Рішення

від 25.11.2024 по справі 609/1343/24

ШУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/1343/24

2/609/560/2024

25 листопада 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді: Ковтуновича О.В.

за участю секретаря судового засідання: Сандулович О.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

де

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, як орган опіки та піклування

вимоги позивача: про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

учасники справи - не з`явилися,

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції сторін.

1. 25 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , де третя особ, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, як орган опіки та піклування, з вимогою про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

2. Позовні вимоги обґрунтуванні тим, що рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2013 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

У спільному шлюбі народився син- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батько дитини ще за довго до розірвання шлюбу, майже від народження ОСОБА_4 повністю припинив піклування про дитину, спілкування з сином. Він зовсім не дбає про фізичний і духовний розвиток сина ОСОБА_4 , не дбає про його виховання, не приймає ніякої участі у підготовці його до самостійного життя.

Також не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання.

Відповідач не цікавиться життям дитини, не вітає сина з святами та Днем народження.

Відповідач не надає синові доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.

Як результат наведених відносин - син ОСОБА_4 батька зовсім не знає. В теперішній час сину ОСОБА_4 виповнилося 12 років. Його дитячі почуття до батька, через таке його відношення до нього стали повністю «холодними». Він завжди розпитував позивача про нього, намагався його розшукати, щиро прагнув до живого спілкування з ним. Однак, на превеликий жаль, нічого з цього не вийшло, не розшукали його та на зв?язок він не виходив. Батько дитини зовсім відвернувся від дитини. Мати в свою чергу ніколи не перечила прагненню сина до спілкування з батьком, а також ніколи нічого про нього поганого не говорила, тим самим ніяк не налаштовувала його проти нього. В результаті цього він повністю «охолонув» до нього і ніяких «батьківських» почуттів від нього не потребує, сам ініціює позбавлення батьківських прав.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, є не що інше як свідоме нехтування батьком своїми обов`язками щодо дитини. Така поведінка батька повною мірою виходить з його вини, що в результаті привело до повного ухилення від виховання дитини.

Позивач зазначає, що разом із позовною заявою, та з найбільшим урахуванням інтересів дитини, надає беззаперечні докази, які є належними і допустимими, оскільки містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов?язані як між собою так із тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Позивач вважає, що оскільки відповідач безвідповідально ставиться до виховання своєї дитини, ухиляється від виконання своїх обов?язків по її вихованню, тому доцільно позбавити його батьківських прав та стягнути при цьому аліменти на утримання дитини у встановленому законом розмірі, тому що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов?язку щодо утримання дитини.

Відповідач не бере участі в утриманні дитини, матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатною та за своїм станом здоров?я та матеріальним становищем, може виконувати свої обов?язки по її утриманню.

Враховуючи наведене, позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи від дня пред?явлення позову - 25 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 листопада 2024 року.

4. У підготовче судове засідання сторони не з`явилися, однак, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності із повним підтриманням та визнанням позовних вимог.

5. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане 06.08.2012 Великозагайцівською сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис № 9, вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Великі Загайці народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_5 .

7. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 21 серпня 2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 21 жовтня 2011 року Великозагайцівською сільською радою Шумського району Тернопільської області, актовий запис № 8.

8. Як вбачається із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 19.04.2017 р. Шумським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_6 19 квітня 2017 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_5 , після чого останній присвоєнно прізвище ОСОБА_7 .

9. Відповідно до довідки № 111 від 04.09.2024 виданої адміністрацією Великозагайцівського 33СО І-III ступенів слідує, що батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за час навчання в закладі освіти не з?являвся, вихованням сина не цікавився.

10. Згідно довідки сімейного лікаря ОСОБА_8 від 08.10.2024 вказується, що ОСОБА_3 знаходиться під спостереженням в КНП Шумської міської ради «Шумський міський центр ПМСД» у сімейного лікаря ОСОБА_8 . За час підписання декларації з сімейним лікарем звертався в медичний заклад з приводу профілактичних оглядів, щеплень та з сезонних вірусних захворювань у супроводі своєї мами.

11. Відповідно до Акту обстеження проведеного Великодедеркальською сільською радою від 01.09.2024 встановлено, що ОСОБА_2 з 24.08.2012 р. не здійснює догляду за своїм сином ОСОБА_3 . За даний період ОСОБА_2 не допомагав фінансово своїй дитині і не цікавився його долею.

12. Рішенням виконавчого комітету Великодедеркальської сільської ради Тернопільської області № 82 від 24.09 2024 р. «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » вирішено затвердити висновок комісії з питань захисту прав дитини Великодедеркальської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13. Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в с. Великі Загайці Кременецького району Тернопільської області слідує, що комісія з питань захисту прав дитини Великодедеркальської сільської ради вважає за доцільне позбавити його батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14. Як вбачається із ухвали Шумського районного суду Тернопільської області від 28.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини, через відсутність даних про реєстрацію його місця проживання, оскільки відповідно до даних Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 22.07.2024 знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Даних про реєстрацію місця проживання - немає.

15. Згідно довідки (про склад сім`ї) виданої Великодедеркальською сільською радою Кременецького району Тернопільської області № 241 від 23.08.2024 на підставі господарської книги № 6 особовий рахунок № НОМЕР_4 , за адресою АДРЕСА_2 склад прописаних такий: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - син, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 - мати, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 - сестра, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 - чоловік.

ІV. Оцінка Суду.

16. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, ЦПК України допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідач позов визнав (див. пункт 4), таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.

17. Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

18. Пунктом 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах справедливості, добросовісності та розумності.

19. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

20. Згідно ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

21. Відповідно до ст. 2 стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

22. Згідно ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

23. За частиною сьомою ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

24. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

25. Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

27. У відповідності до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

28. Відповідно до ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

29. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При цьому суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.

30. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

31. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

32. Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

33. Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (п.54) зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Зокрема, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

34. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Згідно роз`яснень, викладених в цій Постанові ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного огляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїх обов`язків.

35. Згідно з ч.ч. 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

36. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

37. Судом з`ясовано, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі у вихованні неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не цікавиться його життям та станом здоров`я, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не виявляє до нього материнської уваги та турботи, не надає матеріальної допомоги на його утримання та не приймає участі у його вихованні.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в їх сукупності, суд оцінює як ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина.

Таким чином, перевіривши матеріали цивільної справи та надані докази, суд приходить до висновку, що позов в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є підставним та підлягає задоволенню.

38. Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд зазначає наступне.

39. Так, відповідно до ч. 2 статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини

40. Згідно ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

41. Як встановлено в судовому засіданні, відповідач не бере участі в утриманні дитини, матеріальної допомоги не надає, хоча є працездатним та за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем, може виконувати свої обов`язки по його утриманню.

42. Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

44. З урахуванням встановлених обставин справи, досліджених у судовому засіданні доказів, вбачається, що відповідач безвідповідально ставиться до виховання та матеріального утримання свого сина, тому суд рахує за доцільно позов в цій частині задоволити та стягувати з нього аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

45. Положеннями ст.191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

46. Крім того, суд зауважує, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я сторін та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.

47. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

48. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

49. Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, насамперед інтереси дитини, суд вважає, що позов є такими, що підлягає до задоволення.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

50. У відповідності до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір за вимогу про позбавлення батьківських прав в сумі 1211,12 грн., за вимогу про стягнення аліментів позивач від сплати судового збору звільнена.

Приймаючи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне 50% судового збору, сплаченого позивачем згідно квитанції № 0.0.3968374676.1 від 25.10.2024 стягнути з відповідача на її користь, а 50% - повернути позивачу з державного бюджету.

Також, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1211,12 грн. за вимогу про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись статями 4, 13, 141, 200, 258, 259, 264, 265, 273, 282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.150, 164, 165, 166, 180, 181, 182, 191 СК України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задоволити повністю.

2. Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

3. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи від дня пред?явлення позову - 25 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

4. Повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що становить 605 грн. 60 коп., сплаченого при подані позовної заяви, згідно квитанції № 0.0.3968374676.1 від 25.10.2024 р., відповідно до вимог ч.1. ст.142 ЦПК України.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення суду складено 25 листопада 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителька АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_7 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: виконавчий комітет Великодедеркальської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, як орган опіки та піклування, місце знаходження: с. Великі Дедеркали, вул. Садова, 1, Кременецького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04393999.

Суддя: Олег КОВТУНОВИЧ