Рішення

від 18.11.2024 по справі 308/17925/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/17925/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Дегтяренко К.С.

секретаря судового засідання Чейпеш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за аадміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДМСУ про визнання протиправною та скасування постанови по справі про порушення митних правил за ч.2ст.471 МК України,

встановив:

05 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДМСУ про скасування постанови у справі про порушення митних правил №0625/30500/24 від 22 жовтня 2024 року.

В обґрунтуванняпозовних вимог ОСОБА_1 вказав,що 22.10.2024року в.о.начальника Закарпатськоїмитниці розглянувшиматеріали справипро порушеннямитних правил№0625/30500/24 за ознаками вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 471 МК України, постановив визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ч.2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Вказує що, категорично не згідний з оскаржуваною постановою Закарпатської митниці, вважає її протиправної та такою, яка підлягає скасовуванню з врахуванням наступного.

Зазначає що, згідно матеріалів справи про порушення митних правил, які були підставою для винесення постанови у справі про порушення митних правил №0625/30500/24, 19.07.2024 року о 11 год. 23 хв. в зону митного контролю на ділянку В`їзд митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 316», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який повертався з Чехії, де перебував у приватних справах, в Україну. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор». В ході митного контролю, а також за результатами проведеного сканування на вантажній скануючій системі зазначеного транспортного засобу було виявлено не заявлені під час усного опитування товари іноземного виробництва, а саме: інвертори гібридні торгової марки «Deye», модель «SUN-10K-SG04LP3-EU», країна виробництва Китай, загальною кількістю 2 штук; літій іонні батареї марки «Pytes», серія «E-BOX-48100R», країна виробництва Китай, загальною кількістю 23 штуки. Зазначений товар знаходився в салоні транспортного засобу серед інших речей. Доступ до виявленого нічим не утруднювався та став можливим після відкриття задніх дверей автомобіля.

Вказує, що під час винесення постанови Закарпатська митниця не врахувала, що формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор», оскільки він не переміщував товари, які не підлягають оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України. При переміщенні товару інвертори гібридні торгової марки «Deye, модель SUN-10K-SG04LP3-EU» - 2 штуки, літій іонні акумулятори торгової марки «Pytes», серія «E-BOX-48100R» - 23 штуки обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор», оскільки дана категорія товару звільнена від оподаткування митними платежами відповідно до Законів України №3853-ІХ та №3854-ІХ від 16.07.2024 року, про що дізнався з офіційного сайту ДМСУ. Відтак позивач вважає, що постанова Закарпатської митниці підлягає скасуванню.

Представником Закарпатської митниці Вікторією Гелле подано відзив на адміністративний позов. У зазначеному відзиві представник митниці зазначає що твердження позивача щодо того що посадовою особою митного органу під час розгляду справи про ПМП не враховано норми Законів України №3853-ІХ від 16.07.2024 та №3854-ІХ від 16.07.2024. не відповідає дійсності та не може бути взяте судом до уваги. Вказує що, відповідно до норм вищевказаного Закону, звільняються від оподаткування ввізним митом товари за кодом УКТЗЕД 8504 за виконання наступних умов:- ввозяться виключно підприємствами, а не фізичними особами;- поміщуються у митний режим імпорту; - ввозяться для використання у власній виробничій діяльності з виробництва та/або ремонту безпілотних систем, при цьому, посилається на пункт 9-27 Закону України №3854-ІХ від 16.07.2024. Вказує що, позивачем не враховано положення норми ст.374 МК України, оскільки загальна вартість переміщуваних гр. ОСОБА_1 товарів перевищує встановлені обмеження. Представник відповідача вважає, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку із правомірністю винесеної постанови та безпідставністю адміністративного позову.

06 листопада 2024 року Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської областіадміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДМСУ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

08 листопада 2024 року позивачем подано клопотання про усунення недоліків.

12 листопада 2024 рокуУхвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДМСУ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В судове засідання 18.11.2024 року:

позивач не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, подав заяву у які просив розгляд справи проводити у його відсутності;

представник відповідача Закарпатської митниці не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, подав заяву у які просив розгляд справи проводити у його відсутності;

Відповідно до ч.1 ст. 205 КАС Украхни, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, про можливість розгляду справи у відсутності сторін, які скористались своїм правом на подання відповідних заяв.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши матеріалис прави, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.09.2024 року об 11 год. 23 хв. в зону митного контролю на ділянку В`їзд митного поста «Ужгород-автомобільний» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «SPRINTER 316», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який повертався з Чехії, де перебував у приватних справах, в Україну. Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по каналу «зелений коридор».

В ході митного контролю, а також за результатами проведеного сканування на вантажній скануючій системі зазначеного транспортного засобу було виявлено не заявлені під час усного опитування товари іноземного виробництва, а саме: інвертори гібридні торгової марки «Deye», модель «SUN-10K-SG04LP3-EU», країна виробництва Китай, загальною кількістю 2 шт.; літій іонні батареї марки «Pytes», серія «E-BOX-48100R», країна виробництва Китай, загальною кількістю 23 шт. Зазначений товар знаходився в салоні транспортного засобу серед інших речей. Доступ до виявленого нічим не утруднювався та став можливим після відкриття задніх дверей автомобіля. В своєму письмовому поясненні гр. України ОСОБА_1 вказав, що виявлений товар він перевозив з Чехії до України на прохання свого знайомого. Про порядок ввезення в Україну товарів він не знав.

Враховуючи викладені обставини, митним органом дії позивача громадянина України ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення митних правил передбачене ч.2 ст. 471 МК України. Відносно нього 19.09.2024 року був складений протокол про порушення митних правил №0625/30500/24, за результатами розгляду якого Закарпатською митницею 22.10.2024 року винесено оскаржувану постанову та притягнуто його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно п. 28. ст. 4 Митного кодексу України, митні правила - встановлений Митним кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем, або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів Митним кодексом та іншими законами України.

Статтею 458МК Українивизначено,що порушеннямитних правилє адміністративнимправопорушенням,яке являєсобою протиправні,винні (умисніабо знеобережності)дії чибездіяльність,що посягаютьна встановленийцим Кодексомта іншимиактами законодавстваУкраїни порядокпереміщення товарів,транспортних засобівкомерційного призначеннячерез митнийкордон України,пред`явленняїх органамдоходів ізборів дляпроведення митногоконтролю тамитного оформлення,а такожздійснення операційз товарами,що перебуваютьпід митнимконтролем абоконтроль заякими покладенона органидоходів ізборів цимКодексом чиіншими законамиУкраїни,і заякі цимКодексом передбаченаадміністративна відповідальність.Відповідно дост.11КУпАП,адміністративне правопорушеннявизнається вчиненимз необережності,коли особа,яка йоговчинила,передбачала можливістьнастання шкідливихнаслідків своєїдії чибездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Згідно з ч. 2 ст. 459 Митного кодексу України, суб`єктами відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягли 16-річного віку, а при вчиненні правопорушень митних правил підприємствами посадові особи цих підприємств.

Відповідно до ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно ч. 1 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ч.1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

У відповідності до вимог ч. 1 статті 374 МК України Умови ввезення (пересилання) громадянами товарів на митну територію України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 МК України, товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші ніж відкриті для повітряного сполучення пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України)

Відповідальність за порушення митних правил передбачене ч.2 ст. 471 МК України настає за недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами.

Під недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон.

Суд не погоджується з позицією позивача, та підтверджує обґрунтованість постанови Закарпатської митниці №0625/30500/24 від 22.10.2024 року, обставин викладених у відзиві Закарпатської митниці щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч.2 ст. 471 МК України. На переконання суду, звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, які переміщувались гр. ОСОБА_1 не звільняє його від обов`язку обов`язкового письмового декларування цих товарів, що передбачене ст. 374 МК України. Вина гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 471 МК України, підтверджується протоколом про порушення митних правил № 0625/30500/24 від 19.09.2024 року, його особистими поясненнями, іншими матеріалами справи.

Однак, посилання представника митниці в поданому до суду відзиві на пункт 9-27 Закону України №3854-ІХ від 16.07.2024, відповідно до якого, звільняються від оподаткування ввізним митом товари за кодом УКТЗЕД 8504 за виконання наступних умов:- ввозяться виключно підприємствами, а не фізичними особами;- поміщуються у митний режим імпорту; - ввозяться для використання у власній виробничій діяльності з виробництва та/або ремонту безпілотних систем є невірним, оскільки дана норма регулює звільнення від оподаткування інших суб`єктів митних правовідносин, що ввозять товари з іншою метою, зокрема для використання у власній виробничій діяльності з виробництва та/або ремонту безпілотних систем.

Звільнення від оподаткування ввізним митом товарів, у тому числі за кодами УКТ ЗЕД, які переміщував гр. ОСОБА_1 , а саме: інвертор гібридний торгової марки «Deye, модель SUN-10K-SG04LP3-EU» - код УКТЗЕД: 8504408800; літій іонні акумулятори торгової марки «Pytes», серія «E-BOX-48100C» - код УКТЗЕД: 8507600000, регулюється пунктом 9-36 Закону України №3854-ІХ від 16.07.2024.

Відповідно до пункту 9-36 Закону України №3854-ІХ від 16.07.2024встановлено, що тимчасово, на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, але не більш як до 1 січня 2026 року, звільняються від оподаткування ввізним митом товари, що ввозяться на митну територію України (у тому числі переміщуються (пересилаються) на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях) для вільного обігу та класифікуються за такими кодами згідно з УКТ ЗЕД: 8406 (крім 8406 10 00 00), 8410 (тільки турбіни гідравлічні та їх частини), 8483 40 21 00, 8502 20 40 90, 8502 20 60 90, 8502 20 80 90, 8411 (крім турбогвинтових та турбореактивних двигунів та їх частин), 8501 64 00 00, 8504 40 84 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 88 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8504 40 90 00 (крім інверторних зварювальних апаратів), 8507 60 00 00 (крім установок зберігання енергії потужністю менш як 300 Вт змінного та/або постійного струму та окремих літій-іонних комірок ємністю менш як 200 А·год), 8541 43 00 00, 8537 (крім 8537 10 98 10), 8503 00 99 00 (тільки для вітроенергетичних електрогенераторних установок).

Отже, товари переміщувані гр. ОСОБА_1 станом на час переміщення, розгляду справи митним органом, а також перегляду справи судом дійсно звільняються від оподаткування ввізним митом, відтак посилання позивача на зазначені обставини є обгрунтованим.

Відповідно дост.9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зіст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючисьзакономі правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

У своїх численних рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що дотримання органами державної влади або уповноваженими службовими особами встановленої законом процедури притягнення особи до юридичної відповідальності є невід`ємним елементом права особи на справедливий суд констатованого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже будь-яке відхилення від встановленого порядку є порушенням та не може гарантувати застосування до особи справедливих правових заходів закладених в нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 ставиться у провину недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України.При чому, на переконання суду, метою декларування товарів є заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Митне оформлення - виконання митних формальностей, у тому числі нарахування та сплата митних платежів, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Доказів про те, що гр. ОСОБА_1 усвідомлював свої дії як протиправні, зазначені дії потягли за собою чи могли потягти несплату, зменшення розміру митних платежів у справі не встановлено.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, враховуючи, що дії гр. ОСОБА_1 не призвели до неправомірного звільнення від сплати від митних платежів або зменшення їх розміру, оскільки переміщувані ним товари звільняються від оподаткування митними платежами, суд дійшов висновку, що при накладенні стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, відповідачем не було враховано особу позивача, ступінь вини у вчиненні адміністративного правопорушення, той факт що правопорушенням не завдано збитків суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.

Частиною 3статті 286 КАС Українипередбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

У відповідності дост. 22 КУпАП,при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

При цьому, в кожному конкретному випадку має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Малозначним є правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдало значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄСПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Відповідно до ст.23 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відповідності до якої, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Оскільки, рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам до його змісту, прийняте рішення в частині вирішення про накладення стягнення та обрання його міри не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні усіх необхідних обставин та перевірки їх доказами, то таке рішення є неправомірним та підлягає зміні.

Згідно із ч.2ст.284 КУпАПпри оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.

Приймаючи доуваги характервчиненого правопорушення,дані проособу правопорушника,який ранішене притягувавсядо адміністративноївідповідальності,враховуючи те,що гр. ОСОБА_1 не мав наміру порушувати митні правила, зазначене правопорушення в даному випадку не становить великої суспільної небезпеки, а також цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам і через свою малозначність не потягло за собою негативних наслідків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зміни заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому, суд вважає за можливе визнати вчинене позивачем правопорушення малозначним, звільнити від адміністративної відповідальності, обмежитись усним зауваженням і провадження у справі закрити.

Визначенест.245 КУпАПзавдання провадження у справі про адмінправопорушення на переконання суду виконано на вказаній стадії. Визначенаст.23 КУпАПметадосягнута.

На підставі наведеного та керуючись ст.2,6,72-77,241,243,244,245,246,250,271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДМСУ про визнання протиправною та скасування постанови по справі про порушення митних правил за ч.2ст.471 МК України - задовольнити частково.

Постанову Закарпатської митниці №0625/30500/24 від 22 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2ст.471 МК України та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу змінити.

Змінити захід стягнення у вигляді штрафу, накладений на ОСОБА_1 постановою Закарпатської митниці №0625/30500/24 від 22 жовтня 2024 року за ч.2ст.471 МК України, та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Постанову Закарпатської митниці №0625/30500/24 від 22 жовтня 2024 року в іншій частині - залишити без змін.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дегтяренко К.С.