Ухвала

від 26.11.2024 по справі 303/9139/24

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення скарги

26 листопада 2024 року м. Мукачево Справа №303/9139/24

4-с/303/17/24

Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області Кость В.В., розглянувши матеріали

за скаргою ОСОБА_1

стягувач: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз»

суб`єкт оскарження: приватний виконавець Лукеча О.В.

про оскарження дій приватного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

11листопада 2024року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою в якій, серед іншого, просила поновити їй строк на оскарження дій приватного виконавця, про які вона дізналася 30.10.2024.

На підставі ухвали суду 12 листопада 2024 року скаргу залишено без руху та повідомлено скаржника про необхідність усунення недоліків вказаних у мотивувальній частині цієї ухвали протягом п`яти днів з дня її отримання.

Залишаючи без руху подану на розгляд суду скаргу, суд звертав увагу скаржника на необхідності конкретизації своїх вимог до суду, оскільки вирішуючи питання про поважність поновлення строку на оскарження дій приватного виконавця, суд повинен з`ясувати, які конкретно дії (бездіяльність) оскаржуються.

Таким чином, скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, які передбачені положеннями Цивільного процесуального кодексу України, та містити відомості, зазначені вЗаконі України «Про виконавче провадження», зокрема, зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

В свою чергу, поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

При зверненні до суду зі скаргою на дії виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

22 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2024 року, однак фактичний аналіз її змісту свідчить про те, що недоліки скарги скаржником не були усунуті.

Так, скаржник посилається на те, що вона оскаржує «усну відмову» виконавця від30.10.2024року щододобровільного повернення грошейстягнутих зїї рахунку. При цьому зазначає: «відповідно домоєї скарги: я після отримання усної відмови 30.10.24 р. до приватного виконавця з письмовою заявою про вчинення відповідних виконавчих дій (повернення коштів) - не зверталася, та жодна з інших постанов виконавчого провадження на мою адресу не надходили».

В контексті наведенного, суд повторно звертає увагу скаржника на те, що у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 904/3734/20 Верховний Суд зазначив, щопередумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у строк передбачений процесуальним законом (частиною першою статті ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України),або наявностівідповідного клопотаннята обставиндля поновленнятакого строку, якщо його було пропущено з поважних причин. Адже під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ, слід дотримуватися відповідних положень вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Відсутність в оскаржуваних судових рішеннях достеменного встановлення істотних обставин щодо початку та закінчення перебігу процесуального строку для звернення із скаргою до суду, факту дотримання цього строку, може свідчити про передчасність висновків судів щодо прийняття до розгляду скарги та не можуть зумовити обов`язок суду щодо розгляду скарги по суті, оскільки нормами процесуального закону імперативно визначено, що пропущений процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлено за відповідних обставин судом виключно за клопотанням особи, що подає скаргу. Протилежні дії суду порушуватимуть права інших учасників спору (зокрема виконавця, дії якого оскаржуються) та загальні засади судочинства, а саме його диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін.

Схожі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19, в якій зазначено, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду.

Виходячи з вищенаведеного, дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні скарги до суду є імперативним правилом.

Частиною шостоюстатті 81 Цивільного процесуального кодексу Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, слід констатувати, що скаржник не надала жодних доказів, за яких суд може об`єктивно встановити, що про порушення її прав (відмову приватного виконавця добровільно повернути гроші стягнуті з рахунку у розмірі 6928,31 грн), їй стало відомо з «усної відмови» виконавця - 30.10.2024.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини четвертої ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону.

Водночас, ОСОБА_1 ,не заперечуєтьсятой факт,що письмововона незверталася довиконавця зприводу порушенняїї правяк сторонивиконавчого провадження,а тому «усна відмова»виконавця неможе розцінюватисясудом яктака,що відповідаєза своєюсуттю пункту 4частини четвертоїст.74Закону України«Про виконавчепровадження».Тобто,з такої«усної відмови»не можливо встановитизмісту оскаржуваногорішення,дії чибездіяльності виконавця,початку тазакінчення перебігупроцесуального строкудля їїоскарження, а тому відповідно і підстав для поновлення строку для звернення до суду із даною скаргою суд не вбачає.

З приводу доданих скаржником до заяви від 22.11.2024 «скріншотів», суд звертає увагу, що згідно з практикою Верховного Суду, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення (постанова від 11 червня 2019 року у справі № 904/2882/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 28 грудня 2019 року у справі № 922/788/19, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19).

Разом з тим, надані скаржником «скріншоти» з додатку «вайбер» відтворені у нечитабельному масштабі.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.

Поряд з цим, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другоїстатті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина першастатті 44 ЦПК України).

За таких обставин, посилання скаржника на те, що «я вважала, що суду відома ст. 254 ЦК України» містить у собі некоректні судження, які розцінюються судом як зловживання процесуальними правами.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 08 липня 2021 року у справі № 9901/235/20 викладено висновок, щоу процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасник судового процесу має ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, суду та конкретних суддів. Суд не має толерувати використання у процесуальних заявах образливих характеристик. Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів та може скористатися інститутом відводу суддів за наявності визначених законом підстав. Протеу скаргах і заявах, як по суті, так і з процесуальних питань, повинен бути стриманим і коректним у словах, утримуватися від надання особистісних характеристик і оцінок.

Аналогічні правові висновки наведені також Верховним Судом у постанові від 20.11.2023 року по справі № 757/36411/20 (провадження № 61-10062 св 23).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги ухвали суду від 12 листопада 2024 року про залишення скарги без руху не виконані.

За таких обставин, скарга підлягає поверненню на підставі частини третьої ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України).

На підставінаведеного,керуючись ст.ст. 185,260,261,353,449, Цивільного процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу повернути особі, яка її подала.

2. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя В.В. Кость