Ухвала

від 25.11.2024 по справі 161/21695/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/21695/24

Провадження № 2-о/161/680/24

У Х В А Л А

25 листопада 2024 року місто Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., вивчивши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Луцької міської ради, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною заявою.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 02.10.2020 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 у якому в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що 25.07.2024 року шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано, після розірвання шлюбу він повністю взяв на себе обов`язки утримувати, матеріально забезпечувати та виховувати дітей. Мати ОСОБА_2 не приймає участі в утриманні спільних дітей, проживає окремо за межами України, самоусунулась від виховання дітей, уникає контактів з ними, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток, навчання, виховання, підготовку до самостійного життя дітей.

Зазначає, що встановлення факту самостійного виховання дітей має для нього правове значення, а саме для отримання права звільнення з військової служби для виконання свого обов`язку по вихованню дітей.

Дослідивши матеріали справи та надання докази, суддя установив таке.

Відповідно до положення ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.

Згідно ч. 1ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Визначений у частині першійстатті 315 ЦПК Україниперелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки згідно з частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини четвертоїстатті 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення,вбачається спір про право,а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Отже, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право(постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

Відповідно дост. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1, 2ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Частиною 4ст. 155 СК Українипередбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 164 СК України, ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини є підставою для позбавлення матері/батька батьківських прав.

Обґрунтовуючи заяву про встановлення факту самостійного виховання дітей, заявник посилається на ухилення матір`ю дітей від виконання своїх батьківських обов`язків.

Водночас, в силу статей150,155,164 СК України, ухилення батьків від виконання обов`язків по вихованню дитини є різновидом порушення прав дитини, і може бути підставою для притягнення до юридичної відповідальності, зокрема і позбавлення батьківських прав.

Доведення фактів порушення прав особи не може відбуватись в рамках окремого провадження, оскільки передбачає наявність спору про право.

Так, у ст. 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоровя, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обовязковим залученням органу опіки та піклування (ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України).

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обовязків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає зясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обовязків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на те, що правовідносини у справі № 201/5972/22 та у цій справі мають подібні правовідносини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання, висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі підлягають застосуванню у цій справі.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановленні цим розділом.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання малолітніх дітей не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень ст. ст. 293, 315 ЦПК України.

Таким чином, незалежно від заявленої мети встановлення юридичного факту, під час розгляду цієї справи суду, у межах доводів заяви необхідно встановити, зокрема факт ухилення матері від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що свідчить про наявність спору про право, і тому є неможливим в порядку окремого провадження.

Враховуючи наведене, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260-261, 293, 315, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей виконавчого комітету Луцької міської ради, військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк