Ухвала

від 18.10.2024 по справі 203/5580/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/5580/24

Провадження № 2-а/0203/47/2024

УХВАЛА

18 жовтня 2024 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська ХанієваФ.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування постанови,

Встановив:

08.10.2024 року адвокат Федик Остап Романович, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Кіровського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративною позовною заявою до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування постанови, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про накладення штрафу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виконавчому провадженні №75559394 від 18.07.2024 року;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. ч. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» закрити.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 року, судову справу №203/5580/24, провадження №2-а/0203/47/2024, було розподілено головуючому судді Ханієвій Ф.М. та передано канцелярією суду 10.10.2024 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 10.10.2024 року, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , дата реєстрації: 07.06.2019 року.

Відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2024 року, місцезнаходження відповідача Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстроване за адресою: м. Дніпро, Центральний район, вул. Старокозацька, буд. 56.

Ухвалою суду від 11.10.2024 року було залишено без руху адміністративний позов, надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху, визначені недоліки позовної заяви постановлено позивачу усунути шляхом надання суду: виправленої редакції позовної заяви відповідно до кількості сторін із зазначенням: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору; наданням власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; наданням до позовної заяви доказів в обґрунтування позовних вимог.

17.10.2024 на електронну пошту Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від представника позивача надійшла уточнена позовна заява, до якої було долучено копію постанови старшого державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дрозд Юлії Сергіївни від 18.07.2024 про відкриття виконавчого провадження, ВП №75559394, та копію постанови Головного державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковтюх Єлизавети Євгеніївни від 26.09.2024 про накладення штрафу, ВП №№75559394.

Суд, перевіривши матеріали справи, з урахуванням усунених недоліків позовної заяви, дійшов таких висновків.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульованістаттею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 287 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Предметом оскарження в адміністративній справі №203/5580/24 є постанова головного державного виконавця Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Ковтюх Єлизавети Євгеніївні, якою на позивача був накладений штраф у розмірі 1700 грн на користь стягувача Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), відповідно до ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Тобто постанова державного виконавця про накладення штрафу є окремим виконавчим документом, примусове виконання якого не пов`язане із виконанням виконавчого листа №203/3867/22, виданого 27.06.2024 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначених нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми передбачені Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.

Так, згідно з частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою частиною 2статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06.06.2018 у справах №921/16/14-г/15, №127/9870/16-ц та №2-01575/11, від 17.10.2018 у справі №826/5195/17, від 28.11.2018 у справі №2-01575/11, від 13.03.2019 у справі №545/2246/15-ц, від 03.04.2019 у справі №370/1288/15, від 10.04.2019 у справі №766/740/17-ц, від 29.05.2019 у справі №758/8095/15-ц, від 02.10.2019 у справі №766/10138/17-ц, від 16.10.2019 у справі №1940/1957/18, від 04.03.2020 у справі №682/3112/18 від 20.05.2020 у справі №0340/1792/18, від 03.06.2020 у справі №552/1697/19, від 29.09.2020 у справі №295/6656/14-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03.04.2019 у справі №344/1016/18 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.10.2020 у справі №160/4071/20, від 30.11.2022 у справі №640/14282/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з положеннямист. 9 Конституції Українита ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положеньКонвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію місцевих загальних судів та окружних адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАC України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Отже, стаття 20 КАС України розмежовує предметну підсудність адміністративних судів, та обмежує розгляд справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби місцевими загальними судами як адміністративними судами щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 20 КАС України. А положення частини 5 статті 287 КАС України можливо застосовувати лише з урахуванням приписів п. 4 ч. 1 ст.20 КАС України.

Отже, адміністративні справи про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу предметно не підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Водночас зі змісту позовної заяви видно, що позивач оскаржує постанову державного виконавця про накладення штрафу, винесену на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», яка є окремим виконавчим документом. При цьому накладення штрафу на боржника під час примусового виконання судового рішення не свідчить про притягнення його до адміністративної відповідальності, а є мірою його відповідальності у виконавчому провадженні.

Тобто позивач помилково звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровського суду з адміністративним позовом як до адміністративного суду. Оскільки адміністративна справа з приводу оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду місцевим загальним судом як адміністративним в порядку ст. 287 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначенихстаттями 20,22,25-28цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що позов ОСОБА_1 є адміністративним і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а встановлена обставина щодо непідсудності адміністративної справи місцевому загальному суду як адміністративному не є підставою для повернення позову позивачу, передбаченою ст. 169 КАС України, і не є підставою для відмови у відкритті провадження, передбаченою ст. 170 КАС України, то застосовуючи аналогію процесуального закону, і виходячи з положень статті 29 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність передати адміністративний позов до окружного адміністративного суду з дотриманням правил про предметну та територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 7, 20, 21, 29 КАС України, суд,

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про скасування постанови передати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49089, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Академіка Янгела, буд. 4).

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя Ф.М. Ханієва