Ухвала

від 26.11.2024 по справі 639/7743/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/639/2196/24 Справа № 639/7743/24

У х в а л а

"26" листопада 2024 р. м. Харків

Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова Марченко В.В., розглянувши питання можливості відкриття провадження у цивільній справі № 639/7743/24

позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )

відповідачі: Мостобудівельний загін № НОМЕР_1 ПАТ "МОСТОБУД" (адреса місцезнаходження: вул. Калініна, 89, м. Харків), ПАТ "МОСТОБУД" (адреса місцезнаходження: вул. Паньківська, 5, м. Київ)

провизнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кузнецов Анатолій Ігорович звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до Мостобудівельний загін № 27 ПАТ "МОСТОБУД", ПАТ "МОСТОБУД" в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39, 3 кв.м., житловою площею 25,8 кв.м.

Перевіривши вище зазначену позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про те, що позовна заява не відповідає вимогам ЦПК України:

- п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: в позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету в сторін по справі;

- п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме: в позові позивач належним чином не обґрунтував свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між ним та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.

Крім того, відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Згідно інформаційного листа № 24-150 /0/4-13 від 28.01.2013 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" в частині 6 зазначено, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах, і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Посилаючись у позові на володіння нерухомим майном понад 20 років, позивачем не зазначено доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном він не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на квартиру.

Крім того, у позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, як, яким чином і коли Мостобудівельний загін№ НОМЕР_1 ПАТ "МОСТОБУД",ПАТ "МОСТОБУД" з огляду на зміст заявлених позовних вимог порушили, не визнали чи оспорили права позивача; немає достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст. 344 ЦК України. Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності спору за даним позовом та належності відповідача у вказаних правовідносинах.

Дотримання вимог ст.175 ЦПК України при пред`явленні заяви в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки заяви і долучених до неї матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до вищевикладеного та вимог ч. 1, ст. 185 ЦПК України позовна заява має бути залишена без руху.

Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом направлення до Жовтневого районного суду м. Харкова доказів надіслання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мостобудівельний загін№ 27ПАТ "МОСТОБУД",ПАТ "МОСТОБУД" про визнання прававласності нанерухоме майноза набувальноювласністю - залишити без руху.

Недоліки поданої позовної заяви мають бути усунуті протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків позовної заяви, відповідно до ст.185 ЦПК України позовна заява буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя: В. В. Марченко