Рішення

від 25.11.2024 по справі 344/13510/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/13510/24

Провадження № 2/344/3312/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна, мотивуючи тим, що нa виконанні Івано-Франківського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) перебувало виконавче провадження № 21872883, виконавчий лист № 2-8694 від 24.09.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 64 121,08 грн. боргу на користь ТОВ «Житловий альянс». 13.10.2010 року накладено арешт майна та оголошено заборону відчуження. 23.12.2015 року закінчено виконавче провадження, виконавчий документ повернуто стягувачу. Виконавче провадження знищено у зв?язку із закінченням строків зберігання в архіві. Стягувач повторно не пред`являв виконавчий документ до виконання, визначений для цього законом 1-річний строк (4.5 ст.47, ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 23.12.2015 року) сплив 23.12.2016 року. На даний час відсутні виконавчі провадження за участю сторін спору. Згідно відкритих даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) немає статусу боржника у виконавчому провадженні в інтересах ТОВ «Житловий альянс». Станом на сьогодні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься обтяження - арешт нерухомого майна на підставі вищевказаної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження у даному виконавчому провадженні, чим порушується його право на користування та розпорядження своїм майном. Строк для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання сплинув 23.12.2016 року в силу ч.5 ст.47, 22 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач з відповідною заявою повторно не звертався. Просив скасувати/зняти арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , накладений постановою відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.10.2010 року, ВП 21872883, реєстраційний номер обтяження у Державному реєстрі речових прав №10356062.

Позивач в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна від 27.03.2024 року, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 (а.с.6).

Також, з даної інформаційної довідки вбачається, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під обтяженням, підстава обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 21872883, 13.10.2010 року, виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ (а.с.6, зв.).

Відповідно до листа вих.№95363 від 22.03.2024 року, на виконанні у державного виконавця Івано-Франківського MB ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Каліфіцького А.С. перебувало виконавче провадження № 21872883, з примусового виконання виконавчого листа № 2-8694 від 24.09.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 64 121,08 грн. боргу на користь ТОВ «Житловий альянс». 23.12.2015 року державним виконавцем Каліфіцьким А.С. Винесено постанову №21872883 про закінчення виконавчого провадження (п.2 ч.1 ст.47, відсутність у боржника майна). Дане виконавче провадження знищено у зв`язку з закінченням строку зберігання його у архіві. (а.с.7).

Згідно відкритих даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) немає статусу боржника у виконавчому провадженні в інтересах ТОВ «Житловий альянс» (а.с.10-11)

Як вбачається з листа Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15.04.2024 року за № 117232, повторно до ВДВС виконавчий документ №2-8694 від 24.09.2010 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 64 121,08 грн. боргу на користь ТОВ «Житловий альянс» чи його дублікат не надходив (а.с.28).

Відповідно дост. 16 Цивільного кодексу України(даліЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК Українивстановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК України є обов`язковою для суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини, кожна сторона має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідност. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч.5ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З огляду на вказані норми та за встановлених обставин, враховуючи, що виконавчий документ №2-8694 від 24.09.2010 року, боржником за яким є позивач ОСОБА_1 у Івано-Франківському відділі ДВС на виконанні не перебуває, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження обтяження майна позивача.

Жодних належних та допустимих доказів в зворотному, суду не надано.

Тому, не зняття державним виконавцем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, відсутністю відкритого виконавчого провадження, порушує право позивача на володіння, користування та розпорядження майном.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 817/928/17.

Суд вважає, що позивач правомірно, звернувся до суду, обравши саме такий спосіб захисту, оскільки збереження арешту майна за відсутності підстав для цього є порушенням права власності позивача.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

З огляду на ту обставину, що відсутні на примусовому виконанні виконавчі провадження стороною у яких є позивач, а захист прав позивача у спосіб оскарження бездіяльності державного виконавця неможливий, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку, що права останнього підлягають захисту шляхом зняття арешту з майна, накладеного постановою ДВС.

Керуючись ст.ст.3,12,81,141,264,265,273, 352,354 ЦПК України, ст.ст.316-320,321,328,386-393 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна задоволити.

Зняти арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 накладений постановою відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.10.2010 року, ВП 21872883, реєстраційний номер обтяження у Державному реєстрі речових прав №10356062.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 26.11.2024 року.

Суддя Пастернак І.А.