Рішення

від 23.10.2024 по справі 454/2828/24

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/2828/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2024 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальска міська рада Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася в суд з даним позовом та просить визнати нею в порядку спадкування право на земельну ділянку загальною площею 1,77га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка до дня смерті проживала у АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті свекруха зробила розпорядження та все своє майно заповіла позивачці. Після смерті свекрухи, відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема на земельну ділянку площею 1,77га., що розташована на території села Боб`ятин, згідно сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №01805. Оскільки ОСОБА_2 за життя не зареєструвала за собою право власності на землю, оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії був втрачений, позивач не може реалізувати свої спадкові права у позасудовому порядку, у зв`язку з чим вона змушена звертатися із даним позовом.

Позивач в судове засідання не прибула, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить задоволити.

Представник відповідача Сокальської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, вирішення даного питання покладає на розсуд суду за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

До дня смерті ОСОБА_2 проживала у АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_2 на праві приватної власності на землю належав Сертифікат на землю (середню земельну ділянку) серії ЛВ № 01805, виданого на підставі розпорядження Сокальської райдержадміністрації №103 від 3.03.97р. Загальна площа земельної ділянки (паю) складає 1,77 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості.

На випадок своєї смерті ОСОБА_2 зробила розпорядження та заповіла належне їй майно на користь ОСОБА_1 .

Також судом установлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являвся чоловіком позивачки та сином спадкодавця.

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог статтей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п.17 Розділу 10 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.

Отже, належним способом захисту прав спадкоємців є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем за заповітом після смерті свекрухи, прийнявши спадщину та бажаючи виділити земельну ділянку в натурі та реалізувати своє право власності на спадкове майно, не може оформити його, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадкову земельну ділянку (пай), тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 4, 7, 12, 13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну ділянку, загальною площею 1,77га, без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території села Боб`ятин, Бобятинської сільської ради народних депутатів, згідно сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №01805 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене учасниками розгляду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Головуючий: Л. Ю. Фарина