Ухвала

від 01.11.2023 по справі 757/47349/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47349/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Печерського районного суду міста Києва судове провадження за клопотанням заступника начальника третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021000000001267 від 20.10.2021, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання заступника начальника третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем мешкання засновника ТОВ «СБК 1» (код ЄДРПОУ 44933293) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за кадастровим номером 6325156700:00:001:0172, у кримінальному провадженні № 12021000000001267 від 20.10.2021.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що Офісом Генерального прокуратура України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021000000001267 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ч. 205-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за результатами проведеного Департаментом запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС України аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «СБК 1» за період з 14.11.2022 по 20.07.2023, встановлено, що з метою отримання коштів з резервного фонду державного бюджету ТОВ «СБК 1» у період з 14.11.2022 по 20.07.2023 задекларувало реалізацію 93 629 м виробів з дроту (канат сталевий), документально походження яких не підтверджується, в адресу Департаменту ЖКГ та ПЕК ХОДА на загальну суму 18 008 578,15 грн., у тому числі ПДВ - З 001 429,69 грн., та при умові доведення в ході слідства викладених у дослідженні обставин та безтоварності вказаних операцій, можливо з метою привласнення, заволодіння майном, а саме коштами у розмірі 18 008 578,15 грн., ймовірно з подальшою легалізацією таких.

Прокурор вказує, що з метою забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні виникла необхідність арешту на об`єкти нерухомості а отже, з метою забезпечення збереження речового доказу, а також повного та неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин кримінального правопорушення виникла необхідність у застосуванні одного із видів заходів забезпечення кримінального провадження - арешту майна.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлені належним чином, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.

Власник майна, його представник в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч.1 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Вивчивши клопотання, приходжу до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокуратура України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12021000000001267 від 20.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 2 ч. 205-1, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Так, 19.10.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2023, в рамках кримінального провадження №12021000000001267 від 20.10.2021, було проведено обшук за місцем мешкання засновника ТОВ «СБК 1» (код ЄДРПОУ 44933293) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за кадастровим номером 6325156700:00:001:0172, в ході якого було вилучено документи.

19.10.2023 постановою слідчого вилучені в ході обшуку речі, документи та грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021000000001267.

Відповідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України, необґрунтованість підстав у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, не відповідність майна, на яке необхідно накласти арешт, критеріям передбаченими ч. 2 ст. 167 КПК України, невідповідності розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, відсутність правової підстави для арешту майна, слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, у зв`язку з його необґрунтованістю.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 107, 131, 132, 171-173, 236, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання заступника начальника третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12021000000001267 від 20.10.2021 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1