Рішення

від 12.11.2024 по справі 355/2038/24

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/2038/24

Провадження № 2/355/1009/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

секретаря судового засідання Ющенко Л.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про скасування державного акту на земельну ділянку та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися досуду зпозовом до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про скасування державного акту на земельну ділянку та визнання права власності.

В обгрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 30 березня 1994 року на підставі розпорядження (наказу) № 79 від 29 березня 1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , відповідно до якого членам сім`ї, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було передано у приватну власність будинок по АДРЕСА_1 , але печатка на документі не відповідає назві органу приватизації, а саме: печатка - госпрозрахункове бюро «Альтернатива», орган приватизаціїрадгосп імені Леніна с. Лукаші Баришівського району Київської області. Крім того, в свідоцтві про право власності не визначено форму власності та частки кожного із співвласників в житловому будинку.

11 жовтня 2011 року на підставі рішення Лукашівської сільської ради № 8 від 29 листопада 1994 року, ОСОБА_4 було видано державний акт Серії ЯК №183267 на право власності на земельну ділянку площею 0,1068 га, кадастровий номер 3220283401:11:028:0062, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 про, що складено відповідний актовий запис за№8 Виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області. В день смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/4 часткажитлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1068 га, кадастровий номер 3220283401:11:028:0062, цільове призначення земельної ділянкидля будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 та діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини за законом звернувся до Баришівської районної державної нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини за законом, а дружина спадкодавця ОСОБА_3 та син спадкодавця ОСОБА_2 зверталися до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

Постановою Баришівської районної державної нотаріальної конторивід 12.10.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 за невідповідністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, а саме Баришівська державна нотаріальна контора у постанові відмовляючи у видачі свідоцтв повідомила, що з огляду та правого аналізу документів, вбачається, що вищеописаний Державний акт Серії ЯК №183267, виданого управління Держкомзему у Баришівському районі 17.10.2011 року на ім`я ОСОБА_4 ціла частка. Крім того, у документі, що посвідчує право власності на описаний вище спадковий будинок, форма власності та частки співвласників не визначені. «Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», яке зазначено в документі як орган приватизації з правом видачі свідоцтв про право власності не являлось таким. Йому делегувались повноваження по проведенню технічних робіт, а саме: підготовка документів до приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, тому на даний час позивачі не мажуть реалізувати свої права щодо розпорядження своїми частками в будинку. В заявленому позові просять суд визнати за, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право власності кожного на 1/4 та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 77,7 кв.м. та житловою площею 48,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі також вважають, що державний акт серії Серії ЯК№183267 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 виданий з порушенням норм законодавства України та повинен бути скасований у зв`язку з тим, що приватизація земельної ділянки ОСОБА_4 була незаконною, адже на момент приватизації житловий будинок, розташований на спірній земельній ділянці, належав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 77,7 кв.м. та житловою площею 48,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вони не мають можливості вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, також приватизувати повторно спірну земельну ділянку вони не мають можливості.

У зв`язку з вищевикладеним, позивачі звернулися до суду із вищевказаним позовом, який просили задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Проведення підготовчого засідання призначено на 12 листопада 2024 року.

31.10.2024р. на адресу суду надійшла заява від представника відповідачаБаришівської селищної ради Нєкрасової М. - щодо розгляду справи у її відсутність за наявними матеріалами справи.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у підготовче судове засідання не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у їх відсутність, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачаБаришівської селищної ради Броварського району Київської області - у підготовче судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлялись належним чином; надали на адресу суду письмове клопотання щодо розгляду справи у відсутність представника Баришівської селищної ради Броварського району Київської області за наявними матеріалами справи.

Згідно частини 3статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно частини 3статті 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4статті 206 ЦПК Українипередбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини 2статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цьогоКодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з вищевикладеним, на підставістатті 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 березня 1994 року на підставі розпорядження (наказу) № 79 від 29 березня 1994 року було видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , відповідно до якого членам сім`ї, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було передано у приватну власність будинок по АДРЕСА_1 , але печатка на документі не відповідає назві органу приватизації, а саме: печатка - госпрозрахункове бюро «Альтернатива», орган приватизаціїрадгосп ім. Леніна с. Лукаші Баришівського району Київської області. Крім того, в свідоцтві про право власності не визначено форму власності та частки кожного із співвласників в житловому будинку.

11 жовтня 2011 року на підставі рішення Лукашівської сільської ради № 8 від 29 листопада 1994 року, ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1068 га, кадастровий номер 3220283401:11:028:0062, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 про, що складено відповідний актовий запис за№8 Виконавчим комітетом Лукашівської сільської ради Баришівського району Київської області. В день смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/4 часткажитлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1068 га, кадастровий номер 3220283401:11:028:0062, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями першої черги права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 є його дружина ОСОБА_3 та діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини за законом звернувся до Баришівської районної державної нотаріальної контори з письмовою заявою про прийняття спадщини за законом, а дружина спадкодавця ОСОБА_3 та син спадкодавця ОСОБА_2 звертались до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

Постановою Баришівської районної державної нотаріальної конторивід 12.10.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 за невідповідністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, а саме Баришівська державна нотаріальна контора у постанові відмовляючи у видачі свідоцтв повідомила, що з огляду та правого аналізу документів, вбачається, що вищеописаний Державний акт Серії ЯК №183267, виданого управління Держкомзему у Баришівському районі 17.10.2011 року на ім`я ОСОБА_4 ціла частка. Крім того, у документі, що посвідчує право власності на описаний вище спадковий будинок, форма власності та частки співвласників не визначені. «Госпрозрахункове бюро «Альтернатива», яке зазначено в документі як орган приватизації з правом видачі свідоцтв про право власності не являлось таким. Йому делегувались повноваження по проведенню технічних робіт, а саме: підготовка документів до приватизації, виготовлення технічної документації, проведення розрахунків, тому на даний час позивачі не мажуть реалізувати свої права щодо розпорядження своїми частками в будинку.

Відповідно до частини 1статті 393 Цивільного кодексу України, Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовуються.

Згідно з частиною 1статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до вимогстатті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частини 2статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1статті 374 Цивільного кодексу Українитастаттею 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до пунктів а), б), в) частини 1статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цьогоКодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цьогоКодексу.

Земельним кодексом Українизакріплено право кожного громадянина України на безоплатне отримання у приватну власність земельної ділянки в межах норм, визначенихЗемельним кодексом України, одинраз за кожним видом використання. Порядок такої безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначенийстаттею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостоїстатті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомоюстатті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина першастатті 122 Земельного кодексу України).

Згідно із частиною першоюстатті 123 Земельного кодексу України, рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Порядок погодження i затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено у статтях186,186-1 Земельного кодексу України.

Відповідно достатті 4. Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду та захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зістаттею 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних- судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 15 Цивільного кодексу України, частина першастатті 16 Цивільного кодексу України)

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорено відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а)визнання прав; 6) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, ізапобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152Земельного кодексу України).

Згідно зістаттею 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 391 Цивільного процесуального кодексу України, власник майна мас право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтями16,391,386 Цивільного кодексу України, власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що с адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідностатті 120 Земельного кодексу України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб, право на земельну ділянку визначаються пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачаються механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і i цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Аналізуючи змістстатті 120 Земельного кодексу України, можна дійти висновку, що в ній закріплено загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За загальним правилом, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Крім того , суд звертає увагу, що 28 жовтня 2021 року набув чинностіЗакон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо єдиної правової долі земельної ділянки та розміщеного на ній об`єкта нерухомості»який передбачає:

1. що у разі набуття на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

Даним законом передбачено, що документи, що підтверджують набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт.

Крім того, суд звертає увагу на постанову Верховного Суду України у справі за № 6-2225 цс 16. Зокрема, правова позиція Верховного Суду України закріплює наступне: « за змістомстатті 377 Цивільного кодексу України. до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельно ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить права користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зістаттею 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки (пункт 7розділу Х "Перехідні положення" ЗК України).

Тобто, законодавством визначено, що з виникненням права власності на будівлю чи споруду до власника переходить право власності або право користування на частину земельної ділянки, на якій розташована належна йому на праві власності будівля чи споруда. На земельну ділянку, що перевищує визначеністаттею 120 Земельного кодексу Українитастаттею 377 Цивільного кодексу Українирозміри, право власності або право користування виникає на загальних підставах та у порядку, визначених чинним законодавством.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 3-119 гс11.

Оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, провадження № 14-525цс18, « державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.»

Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Не

Відповідно достатті 328 ЦК Україниправо власності виникає на підставах, заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першоюстатті 153 ЗК Українивласник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини 1статті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно частини 1статті 317 ЦК Українивласниковіналежать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 право власності є непорушним. Ніхтонеможебути протиправнопозбавленийцьогоправачи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 1статті 392 ЦК Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивачі не ставлять вимоги про стягнення судового збору з відповідачів. Відтак, ухвалюючи рішення, суд не вирішує питання про стягнення з відповідачів на користь позивачів витрат по сплаті судового збору сплачених позивачами при зверненні до суду с вищевказаним позовом.

Керуючись ст. ст.4,19,76,81,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про скасування державного акту на земельну ділянку та визнання права власності задовольнити.

Скасувати рішення Лукашівської сільської ради від 29.11.1994 року за № 8 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 та державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯК № 183267 від 21 липня 2011 року, загальною площею 0,1068 га, цільове призначеннядля будівництвата обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки загальною площею 0,1068 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3220283401:11:028:0062 шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Скасувати запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки загальною площею 0,1068 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд з кадастровим номером 3220283401:11:028:0062 шляхом виключення з Поземельної книги відомостей про реєстрацію вказаної земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власностіна 1/2(однудругу)частку житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудами,загальною площею77,7м.кв.,житловою площею48,0м.кв,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на 1/2 (одну другу) частку земельної ділянки загальною площею 0,1068 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 право власності на 1/4 (одну четверту) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 77,7 м.кв., житловою площею 48,0 м.кв, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 право власності на 1/4 (одну четверту) частку земельної ділянки загальною площею 0,1068 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 правовласності на1/4(однучетверту)частку житловогобудинку згосподарськими будівлямита спорудами,загальною площею77,7м.кв.,житловою площею48,0м.кв,розташованого заадресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 право власності на 1/4 (одну четверту) частку земельної ділянки загальною площею 0,1068 га, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати у справі, понесені позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити за ними.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева