Рішення

від 11.11.2024 по справі 638/9184/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/9184/23

Провадження № 2/638/1389/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого Аркатової К.В.,

за участі секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери», Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехгруп», про визнання недійсним договору купівлі-продажу деривативу та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард», ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери», ТОВ «Електротехгруп», про визнання недійсним договору купівлі-продажу деривативу та стягнення грошових коштів, в якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу деривативу № 126879-А від 11 серпня 2021 року, укладений між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ВІЛАРД» та позивачем;

- стягнути з відповідачів на свою користь 52230 доларів США, що становить еквівалент 1956180 грн. 64 коп. за офіційним курсом на день подачі позову.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

11 серпня 2021 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард» (продавець) та ОСОБА_1 (позивачем, покупцем за договором) укладено договір купівлі-продажу деривативу № 126879-А.

Відповідно до п. 2.1. вказаного вище укладеного договору, продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити дериватив за наступними реквізитами:

назва Форвардний контракт,

вид деривативу з поставкою базового активу,

форма існування документарна,

продавець за форвардним контрактом ТОВ «Еелектротехгруп»,

покупець за форвардним контрактом Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард»,

дата укладення форвардного контракту 22 червня 2021 року,

номер форвардного контракту № НОМЕР_1 ,

базовий актив форвардного контракту майнові права на об`єкт нерухомого майна, строк дії форвардного контракту до набрання чинності договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна,

кількість, штук 1 (один).

Відповідно до ст. 1 договору купівлі-продажу деривативу № 126879-А від 11 серпня 2021 року об`єктом будівництва є житловий будинок, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення (квартира) Згідно п. 3.1. договору ціна договору складає 83370,97 доларів США.

Позивач вказує, що на виконання умов договору ним перераховано на рахунок відповідачів грошові кошти, згідно з графіком, який визначено сторонами в додатку № 1 до договору купівлі-продажу деривативу № 126879-А 11 серпня 2021 року, що підтверджується банківською випискою. Сума грошових коштів, перерахованої відповідачам, складає 52230 доларів США, що становить еквівалент 1956180,64 грн. Зазначена сума розрахована на день подачі позову у відповідності до п. 3.2 договору.

ОСОБА_1 акцентує увагу, що дериватив форвардний контракт, що засвідчує зобов`язання ТОВ «Електротехгруп» продати майнові права на об`єкт нерухомого майна.

Позивач зазначає, що оспорюваний договір купівлі-продажу деривативу суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним, зважаючи на звернення керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Електротехгруп» (справа № 922/4410/21), в межах якої, відповідно до ухвали Східного апеляційного господарського суду від 27 січня 2022 року ТОВ «Електротехгруп» та іншим особам заборонено вчиняти дії із набуття, припинення, зміни речових прав на об`єкт будівництва літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити дії з набуття, зміни, припинення речових прав на окремі житлові приміщення, в тому числі, поділ, об`єднання, зміну опису об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2087338563101 (квартири АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2051263663101 (квартири АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2051305563101 (квартири АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2087129663101 (квартири АДРЕСА_5 а-:-12а загальною площею 290,2 кв.м., житловою площею 220,2 кв.м); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2087165963101 (квартири АДРЕСА_6 -:-52 загальною площею 290,1 кв.м., житловою площею 220,2 кв.м.); реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2087345463101 (квартири АДРЕСА_7 -:-40 загальною площею 308,2 кв.м., житловою площею 211,4 кв.м) до вирішення позову по суті.

Крім того, позивач вказує на тому, що даний договір купівлі-продажу деривативу є одним із видів інституту спільного інвестування у вигляді закритого недиверсифікованого венчурного корпоративного інвестиційного фонду та наведене обумовлює певні обмеження стосовно можливості операцій з активами такого товариства у вигляді права вимоги, які є предметом оскаржуваного договору. Так, у відповідності до договору купівлі-продажу деривативу сторони визначили, що відповідач відступає позивачу своє право грошової вимоги до третьої особи забудовника, а отже, на думку позивача, оспорюваний договір має всі ознаки договору факторингу і до наведеного договору при визначенні правомірності його укладення повинні застосовуватись положення ст. 1077 ЦК України.

Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідачі, не маючи банківської ліцензії, уклали фіктивний договір купівлі-продажу деривативу, ввівши позивача в оману, внаслідок чого останній, вчинивши помилку, підписав договір, який порушує публічний порядок.

Враховуючи наведене вище, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 09 серпня 2023 року провадження по справі відкрито у порядку загального позовного провадження.

14 грудня 2023 року представником відповідача ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» засобами електронного зв`язку надано письмові пояснення по суті спору, відповідно до яких адвокат Грицаєнко О.П. просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, зважаючи на наступне.

Представник відповідача вказує, що товариство не є стороною договору купівлі-продажу деривативу № 126879-А від 11 серпня 2021 року, а тому не може бути відповідачем у справі про визнання недійсним вказаного договору, та суб`єктом стягнення коштів, сплачених на його виконання. Представник акцентує увагу, що договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, а тому відсутні підстави для його визнання недійсним.

Так, адвокат Грицаєнко О.П. просить відмовити в задоволенні позову.

14 грудня 2023 року представник відповідача ТОВ «Електротехгруп» адвокат Головко А.І. надала додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що судовий господарський спір, про який зазначає позивач, порушений після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу деривативу, у зв`язку з чим, позивач не вводився в оману відповідачами, крім того, представник відповідача зазначає про неправильне розуміння позивачем правової природи оспорюваного договору, оскільки в договорі купівлі-продажу деривативу мови про відступлення права вимоги не йдеться, враховуючи, що базовим активом (матеріальним активом) у випадку продажу квартири в новобудові виступають саме майнові права на майбутню квартиру.

Резюмуючи викладене, представник просила в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 21 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач, про дату, час та місце судового розгляду своєчасно на належним чином, до суду не прибув, заяв або клопотань про необхідність відкладення розгляду справи не напрвив.

Представники відповідачів ТОВ «Електротехгруп», ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери» подали заяви про розгляд справи без їх участі, за наявними матеріалами та доказами.

Відповідач АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард» до суду не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, врахувавши позиції сторін, дійшов наступних висновків.

11 серпня 2021 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард» (продавець) та ОСОБА_1 (позивачем, покупцем за договором) укладено договір купівлі-продажу деривативу № 126879-А.

Відповідно до п. 2.1. вказаного вище укладеного договору, продавець зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти й оплатити дериватив за наступними реквізитами:

назва Форвардний контракт,

вид деривативу з поставкою базового активу,

форма існування документарна,

продавець за форвардним контрактом ТОВ «Еелектротехгруп»,

покупець за форвардним контрактом Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард»,

дата укладення форвардного контракту 22 червня 2021 року,

номер форвардного контракту № НОМЕР_1 ,

базовий актив форвардного контракту майнові права на об`єкт нерухомого майна, строк дії форвардного контракту до набрання чинності договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт нерухомого майна,

кількість, штук 1 (один).

Відповідно до ст. 1 договору купівлі-продажу деривативу № 126879-А від 11 серпня 2021 року об`єктом будівництва є житловий будинок, що знаходиться за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , житлове приміщення (квартира) Згідно п. 3.1. договору ціна договору складає 83370,97 доларів США.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідачів грошові кошти, згідно з графіком, який визначено сторонами в додатку № 1 до договору купівлі-продажу деривативу № 126879-А 11 серпня 2021 року, що підтверджується банківською випискою. Сума грошових коштів, перерахованої відповідачам, складає 52230 доларів США, що становить еквівалент 1956180,64 грн. Зазначена сума розрахована на день подачі позову у відповідності до п. 3.2 договору.

Предметом вказаного спору є визнання недійсним вказаного вище договору купівлі-продажу деривативу.

Суд зазначає, що дериватив форвардний контракт, який засвідчує зобов`язання ТОВ «Електротехгруп» продати майнові права на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу дериватив це стандартний документ, що засвідчує право та зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

Так, предметом оспорюваногодоговору купівлі-продажудеривативу єпридбання майновогоправа на майбутній об`єкт.

Більш детально суд роз`яснює, що відповідно до положень ст. 14.1.45. Податкового кодексу України, дериватив це документ, який засвідчує право та/або зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством. До деривативів належать, в тому числі форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Спеціальним законом (нормативним актом) встановлено вимоги до форвардних контрактів. Зокрема, відповідно до п. 1 положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 року №632, базовий актив це товари, цінні папери, кошти та їх характеристики, що є предметом виконання зобов`язань за деривативом.

Зважаючи на характер та природу правовідносин між сторонами, суд зазначає, що базовим активом (матеріальним активом) у випадку продажі квартири в новобудові виступають майнові права на майбутню квартиру.

Таким чином, посилання позивача на подібність (тотожність) складених між сторонами правовідносин та факторингу є некоректними, посилання позивача на введення його в оману відповідачами не відповідають матеріалам справи.

Крім того, у доповнення зазначеного судом вище, згідно зі ст. 14.1.45. Податкового кодексу України, дериватив є документом, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством До деривативів належать, в тому числі, форвардний контракт цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну визначену таким договором. Форвардний контракт виконується шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу.

Відповідно до розділу II Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (в редакції, що діяла на дату укладання оспорюваного договору), до цінних паперів, поміж інших, віднесено лише державні деривативи.

В розумінні положень вказаного закону деривативні контракти, що стосуються активів, є фінансовими інструментами

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» встановлено, що деривативні контракти та правочини щодо фінансових інструментів, що укладаються на організованому ринку капіталу, вважаються укладеними з моменту фіксації оператором організованого ринку капіталу факту укладення контракту (вчинення правочину) відповідно до правил функціонування такого організованого ринку капіталу.

Згідно ч. 12 ст. 36 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», деривативні контракти, які є фінансовими інструментами, та правочини щодо фінансових інструментів повинні вчинятися за участю або посередництвом інвестиційної фірми, крім певних випадків визначених цією частиною даної статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», професійна діяльність на організованих товарних ринках це діяльність акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю або товариств з додатковою відповідальністю з надання послуг з організації торгівлі продукцією та/або організації укладання деривативних контрактів на товарних біржах

Таким чином, перевірити факт продажу деривативного, форвардного контракту можна лише на спеціальних біржових майданчиках. Отже, форвард за своєю природою схожий до цінних паперів, але їх продаж реєструється на біржах

Вбачаючи з аналізу оспорюваного договору купівлі-продажу деривативу №126879-А від 11 серпня 2021 року, укладеного за участю/посередництвом інвестиційної фірми та зареєстрованого професійним учасником від 11 серпня 2021 року, суд зазначає, що оспорюваний договір за формою та змістом відповідає вказаним вище нормам законодавства, а саме Податковому кодексу України, Закону України «Про інститути спільного інвестування», Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», Положенню про склад та структуру активів інституту спільного інвестування (затвердженого Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 10.09.2013 року № 1753), Положенню про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів (затвердженого постановою Кабінету Магістрів України від 19.04.1999 року № 632).

Суд не вважає доводи позивача про введенням його відповідачами в оману обґрунтованими та конструктивними, враховуючи відсутність належних, допустимих доказів цього, а також зважаючи на правові позиції Верховного Суду з цього приводу, викладені, зокрема, але не виключно, у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року по справі № 3-11гс14, постанові Верховного Суду від 11 січня 2020 року по справі № 761/22687/17 (провадження № 61-6502св19), відповідно до яких обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Крім того, обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Стосовно посилань позивача на наявність господарської справи №922/4410/21 за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, яка відкрита ухвалою господарського суду Харківської області від 11 листопада 2021 року, суд зазначає, що відповідачем ТОВ «Електротехгруп» надано докази вирішення вказаної господарської справи по суті, а саме: відповідно до рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/4410/21 від 01 грудня 2022 року в задоволені позову прокуратури відмовлено в повному обсязі. Із вказаного вбачається відсутність факту порушення прав позивача з боку відповідачів.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до підпункту 14.1.45. статті 14 Податкового Кодексу Деривативдокумент, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах.

В даній справі активом виступають майнові права в об`єкті будівництва,тобто право в майбутньому отримати квартиру за певними технічними показниками.

Із матеріалів справи вбачається що оспорюваний договір купівлі-продажу деривативу № 126879-А укладений 11 серпня 2021 року між АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард» (продавець) та ОСОБА_1 (позивачем, покупцем за договором) укладено договір не потребував нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації в силу вимог Цивільного кодексу України, та відповідає всім приписам спеціального та загального національного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Згідно частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ,від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та таким, що не підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 268ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Вілард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційні партнери», Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехгруп», про визнання недійсним договору купівлі-продажу деривативу та стягнення грошових коштів відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий