Рішення

від 20.11.2024 по справі 293/1165/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1165/24

Провадження № 2/293/502/2024

20 листопада 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у с-щі Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Оліївської об`єднаної територіальної громади в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про встановлення факту належності земельних ділянок та житлового будинку, визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

І. СУТЬ ПОЗОВУ

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом, за змістом якого просять встановити факт належності на праві власності за ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки площею 0,2481 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0180, що розташована в селі Троковичі Житомирського району Житомирської області, житлового будинку та земельної ділянки площею 0,25 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0179, що розташовані по АДРЕСА_1 ; визнати за кожним із них право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 в 1/2 частці на вищевказане нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що їх мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Житомир, після смерті якої відкрилась спадщина. Спадкове майно складається з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2481 га., житлового будинку та земельної ділянки для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га., що розташовані по АДРЕСА_1 .

Позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом в 1/2 частці кожному, на вищевказане нерухоме майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на належні померлій ОСОБА_3 земельні ділянки та житловий будинок.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 05.08.2024 справа №293/1165/24 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

07.08.2024 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Підготовче засідання призначено на 24.09.2024.

24.09.2024 ухвалою суду постановлено витребувати у приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Андруса А.В. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підготовче засідання відкладено на 21.10.2024.

На виконання вимог ухвали суду, 09.10.2024 до суду надійшла копія спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 21.10.2024 суд закрив підготовче засідання та призначив справу до розгляду по суті на 20.11.2024.

20.11.2024 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_2 адвокат Сидорчук М.В. не прибули, про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком, згідно поданих до суду заяв 20.11.2024, просили розглядати справу за їх відсутності.

Оліївська об`єднана територіальна громада Житомирського району Житомирської області представника в судове засідання не направила, згідно поданого клопотання від 16.08.2024 просила справу слухати у відсутності представника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 20.11.2024, відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Житомир померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_3 до її майна відкрилась спадщина та приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Андрус А.В. 23.07.2022 року заведено спадкову справу №41/2023. Згідно наявних у спадковій справі документів, спадщину прийняли дочка померлої ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 (а.с.21).

Родинні зв`язки між позивачами та померлою ОСОБА_3 , підтверджуються доданими до позову документами, зокрема свідоцтвами про народження позивачів, свідоцтвом про шлюб ОСОБА_4 (а.с.15, 16,17).

До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшли земельна ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2481 га., розташована в с.Троковичі Житомирського району Житомирської області, житловий будинок та земельна ділянка для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га., що розташовані по АДРЕСА_1 .

Вищевказані об`єкти нерухомого майна ОСОБА_3 набула за життя, однак не зареєструвала своє право власності на них, що підтверджується наступними доказами:

витягом з рішення виконкому Троковицької сільської ради від 20.02.2013року, відповідно до якого виконавчий комітет не заперечує проти оформлення права власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а.с.27); довідкою від 10.11.2023 року виконкому Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про те, що забудовником будинку АДРЕСА_1 рахується ОСОБА_3 (а.с. 28); довідкою від 15.06.2023 року виконкому Оліївської сільської ради Житомирського району та області про те, що головою домогосподарства та власником житлового будинку АДРЕСА_1 рахувалася померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.29); довідкою від 12.07.2023 року виконкому Оліївської сільської ради Житомирського району та області про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 та області, площею 0,2500 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1825688201:14:004:0179, перебуває у власності ОСОБА_3 , згідно Державного акту на право власності на землю серії ЖТ №000131, зареєстрований за №148 від 10.05.2001 року (а.с. 32, 33); витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер №НВ-1800186622013 від 28.03.2013; інформаційним листом Управління надання адміністративних послуг Головного Управління держгеокадастру у Житомирській області від 05.04.2024 року №506/30-24 (а.с.34-35,36-37, 38).

01.06.2023 року на будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт, з якого вбачається, що житловий будинок є будинком садибного типу, побудований 1965 року (а.с.30-31).

Відповідно до довідки КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 05.06.2023року право власності на житловий будинок за адресою: в АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 22).

Постановами від 19.06.2024 року приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Андрус А.В. відмовив ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом в 1/2 частці кожному на земельну ділянку площею 0,2481 га., за кадастровим номером 1825688201:14:004:0180, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Троковичі, земельну ділянку площею 0,25 га. за кадастровим номером 1825688201:14:004:0179, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на вищевказані земельні ділянки з житловим будинком (а.с.23-24, 25-26).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спосіб захисту порушеного права, відповідно до ст.ст. 15, 16, 20 ЦК України, при зверненні до суду обирається позивачем.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно». Також, у даному листі зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».

Нормами статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до положень ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина третя статті 1223, частина перша статті 1220, частина перша статті 1270 Цивільного кодексу України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно зі статтями 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Згідно ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. до фактів, що мають юридичне значення належить інші факти

Статтею 319 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

V. МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Предметом позову є доведеність факту належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 житлового будинку АДРЕСА_2 , земельної ділянки площею 0,2481 га для ведення особистого селянського господарства, а також визнання за позивачами права на вказані об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті їх матері ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 5 вищевказаної Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19- 32/319, від 21.02.2005, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Дослідивши належність, допустимість, достовірність кожного наявного в матеріалах справи доказу окремо, а також їх достатність і взаємозв`язок у сукупності, суд дійшов висновку реєстрація спірного будинку та земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, проведені згідно діючого на час побудови будинку законодавства, шляхом внесення записів в по господарську книгу, згідно із якими, власником будинку АДРЕСА_1 рахувалась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, за життя ОСОБА_3 правомірно набула права власності на спірний будинок та земельну ділянку для забудови та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, оскільки незаконність набуття права власності на вказані будинок та земельну ділянку прямо не випливає із закону та судом не встановлена.

Пункт 1 п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 вказує на те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Належність ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства підтверджується Державним актом на право приватної власності серії ЖТ №ІІ-23 №000131 виданого на підставі рішення 15 сесії 21 скликання Троковицької сільської Ради народних депутатів №12, 10.05.2001.

Ступінь родинних відносин померлої та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підтверджується дослідженими під час розгляду справи доказами.

Матеріалами справи також підтверджено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 шляхом подання заяв до приватного нотаріуса.

Позивачі, як спадкоємці першої черги права спадкування за законом, у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, а тому набули право на спадкування, вищевказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами був побудований в 1965 році та є будинком садибного типу, до категорії самочинного будівництва не належить, за життя спадкодавцем не зареєстрований, згідно діючого на час побудови спадкового будинку законодавства, виникнення права власності на будинок не залежало від державної реєстрації цього права, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, позивачі не мають можливості переоформити на своє ім`я спадщину, тому у суду є всі підстави для визнання за ними в рівних частках права власності в порядку спадкування за законом.

Крім того, враховуючи те, що під час переходу до спадкоємців права власності на житловий будинок переходить і право на земельну ділянку на якій розміщений об`єкт нерухомості, а право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства померлій ОСОБА_3 підтверджується правовстановлюючим документом - Державним актом, тому суд вважає, що позовні вимоги є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України. Враховуючи, що спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт належності на праві власності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2481 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0180, що розташована в селі Троковичі Житомирського району Житомирської області, земельної ділянки для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0179, що розташована по АДРЕСА_1 , та житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності: на 1/2 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2481 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0180, що розташована в селі Троковичі Житомирського району Житомирської області, на 1/2 частку земельної ділянки для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0179, що розташована по АДРЕСА_1 , та на 1/2 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності: на 1/2 частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2481 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0180, що розташована в селі Троковичі Житомирського району Житомирської області, на 1/2 частку земельної ділянки для обслуговування та будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,25 га., кадастровий номер 1825688201:14:004:0179, що розташована по АДРЕСА_1 , та на 1/2 частку житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

адреса проживання: АДРЕСА_3

РНОКПП НОМЕР_1

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4

адреса проживання:

АДРЕСА_4

РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач:

Оліївська об`єднана територіальна громада в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області

місцезнаходження за адресою: 12402, Житомирська область, Житомирський район, с.Оліївка, вул. Леоніда Ступницького, 68

код ЄДРПОУ 04348409

Повне рішення складено та підписано 26.11.2024.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ