Рішення

від 25.11.2024 по справі 344/10230/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/10230/24

Провадження № 2/344/2785/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Кондратів Х.І.,

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, -

В С Т А Н О В И В:

Директор ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року в розмірі 24 541,84 грн., стягнення понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 3 028,00 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 9 000,00 грн. Позов обґрунтовує тим, що 08.08.2021 р. між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №3891105. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 4 000,00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 1800.00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 4 000,00 грн. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Строк повернення грошових коштів зa договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3891105 від 08.08.2021 р., який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 3891105 від 08.08.2021 р., який укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Позивачем зазначається, що заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на 10.05.2024, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 24 541,84 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3834,00 грн.; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 19 547,84 грн.; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0,00 грн.; заборгованість за комісією - 1160,00 грн. Враховуючи наведене просить суд про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором, витрат по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

15.07.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовує тим, що позовну заяву визнає частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 3834,00 грн. Інші позовні вимоги не визнає, а саме заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 19 547,84 грн. та заборгованість за комісією у розмірі 1 160,00 грн, оскільки встановлення в договорі Позивачем розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 19 547,84 грн. є несправедливим у розумінні ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних пров та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, адже тіло кредиту становить лише 3 834,00 гривень.

Згідно п. 1.3. договору про споживчий кредит, строк кредитування становить - до 08.08.2021. Відповідно до п. 1.4. договору про споживчий кредит, термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.08.2021. Між тим, згідно розрахунку заборгованості, наданого суду позивачем, залишок непогашених відсотків нараховувався включно до 10.05.2023 року. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за кредитом, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань, після спливу строку кредитування, не можуть підлягати задоволенню.

Також відповідач зазначає, що не визнає заборгованість за комісією - 1160,00 грн., оскільки зазначена вимога є безпідставною.

В розрахунку заборгованості, який долучений до позовної заяви не міститься точних періодів та складових боргу, який виник у відповідача відповідно до обов`язків позичальника у кредитному договорі, оскільки обгрунтований розрахунок є такий, що містить обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування та інше). Даний розрахунок, відповідач вважає некоректним. При цьому, необхідно зазначити, що 17.03.2022р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р. Його положення стосується питань, зокрема кредитування. А саме, цим Законом було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань. Зокрема, у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Також відповідачем зазначається, що з огляду документів долучених позивачем до позовної заяви про надання правової допомоги, то серед долучених документів немає жодного рахунку - фактури по кожному заявленому виду витрат, а також підтвердження отримання адвокатом сплачених сум (наприклал виписку з банківських рахунків Адвокатського об`єднання). При цьому в акті №1 про надання юридичної допомоги від 03.04.2024 року не зазначено жодного періоду наданих послуг. Відповідно п. 4.1. договору №02-01/2023 надання правової допомоги від 02 січня 2023 року вартість Послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Відповідно до п. 4.2. договору якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням відповідного рахунку. Таким чином, з огляду умов договору вбачається, що спочатку послуги між клієнтом та адвокатським об`єднанням узгоджуються заявкою, на підставі якої підписується акт, оскільки у вступній частині акту чітко зазначено, що: «Ми, що підписалися нижче сторони за Договором №02-01/2023 про надання правової допомоги від 02 січня 2023 року, Товариство - ТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926), в особі генерального директора Мостовенко О.І., та Адвокатське об`єднання - АО «Ліга Ассістанс» (код ЄДРПОУ 42226370), в особі Керуючого партнера Бурдюг Т.В. погодили надання наступних правових послуг Адвокатським об`єднанням Товариству у відповідності до Заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком:». Однак, як вбачається в супереч вимогам договору заявка на надання юридичної допомоги №209 була складена 26 квітня 2024 року, а акт складено 3 квітня 2024 року. Тобто, акт складений до узгодження послуг між клієнтом та адвокатським об`єднанням. На думку відповідача, дані докази є недопустимими, які не відповідають дійсності.

Позивачем надано платіжну інструкцію № 0433350000 від 10 травня 2024 року, з якої вбачається, що ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» на рахунок ЛІГАЛ АССІСТАНС АО перераховано кошти в сумі 45 000 гривень 00 копійок за надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 року про надання правової допомоги. Однак, із даної платіжної інстукції не вбачається, що саме дані кошти перераховані за надання правової допомоги, що стосується відповідача. Тому відповідач вважає дану платіжну інструкцію неналежним доказом. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині стягнення заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги - 19547,84 грн, стягнення заборгованості за комісією - 1160,00 грн та стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. відмовити.

25.07.2024 року представником позивача подано письмові пояснення з яких вбачається, що до позовної заяви були додані Договір з додатками, серед яких паспорт споживчого кредиту, який містить всі відомості щодо умов кредитування, в т.ч. щодо порядку нарахування процентів, строку кредитування, реальної річної ставки, тощо. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, період з 08.08.2021 по 23.02.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у договорі. Після 23.02.2022 року Кредитором не нараховувались відсотки або інші платежі за Кредитним договором.

До нових кредиторів переходили права вимоги до Відповідача в тому обсязі, який існував на момент відступлення прав вимоги. Проте, новий кредитор наділений усіма правами, яким був наділений попередній кредитор, зокрема і правом на нарахування відсотків за користування кредитом та інших сум відповідно до умов договору. Будь- які обмеження нового кредитора щодо нарахування відсотків ні договором факторингу, ні договором відступлення прав вимоги не встановлені. Отже, нарахування відсотків новим кредитором відповідає як вимогам закону, так і умовам договору. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного Договору позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.

Відповідач вважає, що вимога про стягнення комісії за надання кредиту суперечить нормам закону та не підлягає задоволенню. Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором. Комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором.

Спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку), сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між Позивачем та Відповідачем.

Щодо витрат на правову допомогу представником позивача зазначається, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Твердження Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Позовна заява, на виконання вимог цивільного процесуального законодавства, містить попередню суму судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з пред`явленням даного позову та розгляду справи у суді в тому числі і 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 02.01.2023 року був укладений Договір №02/01/2023 про надання правової допомоги. Відповідно до укладеного Договору АО «Лігал Ассістанс» прийняло на себе зобов`язання щодо надання юридичної допомоги ТОВ «Лігал Ассістанс» на підставі окремих звернень, оформлених у формі заявок на надання юридичної допомоги, а ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - оплачувати надані правові послуги, вартість яких узгоджується у окремих заявках на надання юридичної допомоги.

Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги №209 від 26.04.2024 року, були узгоджені перелік та вартість послуг щодо надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Відповідно до зазначеної Заявки вартість послуг була погоджена в розмірі 9 000,00 грн.

В зазначений період крім надання юридичної (правової) допомоги по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АО «Лігал Ассістанс» надало також юридичну (правову) допомогу по іншим клієнтам, про що 03.05.2024 року було складено Акт №1. Разом з тим, до позовної заяви було долучено витяг з акту з технічною помилкою, де зазначено замість дати 03.05.2024 року зазначено 03.04.2024 року.

Відповідно до умов Договору, оплата за Договором здійснюється на підставі Акту підписаного сторонами та рахунку наданого АО «Лігал Ассістанс». В зв`язку з чим, платіжна інструкція № 0433350000 від 10.05.2024 на суму 45 000,00 грн., яка була надана ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як підтвердження понесених Позивачем витрат на правову допомогу, було оформлене та сплачене на загальну вартість послуг з урахуванням витрат на правову допомогу по інших клієнтах, а відповідно могла надаватися Позивачем в якості підтвердження витрат на правову допомогу по іншим справам. Просить позовну заяву ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

29.10.2024 року відповідачем подані письмові заперечення.

12.11.2024 року представником позивача подано додаткові письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні просив позов задовольнити.

Відповідач та її представник в судовому засіданні підтримали доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 07 серпня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 подала ТОВ «Мілоан» в електронному вигляді Анкету-заяву на кредит № 3891105, в якій зазначено: суму кредиту 4000,00 грн.; строк кредитування - 15 днів, дата повернення кредиту 23.08.2021 року, сума до повернення 6 960,00 грн., складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1160,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 1 800 грн., які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Також із зазначеної анкети-заяви вбачається процедура оформлення та розгляду заяви 3891105 (а.с.11).

Відповідно до Довідки про ідентифікацію вбачається, що мобільний номер телефону ОСОБА_2 було ідентифіковано ТзОВ «Мілоан» з якою укладено договір №3891105 від 08.08.2021 року, шляхом відправлення їй одноразового ідентифікатора J33236 для підписання Договору (а.с.12).

Так, 08.08.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №3891105, в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати відповідачці грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4 000,00 грн. (п.1.2 договору), а вона, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 08.08.2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 23.08.2021 року. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором J33236.

Згідно з п. 1.5 Договору № 1007295728 загальні витрати позичальника за кредитом, що включають суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту) складають 2 960,00 грн. в грошовому виразі та 71,345,146.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка) і включає в себе складові, визначені п.п. 1.5.101.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 6960,00 грн.

Відповідно до п.1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 1 160,00 грн., яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п.1.6 Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2., 2.3. цього Договору (п.1.7).

Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно п.2.2.2. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

П.2.2.3. Договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову ) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової згоди Позичальника.

Згідно п.2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином: 2.3.1.1. Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору.

Відповідно п.2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Так збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонганаії) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умова пільгових умовах, дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Як вбачається з п.2.3.2. Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої (их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(i) полягає(ють) у:

а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах згідно п.2.3.1.1Договору та розділу 6 Правил;

б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і озміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком. розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.

Згідно п.2.4.1. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

П.4.1 Договору передбачено, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору, Позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги Кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Згідно з п.4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до п. 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт Кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно з п. 6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником Кредитодавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Згідно з п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до Договору про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року сформовано графік платежів за договором про споживчий кредит 3891105 від 08.08.2021 (а.с.9).

Додатком №2 по Договору про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року є паспорт споживчого кредиту №3891105 в якому передбачено умови кредитування. (а.с.10).

Згідно з платіжним дорученням від 08.08.2021 року № 532238365, ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000,00 грн., згідно договору 3891105 (а.с.12 на звороті).

Позивачем до матеріалів позовної заяви також долучено інформацію з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правовчину (а.с.13).

Із відомості про щоденні нарахування та погашення згідно кредитного договору 3891105, наданої ТзОВ «Мілоан» вбачається, що відповідачу 08.08.2021 року надано кредитні кошти, нараховувалась комісія 08.08.2021 року та проценти за користування кредитними коштами за період з 09.08.2021 року по 06.11.2021 року.

Крім того, із зазначеної відомості вбачається, що відповідачем 11.10.2021 року сплачено комісію за пролонгацію в сумі 100,00 грн., тіло кредиту в сумі 166,00 грн. та проценти по кредиту в сумі 531,00 грн.

13.01.2022 року відбулось списання простроченого тіла кредиту за рахунок фінансового результату у сумі 3 834,00 грн.; списання простроченої комісії за рахунок фінансового результату у сумі 1 160,00 грн., списання прострочених процентів за рахунок фінансового результату (а.с.13 на звороті 15).

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором J33236, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Таким чином судом встановлено, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.

Відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

13.01.2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №13-01/2022-79, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступив право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за договорами кредиту, зокрема і за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 16 490,44 грн, з яких: 3 834,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 496,44 грн - заборгованості по процентам та 1 160,00 грн. заборгованість по комісії (витяг з реєстру боржників до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 року).

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору Клієнт - Первісний Кредитор зобов"язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 79 914 297,90 грн., а Фактор зобов`язується, здійснивши Фінансування в порядку, передбаченому цим Договором, прийняти право грошової вимоги до Боржників, що належить Клієнту, і стає Новим Кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між Клієнтом і Боржниками.

П.2.2. Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимоги від Боржників, а Клієнт не відповідає перед Фактором, якщо одержані Фактором суми є меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнтові.

Відповідно до п.2.3. Договору з дати відступлення Прав Вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом) за Договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення Боржниками грошових зобов"язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у Боржників відшкодування збитків, завданих

Проведення фінансування за цим договором підтверджується платіжним дорученням №321170001 від 14 січня 2022 року.

Отже ТОВ «МІЛОАН» відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за договорами позики, в тому числі і за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 16 490,44 грн, з яких: 3 834,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 496,44 грн - заборгованості по процентам та 1 160,00 грн. заборгованість по комісії.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10.01.2023 року у ОСОБА_1 перед ТзОВ «Вердикт Капітал» наявна заборгованість, згідно кредитного договору №3891105 на суму 24 541,84 грн., яка складається заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 3 834,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 11 496,44 грн., заборгованості по комісії в сумі 1 160,00 грн., нараховані відсотки згідно кредитного договору 8 051,40 грн.

Із зазначеного розрахунку заборгованості вбачається, що 13.01.2022 року почалось нарахування відсотків та 23.02.2022 року (включно) кінець нарахування. Відсоткова ставка 5,00 % денних. Кількість днів на які нараховувались відсотки становить 42 дні та становить 8 051,40 грн. (а.с.16).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договорами кредиту, в тому числі і за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5.2 цього договору право вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту прийняття-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді.

Згідно Реєстру боржників ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договорами позики, в тому числі і за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , на суму 24 541,84 грн., яка складається заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 3 834,00 грн., заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 19 547,84 грн., заборгованості по комісії в сумі 1 160,00 грн (а.с.27).

Із розрахунку заборгованості ТзОВ «Коллект Центр» вбачається, що у ОСОБА_1 станом на 10.05.2024 року наявна заборгованість у розмірі 24 541,84 грн., яка складається заборгованості по основній сумі кредиту в розмірі 3 834,00 грн., заборгованості за відсотками 19 547,84 грн., заборгованості по комісії в сумі 1 160,00 грн. (а.с.29).

Договори є правомірними, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Разом з тим, слід зазначити, що передати можливо лише дійсне та наявне право вимоги.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Як встановлено судом ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, укладеним з ОСОБА_1 , лише на суму заборгованості 16 490,44 грн, з яких: 3 834,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11 496,44 грн - заборгованості по прострочених процентах та 1 160,00 грн. простроченої комісії.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 541,84 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3834,00 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги у розмірі 19 547,84 грн.; заборгованість за комісією у розмірі 1 160,00 грн.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується розміру заборгованості по процентам, слід зазначити наступне.

Як уже зазначалось, в ідповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 1048 ЦК України проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин, надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Так, судом встановлено, що згідно анкети-заяви від 07.08.2021 року відповідачці надано кредит на суму 4 000,00 грн., строк кредитування 15 днів, комісія за надання кредиту становить 1 160,00 грн., проценти за користування кредитом нараховують за ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строк користування ним.

Умовами Договору про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, укладеного з ОСОБА_1 , зокрема п.1.3 передбачено, що кредит надається загальним строком на 15 днів з 08.08.2021 року.

Позивач, як на підставу нарахування відсотків, заявлених до стягнення, посилається на те, що строк кредитування 15 днів та умовами договору передбачено його пролонгацію.

Так, пунктом 2.3. Договору про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року передбачено порядок пролонгації (продовження) строку кредитування та нарахування процентів протягом періоду, на який продовжено строк кредитування. Позичальник має вчинити дії, передбачені п. 2.3 Договору та розділом 6 Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження-поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування.

ТОВ «Мілоан» нараховано відсотки за 64 дні на суму 2 780,00 грн. за період з 09.08.2021 року по 11.10.2021 року, після чого відповідачем сплачено тіло кредиту, проценти по кредиту та комісію за пролонгацію, в той час, як строк, на який надавався кредит становить 15 днів.

Крім того, після оплати комісії за пролонгацію, проценти згідно п.п.1.5.2, 2.3.1.1. нараховувались за 26 днів на суму 427,44 грн. за період з 12.10.2021 року по 06.11.2021 року.

Так, умовами договору передбачено право позичальника на неодноразове продовження строку користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Часткове погашення заборгованості відповідачкою відбулось на 65 день після надання кредиту. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем здійснено пролонгацію всупереч умовав договору.

Як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 15 днів з 08.08.2021 року. Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 15 днів, починаючи з дня укладення договору.

Договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 1 800,00 грн (п. 1.5.2), а тому суд приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 15 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідно до п. 1.4 кредитного договору термін повернення кредиту визначено 23.08.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 24.08.2021 року відповідно до п. 1.6, 2.3.1.2 договору відсутні.

Позивачем відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п. 2.3.1.2 договору, також не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п. 4.2 договору), тому строк кредитування становив 15 днів.

Отже, продовження нарахування процентів за ставкою згідно п. 1.6 Договору після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.

Вимог про стягнення відсотків у відповідності до статті 625 ЦК України позивачем не заявлено.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов`язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.

Тому з підстав, заявлених в позові, з позичальника підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима, нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит).

Враховуючи, що відповідач не належним чином виконувала свої зобов`язання за Договором №3891105 від 08.08.2021 року, сплативши проценти в сумі 531,00 грн., що підтверджується розрахунками заборгованості ( а.с.13-14), суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути проценти за договором у розмірі 1269,00 грн. ( 1800,00 грн. 531,00 грн.)

Крім того відповідно до п.1.5.1. Договору сторони погодили, що комісія за надання кредиту становить 1 160,00 грн., яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року, яка становить 6 263,00 грн., з яких: 3 834,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 1 269,00 грн. заборгованість по процентам, 1 160,00 грн. заборгованість за комісією.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 772,44 грн. судового збору (6 263,00 грн. / 24 541,84 грн =0,2551*3 028,00 грн=772,44 грн.)

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч.1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги №02-01/2023 від 02 січня 2023 року, заявку на надання юридичної допомоги № 209 від 26 квітня 2024 року, витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги від 03.05.2024 року та платіжну інструкцію № 0433350000 від 10.05.2024 року.

За змістом договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору. Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов`язується оплатити надані адвокатським об`єднанням послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об`єднанням клієнту відповідного розрахунку для оплати. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає(п. 4.1, 4.2, 4,5 договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №209 від 26.04.2024 року сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме надання усної консультації з вивчення документів (1 год. 1500,00 грн) витрачено 2 год. 3000,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год. - 3000,00 грн) витрачено 2 год. 6 000,00 грн, загальна сума 9 000,00 грн.

Позивачем надано платіжну інструкцію № 0433350000 від 10.05.2024 року на підтвердження виконанням ним умов договору щодо оплати правових послуг наданих адвокатським об`єднанням.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 295,90 грн. витрат на правничу допомогу (6 263,00 грн. / 24 541,84 грн =0,2551*9 000,00 грн=2 295,90 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за Договором про споживчий кредит №3891105 від 08.08.2021 року в розмірі 6 263 (шість тисяч двісті шістдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926, витрати по сплаті судового збору у розмірі 772 гривні 44 копійки та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 295 гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя Татарінова О.А.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року