Рішення

від 26.11.2024 по справі 760/9622/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/9622/24

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кицюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА»</a>, третя особа приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про повернення безпідставно одержаних грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 33292,27 грн та судові витрати.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що 14 квітня 2021 року приватним нотаріусом Личуком Т.В. вчинено виконавчий напис №8189, яким звернуто з позивача стягнення кредитної заборгованості на користь відповідача. 10.08.2021 приватним виконавцем Палігіним О.П. винесено постанову про відкриття ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року задоволено позов та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14 квітня 2021 року №8189. При виконанні виконавчого напису з позивача стягнуто 38958,87 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14 квітня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В., зареєстрований в реєстрі за №8189, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованості.

Відповідно до копії листа приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна О.П. від 19 березня 2024 року вих. №61088, при виконанні виконавчого напису №8189, вчиненого 14 квітня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» в розмірі 56720,40 грн на виконання якого було відкрито ВП НОМЕР_2, з ОСОБА_1 стягнуто 38958,87 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст.1212 ЦК України закріплено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Судове рішення про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового рішення правова підстава вважається такою, що відпала.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18, від 08 вересня 2021 року справа №201/6498/20.

Також Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року по справі №206/2212/18 зазначив, що аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно. Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Оскільки під час виконання приватним виконавцем виконавчого напису нотаріуса з позивача утримано грошові кошти у розмірі 38958,87 грн, зазначені грошові кошти є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню позивачу.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА»</a>, третя особа приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Палігін Олександр Петрович, про повернення безпідставно одержаних грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА»</a> / код ЄДРПОУ 41940643 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 33292,27 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА»</a> / код ЄДРПОУ 41940643 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_1 / судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Вікторія КИЦЮК