Рішення

від 25.11.2024 по справі 931/682/24

ЛОКАЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 931/682/24

Провадження № 2/931/256/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

13вересня 2024року позивачнадіслала всуд позовдо Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , і з цього дня відкрилася спадщина на його майно, яке складається, зокрема, із житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 склав заповіт, у якому заповів все своє майно їй, ОСОБА_1 У 2008 році в Локачинській державній нотаріальній конторі за її заявою заведена спадкова справа №379 до майна померлого ОСОБА_2 , а в 2010 році нотаріус видав їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна сертифікати на земельну частку (пай), грошові заощадження. 02 вересня 2024 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою, в якій просила видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що в с. Хорів, проте у його видачі було відмовлено у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду для встановлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що є предметом даного позову.

Просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати залишити за нею.

Ухвалою судді від 20 вересня 2024 року відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 24 жовтня 2024 року підготовче судове засідання у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 25 листопада 2024 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку SMS на номер телефону, зазначений у поданій позивачем заявці (а.с. 35, 50). Одночасно із позовною заявою позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, у якому позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 37).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився також, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 51 на звороті). 23 жовтня 2024 року від нього надійшла заява, у якій просить розгляд справи проводити без його участі та винести рішення по справі на розсуд суду за наявними у справі матеріалами (а.с. 47).

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, копію матеріалів спадкової справи № 379 до майна померлого ОСОБА_2 , суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хорів Локачинського району Волинської області, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 06 жовтня 2008 року Старозагорівською сільською радою Локачинського району Волинської області (а.с. 5, 16).

Після його смерті відкрилася спадщина.

Із довідки Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області № 608 від 2010 року вбачається, що в с. Хорів Локачинського району Волинської області знаходиться спадкове майно, яке належало померлому ОСОБА_2 , який проживав в АДРЕСА_1 і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, спорудами, земельних паїв, земельної ділянки, грошей на ощадній книжці. У володіння спадковим майном протягом шести місяців після його смерті вступила ОСОБА_1 , яка була зареєстрована з померлим за різними адресами: АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає (а.с. 20 на звороті).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено ч.1 ст.1217 ЦК України.

Як вбачається із спадкової справи № 379, 11 квітня 2008 року ОСОБА_2 склав заповіт, який посвідчено державним нотаріусом Локачинської державної нотаріальної контори у Волинській області Башинською Л.П. та зареєстровано в реєстрі за № 726, що підтверджується копією заповіту та копією інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 17159183 від 07.11.2008 року. Згідно заповіту ОСОБА_2 все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося та все те, що буде належати йому на день смерті і на яке матиме право за законом, заповів ОСОБА_1 (а.с. 16 на звороті, 18 на звороті).

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Інших спадкоємців за законом чи заповітом, які б прийняли спадщину або претендували на неї, судом не встановлено, із копії матеріалів спадкової справи № 379 до майна померлого ОСОБА_2 їх теж не вбачається.

Згідно частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

07 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернулася в Локачинську державну нотаріальну контору Волинської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , на підставі якої нотаріус завів спадкову справу № 379 до майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 15 на звороті).

Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши відповідну заяву в строк, встановлений статтею 1270 ЦК України.

Крім того, 10 вересня 2010 року державний нотаріус Локачинської державної нотаріальної контори Волинської області Дильний І.Г. видав ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 3,5908 га, яка передана для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Старозагорівської сільської ради Локачинського району Волинської області та на грошові заощадження з нарахованими відсотками та усіма видами компенсацій на день їх видачі (а.с. 26 на звороті, 27).

02 вересня 2024 року ОСОБА_1 , з метою оформлення своїх спадкових прав за заповітом після смерті ОСОБА_2 щодо житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , звернулася із відповідною заявою до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Дильного І.Г. (а.с. 28). Однак, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність відповідних правовстановлюючих документів на житловий будинок, про що винесено постанову вих. №299/02-31 від 02.09.2024 року (а.с. 14, 34).

Відтак, суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини, які є спадковими, а позивач через відсутність правовстановлюючих документів на спірний будинок позбавлена права на нотаріальне оформлення своїх спадкових прав, а тому звернулася до суду.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося.

Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", до компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснювався в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Із копії технічного паспорта від 12 липня 2021 року на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 встановлено, що рік спорудження (реконструкції) житлового будинку 1961 (до 05 серпня 1992 року) (а.с. 9-12).

Відповідно до витягу із погосподарської книги № 1по особовому рахунку № НОМЕР_2 за 2006-2010 роки, який виданий Локачинською селищною радою Волинської області 12 серпня 2024 року за № 688, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав померлому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рік побудови житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами 1961 (а.с. 6).

Також суд встановив, що згідно копії інформаційної довідки № 393238474 від 02.09.2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державному реєстру Іпотек відомості про спірний будинок відсутні (а.с. 33 на звороті).

Враховуючи наведене, та оскільки житловий будинок з господарським будівлями та надвірними спорудами за АДРЕСА_1 побудований до 05 серпня 1992 року, він не підлягає прийняттю в експлуатацію, то виданий на нього технічний паспорт та відомості з погосподарської книги свідчать про набуття ОСОБА_2 права власності на нього.

Проте, як зазначено у п. 3.3. згаданого вище Листа ВССУ, перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач як спадкоємиця за заповітом майна померлого, підставно просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, так як інший правовий механізм оформлення таких прав відсутній. При цьому сам факт відсутності правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що на момент відкриття спадщини вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами належав спадкодавцю ОСОБА_2 , інші спадкоємці, окрім позивача, які претендують на даний житловий будинок відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав. Відтак, позов необхідно задовольнити, визнавши за позивачем, як спадкоємицею за заповітом, яка прийняла спадщину у встановленомузаконом порядку, право власності на будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами.

Клопотання позивача, заявлене у позовній заяві про залишення судових витрат по справі за нею, підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10-13, 77, 81, 223, 247, 263-265 ЦПК України, на підставі ст. 392, 1216-1218, 1223, 1268-1270 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Локачинської селищної ради Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Хорів Локачинського району Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

Відповідач: Локачинська селищна рада Волинської області, адреса місцезнаходження: 45500, смт. Локачі, вул. Миру, 37, Володимирський район, Волинська область, ЄДРПОУ 04332182.

Повний текст рішення складено 25.11.2024 року.

Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп`ятко