Ухвала

від 26.11.2024 по справі 156/1134/14-ц

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1134/14-ц

провадження № 4-с/156/1/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року сел.Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Комзюк Н.Н., дослідивши скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Свередюк Юлія Анатоліївна, на дії (рішення) старшого державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рекіти Анатолія Олександровича, боржник - ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

До Іваничівського районного суду Волинської області 25.11.2024 надійшла вищевказана скарга.

Дослідивши скаргу та додані до неї документи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок розгляду скарги на дії державного виконавця відноситься до Розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст.183 ЦПК України.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

У відповідності до положень пунктів 17, 47, 62 постанови КабінетуМіністрів Українивід 05.03.2009№270«Про затвердженняПравил наданняпослуг поштовогозв`язку» внутрішніпоштові відправленняз оголошеноюцінністю можутьприйматися дляпересилання зописом вкладеннята/абоз післяплатою,згідно зтарифами операторапоштового зв`язку. Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв`язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Підтвердженням оплати послуг поштового зв`язку з пересилання письмової кореспонденції є, зокрема , розрахунковий документ про оплату послуги поштового зв`язку.

З наведеного вбачається, що належним доказом направлення копії скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи є бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 року у справі № 914/1955/17).

Однак, подана скарга не містить доказів надсилання листом з описом вкладенням учасникам справи копій поданих до суду документів з номером поштового відправлення.

Натомість, на підтвердження надіслання учасникам справи копій поданих до суду документів, заявником надано фотокопії фіскальних чеків, однак ідентифікувати, які саме документи були надіслані адресатам з наданих чеків не вбачається через відсутність опису вкладення відправлень.

З огляду на викладене, за відсутності опису вкладення відправленої заявником кореспонденції, у суду відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що заявник дійсно направив саме примірник поданої суду скарги з додатками учасникам справи, а тому належні докази виконання заявником вимог ст.183 ЦПК України матеріали справи не містять.

Статтею 450ЦПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду скарги, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії справ є направлення заявником учасникам справи тексту самої скарги та доказів на підтвердження викладених у ній обставин, позаяк учасники справи повинні бути заздалегідь повідомленні про таку скаргу для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготувати свої пояснення (заперечення) на відповідну скаргу.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 №2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов`язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992, заява №12964/87).

У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955, заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).

У даному випадку прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 (п. 53), відповідно до якого право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та жодним чином не перешкоджають заявнику у доступі до правосуддя після усунення недоліків скарги.

Зважаючи на викладене, заявнику необхідно виправити вищевказані недоліки.

Відповідно до ч.4 ст.183ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

При цьому повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (ч. 7 ст. 185 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 183, 259-260, 352-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії (рішення) старшого державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рекіти Анатолія Олександровича, боржник ОСОБА_2 , повернути заявнику без розгляду.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.Н. Комзюк