Рішення

від 18.11.2024 по справі 201/14112/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/14112/24

Провадження № 2о/201/577/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря Сідельника Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В :

08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.

В обґрунтування своєї заяви, посилається на те, що вона, ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радченського Богучарського району Воронезької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області. Вказувала, що її родинні зв`язки з її батьком підтверджуються свідоцтвом про народження від 21 лютого 1963 року серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським районним бюро РАЦС, в якому батьком ОСОБА_1 зазначено ОСОБА_2 . На підтвердження факту смерті батька, 08 травня 2024 року Жовтневим відділом запису актів громадянського стану міста Луганська департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ; 04 травня 2024 року Державною бюджетною установою охорони здоров`я «Луганська міська багатопрофільна лікарня №8» Луганської народної республіки видано медичне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ; довідку про смерть №С-01103 від 08 травня 2024 року видану Жовтневим відділом запису актів громадянського стану міста Луганська департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки, відповідно до яких ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області.

Встановлення факту смерті необхідне заявнику для проведення реєстрації смерті її батька у встановленому законом порядку.

З наведених підстав заявник просила встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радченського Богучарського району Воронезької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську Луганської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08 листопада 2024 року матеріали заяви передано в провадження судді Куць О.О.

Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Представник заявника надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності заявника, заяву просила задовольнити (а.с. 38-39).

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення у судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

За приписами п. 5 ч. 2 ст.293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами(якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання(перебування)заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радченського Богучарського району Воронезької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області.

Родинні зв`язки заявника з її батьком підтверджуються свідоцтвом про народження ОСОБА_1 від 21 лютого 1963 року серії НОМЕР_1 , виданим Ленінським районним бюро РАЦС, в якому батьком ОСОБА_1 вказано ОСОБА_2 (а.с. 22).

Прізвище заявника з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » змінене на підставі свідоцтва про шлюб від 25 жовтня 1986 року серії НОМЕР_4 , виданого Палацом урочистих подій міста Ворошилова про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 23).

08 травня 2024 року Жовтневим відділом запису актів громадянського стану міста Луганська департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Радченського Богучарського району Воронезької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську Луганської області (а.с. 9).

Державною бюджетною установою охорони здоров`я «Луганська міська багатопрофільна лікарня №8» Луганської народної республіки видано медичне свідоцтво про смерть серії 43 №216000648 від 04 травня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Радченського, Богучарського району, Воронезької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганськ, Луганської області (а.с. 11).

Жовтневим відділом запису актів громадянського стану міста Луганська департаменту запису актів громадянського стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки видано довідку про смерть №С-01103 від 08 травня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Радченського, Богучарського району, Воронезької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську Луганської області (а.с. 13).

Згідно з частин 2, 4 статті 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною другою статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На сьогоднішній час свідоцтво про смерть, видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України.

У теперішній час заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть, адже державна реєстрація смерті, відповідно до діючого законодавства, проводиться на підставі лікарського свідоцтва про смерть (або дубліката), за формою, затвердженою наказом МОЗ України, на якому має бути кутовий штамп та кругла печатка лікарської установи, а документи, видані медичними закладами, які розташовані на тимчасово неконтрольованій території, вказують на відсутність підпорядкування медичного закладу у відповідності до відомчої підпорядкованості, що ставить під сумнів легітимність оформлення лікарського свідоцтва про смерть закладами охорони здоров`я, органами, установами, організаціями, місцем розташування яких є населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження відповідно.

Статтею 17 ч. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа, встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Розділом 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, зі змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Оцінюючи надані заявником документи, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

У відповідності з ч. 3, 4, ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі за текстом - Закон № 2398-VI) передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Звернення до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті.

Оскільки заявник позбавлена можливості в іншому, аніж у судовому порядку, встановити факт смерті її батька - ОСОБА_2 , а також надати для реєстрації смерті документ, передбачений законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: місто Луганськ Луганської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтверджується наданими суду доказами, тому наявні правові підстави для задоволення заяви.

Відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 18 Постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25 травня 1998 року) при постановлені рішення в справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат не застосовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радченське Богучарського району Воронезької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Луганську Луганської області.

Рішення відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя О.О. Куць