Ухвала

від 18.11.2024 по справі 711/8792/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8792/24

Провадження № 2-о/711/240/24

У Х В А Л А

18.11.2024 м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема, зазначено, що у жовтні 2024 року вона звернулася до Черкаської районної державної нотаріальної контори з метою оформити нерухоме майно померлого батька ОСОБА_2 . Нотаріусу були надані документи, які свідчать про фактичне місце проживання з померлим, наявність у померлого нерухомого майна, їхні родинні стосунки. При перегляді документів нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Нотаріус усно відмовила їй у прийнятті заяви про прийняття спадщини та зазначила, що оскільки вона, як спадкоємець, на час відкриття спадщини не була зареєстрована разом зі спадкодавцем та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня смерті, тому вважається такою, що не прийняла спадщину. Питання про поновлення строку для прийняття спадщини вирішити у судовому порядку або ж встановити відповідний факт з метою прийняття спадщини.

Також, у заяві зазначено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_2 .

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України). Отже, окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Тлумачення частини першої статті 293 ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб; 12) розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Як передбачено ч.ч. 1, 2, 4 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно із п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Із системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Отже, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є встановлення у судовому порядку обставин, необхідних для прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2 , який, як зазначено, є її батьком, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

Таким чином, факт про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження, враховуючи, що нотаріусом відмовлено заявнику у прийнятті заяви про прийняття спадщини, а також у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

До того ж, сама заявник у своїй заяві покликається на постанову Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19-ц, у якій виснувало, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, зокрема і з позовними вимогами про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини та про визнання права власності в порядку спадкування (за законом/заповітом).

Крім того, Цивільний Кодекс України визначає відумерлість спадщини, тобто та, яка залишилася від власника (спадкодавця) і не перейшла до іншої особи (спадкоємця).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Статус відумерлої спадщини визначає суд. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Заяву про визнання спадщини відумерлою подають: органи місцевого самоврядування, де розташоване майно; кредитор спадкодавця; якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власники або користувачі суміжних земельних ділянок. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Таким чином, суддя вважає, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку окремого провадження і в зв`язку з тим, що у даних правовідносинах існує спір про право. Заявник вправі подати позовну заяву за правилами позовного провадження.

При прийнятті такого рішення, судом враховувалися, зокрема і висновки, висвітлені у постанові Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 711/7760/20.

На підставі викладеного вище та керуючись Конституцією України, ст.ст. 293, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України суддя, -

у х в а л и в :

У відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа: Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області, - відмовити.

Роз`яснити заявнику її право звернення до суду у порядку цивільного судочинства, шляхом подання позовної заяви на загальних підставах за правилами позовного провадження.

Копію ухвали разом з доданими до заяви матеріалами надіслати заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга подається до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повне судове рішення складено 18.11.2024.

Суддя: С. М. Позарецька