006 №3, «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», особа, яка записана батьком дитини, має право оспорювати батьківство, пред`являти позов про виключення запису про нього, як батька з актового запису про народження дитини. Відповідно до цієї ж Постанови при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів предметом доказування в справах про спорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Пункт 9 вищевказаної постанови роз`яснює, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п.п.20 п.1 Розділу 111 «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Пунктами 2.13, 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства Юстиції України, від 12.01.2011 року №96/5, встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Згідно пункту 2.16.2. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.

Судом встановлено, що відповідач визнає позовні вимоги про те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не є його дітьми, відомості про яких в свідоцтвах про народження зазначено відповідно до ст. 122 СК України, тобто стверджує про відсутність кровного споріднення між позивачем та дітьми, тому аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач у позовних вимогах просить понесені судові витрати залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 124, 126, 127, 136 СК України, ст. 5, 10, 19, 133, 137, 139, 141-142, 206, 235, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Визнати недійсним шлюб укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 , який зареєстровано 20.11.2010 виконавчим комітетом Уладівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 01.

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як про батька дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження, внісши зміни до актового запису про народження № 5 від 24.05.2024 складеного Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як про батька дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження, внісши зміни до актового запису про народження № 6 від 24.05.2024 складеного Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як про батька дитини, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження, внісши зміни до актового запису про народження № 106 від 27.06.2024 складеного Тульчинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: