Рішення

від 25.11.2024 по справі 216/5721/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/5721/24

провадження №2/216/2382/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Центрально Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі:

головуючого судді: Бутенко М. В.

за участю

секретаря судового засідання Кравець А.С.

представника позивачів адвоката Піцик А.В

без застосування технічного запису

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Центрально Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання права власності, встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулисядо судуз заявоюпро визнанняза нимиправа власностіна 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири, як частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, набутої згідно договору купівлі продажу квартири від 13.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. за реєстр. №12869, за ОСОБА_2 , 1/2 частку квартири, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просили установити факт належності на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1/2 частки квартири, як частку в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, набутої згідно договору купівлі продажу квартири від 13.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. за реєстр.№12869.

В обґрунтування позову посилаються на те, що 30 жовтня 2006 року на підставі договору купівлі продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. за реєстровим №12869 ОСОБА_1 набула у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі продажу в подальшому зареєстровано в КП Криворізьке БТІ, про що зроблено запис в книзі за №239П-252, номер запису 252.Квартира купувалася у юридично зареєстрованому шлюбі та зі згоди чоловіка ОСОБА_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.10.2020 р. серія НОМЕР_1 , за заявою спадкодавця першої черги, доньки померлого - ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої Криворізької нотаріальної контори Дніпропетровської області ШабліянЄ.М. заведена спадкова справа за №117/2021. Син спадкодавця ОСОБА_4 та дружина спадкодавця ОСОБА_1 , від спадщини відмовилися на користь дочки померлого ОСОБА_2 . Більше з заявами про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалося. Спадкове майно щодо якого набувається спадщина складається з 1 / 2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, 11 липня 2024 року державним нотаріусом Першої Криворізької нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М., було відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії слугувало те, що спадкове майно було набуте під час шлюбу і померлий мав право відповідно до ст. 60, 63 Сімейного кодексу України на частку даного майна, проте за його життя його частка юридично не була оформлена.

В судове засідання представник позивачів ОСОБА_5 надав заяву, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд розглядати справу без застосування технічного запису судового процесу.

Представник виконкому Центрально-Міської районної у місті ради Тімуш К.О. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, просить суд винести законне рішення за умови наявності усіх необхідних документів та доведення обставин справи.

Обставини, викладені у позовній заяві підтверджуються письмовими доказами по справі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст.263ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від18.12.2009№14«Про судоверішення уцивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 21.10.2020.

За життя ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу квартири посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. за реєстр. №12869 з його особистої згоди до дружини - ОСОБА_1 , перейшла у власність квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.10.2020 р. серія НОМЕР_1 , за заявою спадкодавця першої черги, доньки померлого - ОСОБА_2 , державним нотаріусом Першої Криворізької нотаріальної контори Дніпропетровської області ШабліянЄ.М. заведена спадкова справа за №117/2021. Син спадкодавця ОСОБА_4 та дружина спадкодавця ОСОБА_1 , від спадщини відмовилися на користь дочки померлого ОСОБА_2 . Спадкове майно щодо якого набувається спадщина складається з 1 / 2 частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, 11 липня 2024 року державним нотаріусом Першої Криворізької нотаріальної контори Дніпропетровської області Шабліян Є.М., було відмовлено ОСОБА_2 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про що винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії слугувало те, що спадкове майно було набуте під час шлюбу і померлий мав право відповідно до ст. 60, 63 Сімейного кодексу України на 1 / 2 частку даного майна, проте за його життя його частка юридично не була оформлена. Таким чином, у зв`язку з тим, що в документах, які підтверджують право власності на спадкове майно не визначена частка кожного з подружжя на спільне сумісне майно, видати свідоцтво про право на спадщину не є можливим та запропоновано звернутися до суду за захистом своїх прав.

Аналізуючи норми права, на які посилалися позивачі у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Статтею 1216ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до пункту 23 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 30.05.2008року «Просудову практикуу справахпро спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст. 76, ч. 1 ст. 81ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору, позовні вимоги про визнання права власності на нерухома майно в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 на 1/2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в повній мірі доведені належними та допустимими доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог про визнання за ОСОБА_1 право власності на 1 / 2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як частка в майні, яке є спільною сумісною власністю подружжя, набутої згідно договору купівлі продажу квартири від 13.10.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І. за реєстровим №12869, а також встановлення факту належності на праві власності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 1 / 2 частки в вищезазначеній квартирі, суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для визначення майна, придбаного в період шлюбу, об`єктом спільної сумісної власності подружжя немає значення на ім`я кого з подружжя воно оформлене та зареєстроване.

Згідно зі ст.70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз`яснюється у п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, тощо.

Статті 368, 370 ЦК України визначають, що майно, придбане подружжям за часи шлюбу, являється їх спільною сумісною власністю, а у разі виділу частки із майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності, визнається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.

Таким чином, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та яка придбана ОСОБА_1 за згодою її чоловіка ОСОБА_3 в період знаходження їх в зареєстрованому шлюбі є їхньою спільною сумісною власністю в рівних частках (по 1/ 2 частині кожному) і тому визнанню права власності, установлення факту належності частки за покупцем та за іншим з подружжя покупця в судовому порядку не потребує доведенню, у зв`язку з чим в цій частинні позову не підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1261, 1268, 1270, 1297 ЦК України, статтями ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 141, 258-259, 263-265, 268ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Кривого Рогу в особі виконкому Центрально Міської районна у м. Кривий Ріг ради Дніпропетровської області про визнання права власності та встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1 / 2 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Відомості про сторін:

Позивач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

Позивач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у м. Кривий Ріг ради Дніпропетровської області, адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Свято-Миколаївська, 27

Головуючий суддя: М. В. БУТЕНКО