Рішення

від 18.11.2024 по справі 279/11/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/11/24

ЗАОЧНЕ Провадження № 2/279/94/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/11/24 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що Коростенською окружною прокуратурою за результатами вивчення питання законності використання ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Ушомирської сільської ради, Коростенського району, Житомирської області (на даний час - Ушомирської об`єднаної територіальної громади, Коростенського району, Житомирської області), виявлено порушення вимог законодавства, а саме ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 ЗК України.

Встановлено, що ОСОБА_1 , який є громадянином Російської Федерації (згідно інформації УДМС України у Житомирській області станом на день запиту по питанню отримання громадянства України не звертався), на підставі рішення Ушомирської сільської ради від 17.07.2019 №656 набув право власності на земельні ділянки: площею 1,9676 га. із кадастровим номером 1822386000:26:000:0082 га. та площею 0,5909 га. із кадастровим номером 1822386000:30:000:0084, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Ушомирської сільської ради, Коростенського району, Житомирської області.

27.09.2019року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано право власності ОСОБА_1 площею 1,9676 га. із кадастровим номером 1822386000:26:000:0082 га. та площею 0,5909 га. із кадастровим номером 1822386000:30:000:0084, (відповідно номер запису на право власності: 33476318, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927040818223 та 33496676, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1928053818223).

Разом з тим, окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок.

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами розділу V Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч.1 ст.39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Таким чином, оскільки земельні ділянки із кадастровими номерами

1822386000:26:000:0082 та 1822386000:30:000:0084 належать до нерухомого майна, в силу ч.1 ст.181 ЦК України, знаходяться на території України, то на спірні правовідносини поширюється дія права України.

Приписами ст.378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 373, 374 ЦК України, ст.80 ЗК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до ч.2 ст.81 ЗК України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

У відповідності до ст. 130 ЗК України, набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава.

Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Цей абзац втрачає чинність за умови та з дня схвалення на референдумі рішення, визначеного абзацом восьмим цієї частини.

Набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.

Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правовику, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

Дана норма також кореспондується з ч.1 ст.145 ЗК України, відповідно до якої, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Разом з тим, невиконання іноземними особами та особами без громадянства вказаного обов`язку у відповідності до ч.1 ст.143, ч.2 ст.145 ЗК України є підставою для примусового припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Однак, ОСОБА_1 у порушення вимог ст. 130, 145 ЗК України, будучи громадянином РФ, набувши право власності на землі, які за цим Кодексом не можуть набуватися ним у власність, упродовж року після набуття права власності (27.09.2019 по 27.09.2020) на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, добровільно їх не відчужив.

Вказане порушення вимог земельного законодавства триває з 27.09.2020 (кінцевий строк відчуження земельної ділянки) по даний час.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель (ч.4 ст.145 ЗК України).

Частиною 5 статті 41 Конституції України зазначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 будучи іноземним громадянином, після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, добровільно їх не відчужив, є підстави для припинення права власності за рішенням суду.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Наразі продовольча безпека України потребує величезної уваги, що тягне за собою необхідність невідкладного вжиття вичерпних заходів щодо повернення земельних ділянок у власність держави та їх подальше використання з метою забезпечення потреб у першу чергу громадян України.

Окрім цього, воєнні дії, які ведуться на території України вкрай негативно впливають на продовольчі процеси у нашій державі, зокрема багато земель сільськогосподарського призначення на територіях, де ведуться активні бойові дії, на даний час забруднені, заміновані та не можуть використовуватись за призначенням, сотні гектарів залишаються окупованими. Це

в сукупності призведе до зниження врожайності, тому у цих умовах важливим є те, щоб кожна земельна ділянка, яка використовується з порушенням вимог законодавства була безумовно повернута у власність держави.

А тому, припинення за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом їх конфіскації за рішенням суду сприятиме реалізації зазначених конституційних положень.

Згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом Держгеокадастру та реалізує його повноваження на території Житомирської області.

З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та з урахуванням положень ч.4 ст. 145 ЗК України, вправі звертатися до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», окружною прокуратурою Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області надіслано повідомлення від 27.07.2023 про виявлені порушення із вимогою вжити заходи з метою припинення за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Однак, уповноваженим державою органом заходів щодо конфіскації земельних ділянок на користь держави не вжито. Листом ГУ Держгеокадастру в Житомирській області повідомлено окружну прокуратуру про відсутність коштів на сплату судового збору.

У зв`язку із вищезазначеним, прокурор звертається з вказаним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу у даних правовідносинах.

В даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_1 до 27.09.2020 і по даний час набутих земельних ділянок сільськогосподарського призначення, право власності на них підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави у вказаних правовідносинах.

Зазначений спосіб захисту відповідає положенням ст.ст. 130, 145 ЗК України.

З урахуванням наведеного просить :

-припинити право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання, серія та номер: НОМЕР_2 , видана 02.07.2003, видавник ВГІРФО УМВС України в Житомирській області, с.42337, країна громадянства: РФ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1822386000:26:000:0082 площею 1,9776 га, розташовану на території Ушомирської сільської ради, Коростенського району, Житомирської області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

-припинити право власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання, серія та номер: НОМЕР_2 , видана 02.07.2003, видавник ВГІРФО УМВС України в Житомирській області, с.42337, країна громадянства: РФ) на земельну ділянку з кадастровим номером 1822386000:30:000:0084 площею 0,5909 га, розташовану на території Ушомирської сільської ради, Коростенського району. Житомирської області, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

- стягнути з відповідача на користь Житомирської обласної прокуратури (Житомирська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909950, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р ИА188201720343120002000002814) 5368 грн. судового збору, сплаченого за пред`явлення даного позову.

Прокурор позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав зазначених у позові, про що зазначив у поданій заяві.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надав письмові пояснення щодо позову в яких зазначив, що позовні вимоги прокурора підтримує. Одночасно зазначив про можливість розгляду справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялася про судовий розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки дипломатично-консульські відносини з Російською Федерацією припинені, відзив на позов та інших заяв , клопотань, пов`язаних з розглядом справи не подав.

Отже, відповідно до положень ст.223, 280 ЦПК України, у суду наявні підстави для проведення заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області набув право власності на земельну ділянку розміром 1, 9676 з кадастровим №1822386000:26:000:0082 , а також на земельну ділянку площею 0, 5909 кадастровий номер 1822386000:30:000:0084 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель реформованого КСП "Дружба" на території Ушомирської сільської ради за межами населених пунктів Коростенського району Житомирської області.

Інформація про набуття права власності відповідачем на зазначене майно внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1927040818223, 1928053818223).

З інформації з вказаного реєстру, сформованої 26.07.2023 року, слідує, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , є одноособовим власником земельних ділянок, (посвідка на постійне проживання серії та номер НОМЕР_2 видана 02.07.2003 ВГІРФО УМВС України в Житомирській області.

З матеріалів слідує, що Коростенська окружна прокуратура зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (лист №52-6717 від 27.07.2023), з проханням надати інформацію про вжиті Головним управлінням заходів щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства при використанні земельних ділянок з кадастровими номерами 1822387000:04:000:0329 загальною площею 0,0440 га, яка належать на праві власності відповідача, яка є громадянкою Росії.

У відповідь на вказане звернення Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №10-6-0.6-2798/2-23 від 10.08.2023 року повідомило, що у разі неможливості з певних об`єктивних причини самостійного здійснення претензійно-позовної роботи щодо подачі позовних заяв до суду з питань конфіскації земельних ділянок, які належать іноземним громадянам, Головним управлінням буде додатково повідомлено органи прокуратури з відповідним обґрунтуванням та наданням підтверджуючих документів.

Статті 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно ч.1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право», виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

У ч.1 ст.1 ЗК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України, право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Приписами ч.1, 2, 4 ст. 374 ЦК України передбачено, що суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У ч. 2 ст. 35 ЗК України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

Згідно ч.1, 3 ст.130 ЗК України (в редакції чинній на дату розгляду справи) набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

У ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Підпунктами " д", та "е" ч.1 ст.140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є, зокрема, конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.145 ЗК України (в редакції чинній на дату розгляду справи), якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з

моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно положення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа N 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого

протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Житомирської області є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Згідно п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 08.03.2023 №85, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - Управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, у ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельних ділянок, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020 р. по справі №912/2385/18.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог

або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позов керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації підлягає задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню у порядку ст.141, 142 ЦК України.

Так, відповідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати.

Розмір судового збору в даній справі, який сплачений стороною позивача становить 5368 гривень який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючисьст.ст.4, 76-89, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352,354,355 ЦПК України, ст. 13, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 140, 143, 145 Земельного кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання серія та номер НОМЕР_2 , видана 02.07.2003 року ВГІРФО УМВС, країна громадянства РФ ) на земельну ділянку з кадастровим номером: 1822386000:26:000:0082 площею 1, 9776 га, розташовану на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Припинити право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання серія та номер НОМЕР_2 , видана 02.07.2003 року ВГІРФО УМВС, країна громадянства РФ ) на земельну ділянку з кадастровим номером: 1822386000:30:000:0084 площею 0, 5909 га, розташовану на території Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житомирської обласної прокуратури (Житомирська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02909950, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_3 ) - 5368 гривень понесених витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішенняможе бутипереглянуто судом за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його виготовлення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Сторона позивача :

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, місце знаходження: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, Житомирська обл. код ЄДРПОУ 39765513.

Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області, місце знаходження: 11500, м.Коростень, вул.Героїв Чорнобиля, 10, Житомирська обл.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: Шульга О.М.