Постанова

від 25.11.2024 по справі 552/2597/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/2597/18 Номер провадження 22-ц/814/3362/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

учасники справи:

представник боржника адвокат Комаренко О.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Комаренко Оксани Валеріївни

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2024 року, постановлену суддею Яковенко Н.Л., повний текст ухвали складений 15 серпня 2024 року

у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

03.06.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Комаренко О.В. звернулася до суду із скаргою на дії державного виконавця, в якій просила суд: - визнати неправомірними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Максима Романенка щодо визначення заборгованості у виконавчому провадженні №56506307 у розмірі, зазначеному у довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 06.05.2024 №64040; - зобов`язати державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Максима Романенка скасувати довідку-розрахунок заборгованості по аліментам від 06.05.2024 №64040 у виконавчому провадженні №56506307.

Скарга мотивована тим, що у державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Максима Романенка перебуває на виконанні виконавче провадження №56506307 з примусового виконання виконавчого листа №552/2597/18, виданого Київським районним судом м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського районного суду м. Полтави у справі №552/2597/18 вирішено стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1100 грн. У подальшому рішенням Київського районного суду м. Полтави у цивільній справі №552/1187/22 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 змінено спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а саме на 1/6 частину від усіх видів доходу (заробітку). 22.05.2024 представник боржника отримала через ПАТ «Укрпошта» під розпис розрахунок заборгованості від 06.05.2024 №64040 разом із супровідним листом. Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що з липня 2023 по січень 2024 державний виконавець врахував саме 1/6 частку від розміру отриманих боржником доходів, а саме пенсії по інвалідності. Крім того, боржник отримує орендну плату за відповідним договором з Фермерського господарства «Конда». Однак, починаючи з січня 2024 державний виконавець почав здійснювати нарахування аліментів за середньою заробітною платою по Полтавській області, що є протиправним. Державним виконавцем неправильно розраховано суму боргу, оскільки боржник має відповідний дохід (пенсія, орендна плата), а тому розрахунок за середньою заробітною платою по Полтавській області є неправомірним, таким чином, нараховані суми за період з 01.01.2024 по 30.04.2024, на думку боржника, підлягають перерахунку та скасуванню.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на час вирішення даної скарги судом заборгованість ОСОБА_1 по аліментам складає 27 341,75 грн (станом на 01.08.2024), яка розрахована державним виконавцем за період з липня 2023 по липень 2024 включно. Зазначений розрахунок здійснений державним виконавцем, виходячи із сум доходів, отриманих боржником, інформація про які надана державному виконавцеві в період по червень 2024 включно. Жодні докази на спростування зазначеного розрахунку ОСОБА_1 суду не надано, матеріали справи не містять відомостей про доходи боржника, розмір його пенсійного забезпечення. Не погоджуючись із діями державного виконавця, боржник у поданій до суду скарзі вказує на ту обставину, що попередній розрахунок здійснений державним виконавцем без врахування розміру отриманих ним доходів, а виходячи із розміру середньої заробітної плати по відповідній місцевості. Проте, будь-які дані про те, що станом на час здійснення державним виконавцем розрахунку, який відображено у довідці від 06.05.2024, ОСОБА_1 повідомляв державного виконавця про розмір своїх доходів, надавши відповідні документи, матеріали справи не містять. Також, звертаючись до суду із скаргою та на власний розсуд використовуючи свої процесуальні права, ОСОБА_1 докази на обґрунтування своїх доводів щодо розміру доходів не надав і до суду. Таки чином, суд першої інстанції визнав, що ОСОБА_1 не доведено тієї обставини, що розрахунок державного виконавця від 06.05.2024 було здійснено необґрунтовано. Окрім того, боржник ОСОБА_1 , будучи стороною виконавчого провадження, не позбавлений можливості ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій документів з нього. Законом саме на боржника, яким є ОСОБА_1 , покладено обов`язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а також про зміну місця роботи. За рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію продоходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації продоходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини. Надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Щодо дотримання строків звернення до суду із скаргою, то суд першої інстанції зазначив, що в силу норм ч. 4 ст.71Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, тому заявником не пропущено строки звернення до суду із даною скаргою. На підставі викладеного, враховуючи, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, правомірно, суд першої інстанції дійшов висновку, що скарга є повністю безпідставною та не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Комаренко О.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до розрахунку заборгованості, що оскаржується, вбачається, що державний виконавець з 01.01.2024 по 01.07.2024 здійснював нарахування аліментів за середньою заробітною платою по Полтавській області, незважаючи на отримання пенсії та орендної плати за землю. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що сам державний виконавець у відзиві на скаргу боржника фактично визнав протиправність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, видав новий розрахунок заборгованості від 07.08.2024 №102931. Як вбачається з нового розрахунку, розмір доходу боржника було змінено із інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості на отримуваний розмір доходу (пенсії, оренда) боржника. Поміж іншого вважає, що суд першої інстанції помилково в оскаржуваній ухвалі зазначив про обов`язки боржника, які передбачені ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, повідомляти про зміну ряду обставин, оскільки обов`язку повідомлення щомісячно державного виконавця про розмір пенсійних виплат не передбачено нормативно-правовими актами. При цьому, майновий стан, отримання пенсії, оренди не змінювався у боржника вже більше 2-х років, про що достеменно відомо державному виконавцю. Звертає також увагу, що ухвала Київського районного суду м. Полтави від 05.06.2024 про витребування з Шевченківського відділу ДВС у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції копії матеріалів виконавчого провадження №56506307 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави у справі №552/2597/18 про стягнення аліментів не була виконана.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 25.11.2024 не з`явилася інші учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 22.10.2024 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та поштовим зв`язком (а.с. 91-94), які були доставлені до електронних кабінетів та поштою. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 17.09.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25.05.2018 у справі №552/2597/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1100 грн щомісячно, починаючи з 08.05.2018, до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17-18).

Судове рішення не виконується у добровільному порядку, по справі судом видано виконавчий лист, який стягувачем було пред`явлено на примусове виконання.

Також встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2022 у справі №552/1187/22, яке набрало законної сили 23.01.2023, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по зміну способу стягнення аліментів задоволено частково, змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.05.2018у справі №552/2597/18, з 1100,00 грн на місяць на 1/6 частину його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

Як встановлено дослідженими у справі доказами, у провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконанні знаходиться виконавче провадження №56506307 з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Згідно зі ст.129-1Конституції України та ст.ст. 2,18Цивільного процесуальногокодексу України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень згідно зі ст.5Закону України«Про виконавчепровадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Закон України«Про виконавчепровадження» встановлює саме обов`язок, а не право державного виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.

Відповідно до ч. 3 ст.195СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Порядок стягнення аліментів врегульовано нормами ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.ч. 3,4,8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Тобто, саме державний виконавець наділений повноваженнями на обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів. В разі, якщо сторона виконавчого провадження фактично не погоджується з розміром заборгованості, визначеним державним виконавцем, між сторонами виконавчого провадження існує спір щодо розміру заборгованості, який вирішується в судовому порядку.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 07.02.2014 №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», роз`яснено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи.

Окрім того, ч.9 ст.71Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено систему процесуальних дій державного виконавця, які він вправі вчиняти з метою погашення платником аліментів заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 195СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна немає договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Частиною 8 ст.71Закону України«Про виконавчепровадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Стаття 195СК України встановлює порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).

Згідно із частиною третьою статті 195СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Аналогічні норми закріплено в п. 4 розділу XVI. Особливості виконання рішень про стягнення аліментів Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затвердженанаказ Міністерстваюстиції України02.04.2012№512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5), де також передбачено, що спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Право та порядок на звернення до суду за захистом визначається процесуальним законом.

Враховуючи вищеозначені вимоги закону та ту обставину, що незгода сторони виконавчого провадження із сумою заборгованості зі сплати аліментів є спором між стягувачем та боржником, в такому випадку існує між сторонами виконавчого провадження щодо розміру заборгованості за аліментами, то такий спір відповідно до закону підлягає вирішенню судом у порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом.

Саме така позиція висловлена Верховним судом у постанові Касаційного цивільного суду від 06.06.2018 у справі №756/13754/14 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74630110), Дайджест судової практики Верховного Суду у спорах, що виникають на стадії виконання судових рішень, лист від 01.08.2019.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом в постанові від 30.08.2018 у справі №2-191/2005, від 04.09.2019 у справі №399/343/17-ц.

Щодо пропуску заявником строків на оскарження дій державного виконавця судом першої інстанції враховано наступне.

Статтею 449ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Рішення суду про стягнення аліментів є рішенням про стягнення періодичних платежів.

В силу норм ч. 4ст.71Закону України«Про виконавчепровадження» виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не пропущено строки звернення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даної скарги є: - визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Максима Романенка щодо визначення заборгованості у виконавчому провадженні №56506307 у розмірі, зазначеному у довідці-розрахунку заборгованості по аліментам від 06.05.2023 №64040; - зобов`язання державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Максима Романенка скасувати довідку-розрахунок заборгованості по аліментам від 06.05.2023 №64040 у виконавчому провадженні №56506307.

Зі змісту скарги вбачається, що спірним є саме період з 01.01.2024 по 30.04.2024.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

При цьому,колегія суддівзвертає увагуна те,що довідка-розрахунок заборгованості по аліментам від 06.05.2023 №64040, виходячи із зазначених у неї нарахувань за січень-квітень 2024, вочевидь, містить описку у році - 2023, яка не була виправлена стороною боржника при подачі скарги до суду (а.с. 32).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Згідно ст. 18 вказаного закону, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей

Крім того, за положеннями ч. ч. 3, 4, 8 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним Кодексом України, зокрема з урахуванням вимог статей 194, 195 СК України.

У справі, що переглядається, судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25.05.2018 у справі №552/2597/18, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1100 грн щомісячно, починаючи з 08.05.2018, і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17-18).

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14.06.2022 у справі №552/1187/22, яке набрало законної сили 23.01.2023, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 по зміну способу стягнення аліментів задоволено частково, змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Полтави від 25.05.2018у справі №552/2597/18, з 1100,00 грн на місяць на 1/6 частину його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

На виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження №56506307 з примусового виконання судового рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини.

У межах відкритого виконавчого провадження №56506307 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенком М.О. проведено розрахунок заборгованості, згідно якого ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів станом на 06.05.2024 у розмірі 29580,81 грн за період з липня 2023 по квітень 2024 включно(а.с. 32).

За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оспорюваний розрахунок заборгованості є обґрунтованим та таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

При цьому, державним виконавцем при проведенні розрахунку роз`яснено, що після надання боржником або стягувачем державному виконавцю довідок або квитанції, які підтверджують сплату аліментів, або довідок про доходи, декларацію про доходи, буде проведено перерахунок боргу.

Так, отримавши звіти від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про дохід боржника ОСОБА_1 , державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенком М.О. проведено перерахунок заборгованості з врахуванням отриманих даних станом на 01.08.2024 за період з липня 2023 по липень 2024 у розмірі 27341,75 грн (а.с. 60).

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, що будь-які дані про те, що станом на час здійснення державним виконавцем розрахунку, (06.05.2024), ОСОБА_1 повідомив державного виконавця про розмір своїх доходів, надавши відповідні документи, матеріали справи не містять. Також, звертаючись до суду із скаргою, докази на обґрунтування своїх доводів щодо розміру доходів не надав і до суду першої інстанції. При цьому, ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин виконання рішення суду про стягнення аліментів у визначеному розмірі, зокрема, станом на 06.05.2024 та на день розгляду справи судом першої інстанції за його скаргою.

Доводи апеляційноїскарги проте,що державнийвиконавець з01.01.2024по 01.07.2024здійснював нарахуванняаліментів засередньою заробітноюплатою поПолтавській області,незважаючи наотримання пенсіїта орендноїплати наземлю,то цідоводи апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів небере доуваги,оскільки станомна датурозгляду скаргиу судіпершої інстанціїдержавним виконавцембуло здійсненоновий розрахунокзаборгованості зврахуванням отриманихзвітів від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про дохід (пенсію) боржника ОСОБА_1 , як це передбачено законом.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам державний виконавець у відзиві на скаргу визнав протиправність розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, надавши новий розрахунок заборгованості від 07.08.2023 (2024) №102931, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романенком М.О. проведено розрахунок заборгованості станом на 01.08.2024 з врахуванням отриманих звітів від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про дохід боржника ОСОБА_1 , а оскарження відповідної довідки-розрахунку, складеної станом на 06.05.2024 не призведе до порушення прав заявника, які він вважає порушеними (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №644/5974/18, від 27.09.2023 у справі №148/87/23).

Доводи апеляційної скарги щодо невиконання ухвали суду першої інстанції про витребування матеріалів виконавчого провадження, то ці доводи не є підставою для скасування судового рішення, оскільки у матеріалах справи наявні достатні докази, необхідні для повного з`ясування обставин справи.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Щодо дотримання строків звернення ОСОБА_1 до суду із скаргою, то в цій частині колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду із даною скаргою, представник боржника ОСОБА_1 адвокат Комаренко О.В. зазначала, що оспорюваний розрахунок заборгованості отримано засобами поштового зв`язку 22.05.2024. Скаргу направлено до Київського районного суду м. Полтави засобами поштового зв`язку 31.05.2024, тобто з дотриманням, на її думку, строків звернення до суду. Доказів протилежного матеріали справи не містять, тому, з врахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, підстав для залишення скарги на дії державного виконавця у даній справі без розгляду (із-за порушення строків звернення до суду зі скаргою) не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Комаренко Оксани Валеріївни - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 15 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов