Ухвала
від 29.02.2024 по справі 495/1721/24
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1721/24

Номер провадження 2-з/495/13/2024

29 лютого 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицький С.І., розглянувши заяву Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Першим заступникомкерівника Білгород-Дністровськоїокружної прокуратуриОдеської області окремо подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельнуділянку зкадастровим номером5110300000:02:028:0287площею 0,0817га(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:264892465140). Заборонити ОСОБА_1 ,а такожіншим фізичнимта юридичнимособам,на часрозгляду тадо набраннязаконної силирішенням усправі,здійснювати будь-якібудівельні роботина земельнійділянці зкадастровим номером5110300000:02:028:0287площею 0,0817га(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:264892465140). Заборонити Державнійінспекції архітектурита містобудуванняУкраїни таїї територіальнимструктурним підрозділам,на часрозгляду тадо набраннязаконної силирішення усправі,здійснювати реєстраціюдозвільних документівщодо будівництваоб`єктів нерухомостіта введенняїх вексплуатацію наземельній ділянціз кадастровимномером 5110300000:02:028:0287площею 0,0817га(реєстраційнийномер об`єктанерухомого майна:264892465140). Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287 площею 0,0817га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 264892465140).

Заява обгрунтована тим, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області подано позовну заяву в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287 з чужого незаконного володіння.

Підставою для звернення прокурором до суду стало встановлення окружною прокуратурою фактів реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянами права власності на земельні ділянки, розташовані у смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на підставі підроблених рішень Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Так, рішенням державного реєстратора Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області Гавровою О.Ю. (з відкриттям розділу) від 21.10.2022, індексний номер 65211686, на підставі рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району №122-VIII від 31.01.2022, внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287, площею 0,0817 га, розташовану у смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2648924651040).

В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 31.10.2022, серія та номер 3854, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила земельну ділянку загальною площею 0.0817 га, з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287, про що державним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексним номером 65306590 від 31.10.2022 (номер відомостей про речове право 48291016).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №720-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» утворено Кароліно-Бугазьку територіальну громаду, до складу якої увійшли населені пункти с.Кароліно-Бугаз та смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, представницьким органом якої є Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» в Одеській області утворено, зокрема, Білгород-Дністровський район (з адміністративним центром у м.Білгород-Дністровський) у складі територій Білгород-Дністровської міської, Дивізійської сільської, Кароліно-Бугазької сільської, Кулевчанської сільської, Лиманської сільської, Маразліївської сільської, Мологівської сільської, Петропавлівської сільської, Плахтіївської сільської, Саратської селищної, Сергіївської селищної, Старокозацької сільської, Татарбунарської міської, Тузлівської сільської, Успенівської сільської, Шабівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 рішення Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району від 27.11.2020 року №11-VIII «Про початок реорганізації Затоківської селищної ради шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради» Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.03.2021 року затверджено передавальний акт майна, активів та зобов`язань Затоківської селищної ради.

Згідно з підпунктом 1 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади.

Згідно з підпунктом 4 пункту 6-1 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

У зв`язку з цим, власником спірних земельних ділянок є Кароліно-Бугазька територіальна громада від імені якої виступає Кароліно-Бугазька сільська рада.

З листа Кароліно-Бугазької сільської ради від 11.04.2023 за №02-07/402 вбачається, що ОСОБА_2 до сільської ради з заявою та зверненнями не звертався, Кароліно-Бугазькою сільською радою рішення про передачу у власність земельних ділянок вказаній особі не приймалися.

Крім того, вивченням протоколу пленарного засідання чергової 22 сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 31.01.2022 установлено, що 31.01.2022 на сесії Кароліно-Бугазької сільської ради питання щодо затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 відповідною сільською радою не розглядалось.

При цьому, установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287 площею 0,0817га сформована на підставі проєкту землеустрою, виготовленого ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 02.06.2017 №383 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою».

Водночас, з листа Виконавчого комітету Затоківської селищної ради №22/8/1 вбачається, що за наявними протоколами сесій селищної ради за період 2015-2017 років, вищевказане рішення не приймалось. Звернення від ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації для відведення земельної ділянки у приватну власність до Затоківської селищної ради не надходило та радою не розглядалось.

За таких обставин, вбачається, що ОСОБА_2 набуто право власності на земельну ділянку з кадастровими номерами 5110300000:02:028:0287 незаконно, усупереч вимог ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України, за підробленим рішенням Кароліно-Бугазької сільської ради від 31.01.2022 №122-VIII.

У подальшому ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 31.10.2022 №3854 придбала у ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287 за 43740,94гривень.

В той же час, відповідно до висновку експертів судової оціночно-земельної експертизи №23-1106 від 28.03.2023 ринкова вартість земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287 площею 0,0817га становила 881396,51гривень.

За таких обставин, ОСОБА_1 придбала земельну ділянку за суму значно меншу, ніж її ринкова вартість.

В зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:028:0287 згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , що робить можливим її відчуження відповідачем на користь третіх осіб, а також будівництво на ній та введення в експлуатацію створених об`єктів нерухомого майна.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, а також додані до позову письмові докази, суд приходить до наступного.

Відповідно ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача та третьої особи, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, керуючись наведеними нормами цивільного процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.81 ЦПК України, обов`язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову судом беруться до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб`єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб`єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції). Таким чином накладення арешту на вказане нерухоме майно позбавить власника можливості користуватися вказаним майном, що є порушенням його прав. Однак не накладення заборони саме на користування майном, жодним чином не вплине на виконання рішення суду.

Диспозиція статей 149 - 153 ЦПК України, яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки накладення арешту на майно та інших заходів, про які просить заявник, може обмежити відповідача розпоряджатися майном на власний розсуд, що однозначно завдасть шкоди його правам та інтересам у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Відповідно до ч.1ст.317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів позивача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заявляючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову Першим заступником керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області зазначено, що прокуратурою встановлені факти реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянами права власності на земельні ділянки, розташовані у смт.Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, на підставі підроблених рішень Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.