Рішення

від 25.11.2024 по справі 338/1478/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1478/24

25 листопада 2024 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Остапишин І. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - відділ соціального захисту населення управління Богородчанської селищної ради та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з заявою про встановлення факту, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інвалідом другої групи, яка за станом здоров`я, потребує постійного стороннього догляду. Також, зазначає що, інші особи, які можуть здійснювати такий догляд відсутні. Відповідно до змісту заяви заявник вказав, що встановлення факту здійснення ним постійного догляду за інвалідом ІІ групи, а інші особи, які можуть здійснювати такий догляд відсутні, тому породжує для нього право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та отримання соціальної пільги.

Ухвалою судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 23.10.2024 року відкрито провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - відділ соціального захисту населення управління Богородчанської селищної ради та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та призначено справу до розгляду.

Залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Богородчанську селищну раду Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

В судовому засіданні заявник та його представник, не з`явилися. Представник заявника направив на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у їх відсутність, заяву підтримують та просять задовольнити.

Заінтересована особа Богородчанська селищна рада до судового розгляду не з`явились. До суду подана заява про розгляд справи без участі їх представника. Не заперечують проти задоволення заяви.

Заінтересовані особи відділ соціального захисту населення управління Богородчанської селищної ради та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися та не повідомили про причини своєї неявки, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст.. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 являється інвалідом другої групи без перегляду, даний факт підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 481575 Серія 12 ААГ.

Інвалідність була надана ОСОБА_2 у зв`язку з захворюванням на цукровий діабет ІІ типу, інсулінопотребуючий.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , свідоцтва про народження ОСОБА_3 (мати ОСОБА_1 ) та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №00036912955, ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .

Відповідно до Акту №40 обстеження умов проживання від 16.07.2024р., ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом за бабусею ОСОБА_2 .

Відповідно до акту №12 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.09.2024р., ОСОБА_1 , здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 є військовозобов`язаним і може у встановленому законом порядку бути призваним до Збройних сил України.

Статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначено, що обмеження життєдіяльності - це помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами.

Постійний сторонній догляд - вид догляду, яким забезпечуються інваліди із значно вираженою важкістю, функціональними порушеннями в організмі, зумовленими професійним захворюванням, травмою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності, надзвичайною залежністю від постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду інших осіб, неспроможні до самообслуговування (не можуть самостійно приймати їжу, забезпечувати туалет, потребують допомоги при прогулянках тощо).

Відповідно до ст. 234 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч.1,2 ст. 256 ЦПК України суд, розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» відстрочка від призову на строкову військову службу за сімейними обставинами за їх бажанням надається призовникам, які мають непрацездатних батька і матір чи одинокого непрацездатного батька (одиноку непрацездатну матір) або непрацездатних осіб, під опікою, піклуванням чи на утриманні яких перебував призовник, або осіб, над якими призовник здійснює опіку чи піклування, якщо вони не мають інших працездатних осіб - громадян України, зобов`язаних відповідно до законодавства їх утримувати. Непрацездатність зазначених осіб визначається в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

На підтвердження відсутності інших осіб, які б могли надати допомогу ОСОБА_2 , заявник обгрунтовує тим, що мати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на постійній основі проживає та працює в Ізраїлі, а тому надавати догляд матері немає можливості. Друга дочка ОСОБА_5 проживає з сім`єю в с. Радча, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, де також працює продавцем продовольчих товарів, тому можливості переїхати в селище Богородчани та здійснювати догляд за матір`ю також не має. Третя дочка ОСОБА_6 з сім`єю проживає в с. Старі Богородчани працює фахівцем з соціальної роботи відділу соціальної роботи управління «Центру надання соціальних послуг» Богородчанської селищної ради на умовах повного робочого дня і робочого тижня та також немає можливості здійснювати догляд за матір`ю.

З вищевикладеного передчасним є висновок, що єдиною особою, яка може і здійснює догляд за престарілою особою з інвалідністю є її внук, який і проживає разом з нею за однією адресою.

Переконливих доказів, на підтвердження зазначених фактів суду не надано.

Акт №12 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 27.09.2024 року не відображає характеру такого догляду та його відповідності реальному стану особи, за якою здійснюється такий догляд. Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, рішення суду не може повторно констатувати факт встановлений у акті №12, який складено відповідно до Порядку в редакції Постанови КМУ від 16.08.2024 року №930. Рішення суду також не може підміняти собою реалізовані повноваження компетентного органу по складенню такого акту №12 чи додатково підтверджувати інші факти та обставини, встановлення яких віднесено до компетенції інших органів.

В заяві зазначається, що від встановлення факту постійного догляду у нього залежить виникнення прав та обов`язків, визначених Законом України «Про соціальні послуги» та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». При цьому не конкретизується реалізація якого саме права заявника потребує встановлення факту догляду судом, оскільки порядок встановлення факту здійснення фізичною особою догляду за особою, яка потребує постійного догляду, визначений відповідним законодавством, а саме нормами Закону України "Про соціальні послуги".

Акт №40 обстеження умов проживання від 16 липня 2024 року засвідчує факт спільного проживання онука(заявника) та бабусі, однак не підтверджує обсягу допомоги та догляду, яку надає заявник бабусі, будучи особою молодого віку та іншої статі.

При цьому суд не може зважити на зайнятість двох доньок хворої на роботах: продавця продовольчих товарів та фахівця із соціальної роботи відділу соціальної роботи управління «Центр надання соціальних послуг» Богородчанської селищної ради.

Суду не надано доказів місця фактичного проживання двох доньок хворої та неможливості здійснення ними обов`язку догляду за хворою матір`ю. Як вбачається з заяви, третя донька хворої проживає в Ізраїлі. Відсутні докази неможливості здійснення догляду за хворою матір`ю доньками за місцем їх проживання, чи наявності перешкод в цьому, а також іншими онуками та родичами.

Досліджені судом докази не містять відомостей про зайнятість заявника та про матеріальне забезпечення догляду за бабусею. З доданих до заяви довідки про роботу у відділі соціальної роботи управління «Центру надання соціальних послуг» Богородчанської селищної ради та трудового договору про роботу продавцем продовольчих товарів, неможливо зробити остаточний висновок про відсутність можливості доглядати за хворою матір`ю через їх занятість та через зайнятість інших членів родини.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, за наявності у хворої трьох доньок, заявник не надав суду переконливих доказів відсутності інших осіб, окрім заявника ОСОБА_1 , які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .

Отже, суд приходить до висновку що у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 79-79 234,256,264 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - відділ соціального захисту населення управління Богородчанської селищної ради та ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Решетов