Рішення

від 19.11.2024 по справі 363/2680/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.11.2024 Справа № 363/2680/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся доВишгородського районногосуду Київськоїобласті ізпозовом до ОСОБА_5 ,третя особа:Вишгородський відділдержавної виконавчоїслужби уВишгородському районіКиївської областіЦентрального міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Київ)про звільненнявід нарахованоїзаборгованості посплаті аліментів вказавши, що 17.03.2015 року між ним та відповідачем було укладено шлюб, який був зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, про що складено відповідний актовий запис № 63. Від шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05.03.2021 року Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ від 11.01.2021 року по справі № 363/4632/20 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.12.2020 року і до повноліття ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначив, що після отримання відповідачем судового наказу, у них з відповідачем налагодились відносини та вони продовжили проживати однією сім`єю. Оскільки сторони продовжили спільне сумне сімейне життя, відповідач не пред`являла судовий наказ до виконання, так як позивач утримував та проживав разом із донькою. В подальшому у них з відповідачем сталась суперечка та вони вирішили завершити своє спільне проживання однією сім`єю. 16.02.2024 року відповідач подала до виконавчої служби заяву про прийняття до виконання судового наказу виданого Вишгородським районним судом Київської області. 21.03.2024 року Вишгородським ВДВС у Вишгородському районі Київської області було відкрито виконавче провадження № 74191247 з примусового виконання вказаного судового наказу та позивачу було направлено листа від 21.03.2024 року № 26526 із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, в якому вказаний період заборгованість, під час якого вони з відповідачем проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без розірвання шлюбу та позивач утримував свою доньку. Позивач вказав, що після винесення судового наказу про стягнення з нього аліментів, обставини, на підставі яких відповідач звернулася із заявою про видачу судового наказу, змінились, оскільки продовжував утримувати свою доньку та продовжив сумісне сімейне життя із відповідачем. Окрім того, звернув увагу, що у період заборгованості, а саме з грудня 2020 року по травень 2023 року включно не був працевлаштований. В свою чергу Вишгородський ВДВС у Вишгородському районі Київської області враховує розмірі доходу / середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, втім у позивача не було джерела доходів. В розрахунку заборгованості зазначено суму аліментів, яка підлягає стягненню відштовхуючись від середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, однак судовим наказом призначено стягнення не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відтак позивач вважає, що його має бути звільнено від заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, яка проживала з ним, у встановлений період заборгованості. На підставі викладеного звернувся до суду та просив звільнити його від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.12.2020 року і до повноліття доньки, згідно судового наказу Вишгородського районного суду Київської області від 11.01.2021 року; судові витрати просив стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.07.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 03.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача, яка приймала участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення з викладених у позові підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо позивних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 11.01.2021 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/4632/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , щомісячно, аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, а саме з 08.12.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Підставою для подання відповідачем заяви до суду про видачу судового наказу про стягнення аліментів слугували обставини фактичного розірвання шлюбних відносин з батьком дитини позивачем, який утриманням дитини не займався, вів аморальний спосіб життя, більше двох років ніде не працював, сімейні заощадження програвав в інтернет-казино. Окрім того, позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами у стані наркотичного та алкогольного сп`яніння. 21.05.2018 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/910/18 визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, штраф у розмірі 10200 грн., з позбавлення права керування - 1 рік. 24.04.2019 року ОСОБА_7 було затримано за керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та в результаті 21.06.2019 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/1898/19 визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, штраф у розмірі 10200 грн., з позбавлення права керування - 1 рік. 28.09.2022 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/2546/22 визнано ОСОБА_7 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, штраф у розмірі 17000 грн., з позбавлення права керування - 1 рік. В порушення статті 129-1 Конституції України, 19.01.2023 року ОСОБА_3 знову керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. 20.03.2023 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/914/23 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення, штраф у розмірі 34000 грн., з позбавлення права керування - 3 роки 6 місяців 22 дні, що свідчать про те, що позивач веде аморальний спосіб життя, постійно вживає алкогольні напої та наркотичні засоби. Під час алкогольного та наркотичного сп`яніння ОСОБА_3 веде себе неадекватно, становить загрозу життю і здоров`ю всіх оточуючих, в тому числі і його дитині. З метою гармонійного розвитку дитини, в листопаді 2020 року відповідач разом з дитиною вимушена була переїхати на постійне проживання до своїх батьків в с. Лютіж Вишгородського району, де вони мешкають і наданий час. Позивач жодної допомоги на утримання дитини не надавав, участі у наданні дитині фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку - не приймає. Лише після пред`явлення судового наказу до виконання, позивач у примусовому порядку почав сплачувати аліменти на утримання дитини. Станом на 09.08.2024 року заборгованість позивача зі сплати аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням ВП № 74191247 становить 157 001,81 грн. Відтак, вважає, що позивачем подано позов без належних підстав, а доводи, що викладені в позові - є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Окрім того, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 9000, 00 грн.

19.11.2024 року подав до суду клопотання, в якому зазначив, що загальна сума судових витрат відповідача на правову допомогу становить станом на 19.11.2024 року у розмірі 16200, 00 грн., які і просив стягнути з позивача на користь відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено,що сторони уклали шлюб 17.03.2015 року зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 63, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11.01.2021 року Вишгородським районним судом Київської області у справі № 363/4632/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , щомісячно, аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частин від усіх видів заробітку (доходу) боржника, не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви, а саме з 08.12.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у сумі 227(двістідвадцять сім) гривень.

Даний судовий наказ набрав законної сили 11.01.2021 року та був виданий ОСОБА_4 05.05.2021 року.

16.02.2024 року ОСОБА_4 судовий наказ від 11.01.2021 року був пред`явлений до примусового виконання, про що свідчить її заява.

Станом на 21.03.2024 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням ВП № 74191247 становить 182132, 36 грн.

Станом на 09.08.2024 року заборгованість ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням ВП № 74191247 становить 157 001,81 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч.2 ст.51 Конституцією України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно частини першої статті 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Підставою для звільнення від сплати нарахованої заборгованості по аліментам позивач у позовній заяві зазначає ту обставину, що після видачі судового наказу про стягнення з нього аліментів на користь відповідача на утримання доньки вони з відповідачем примирились та спільно проживали і він здійснював утримання доньки.

Відповідно до частини другої статті 197 СК України, з підстав якої заявлено позов, за позовом платника аліментів суд може звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Відповідно до пункту 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року - суд, у випадках передбачених статтею 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості.

При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Те, що сторони по справі проживали однією сім`єю не позбавляє права відповідача на стягнення аліментів з позивача, оскільки будь яких доказів про те, що позивач належним чином утримував сім`ю та свою дитину ним не надано, натомість з долученої до матеріалів справи копії трудової книжки позивача встановлено, що, останній у період з лютого 2015 року по червень 2023 року офіційно не був працевлаштований. Доказів про отримання доходів з інших джерел матеріали справи також не містять.

Водночас, виключно пояснення представника позивача, які не підтверджені жодними доказами, суд не може покласти в основу рішення, з огляду на приписи ч. 6 ст. 81 ЦПК України, які встановлюють, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Інших правових та фактичних підстав, які б свідчили про наявність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами суду не надано.

Тож, не заслуговують на увагу доводи позивача викладені у позовній заяві та його представника надані у судовому засіданні про те, що він проживав із відповідачем та донькою разом, здійснював матеріальне забезпечення сім`ї, оскільки вчинення таких дій не знімає з батька обов`язок зі сплати аліментів на утримання доньки.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №343/860/17, у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №№ 592/2683/17 та у постанові від 01 серпня 2018 року у справі №344/12158/16-ц.

Долучена позивачем до позовної заяви квитанція про придбання позивачем одягу для доньки, не можна розцінювати як обставину, яка дає підстави звільнити позивача від сплати заборгованості за аліментами, оскільки це є його обов`язком встановленим ст. 180 СК України.

Також посилання позивача та його представника, як на підставу звільнення від сплати заборгованості по аліментам на те, що розрахунок заборгованості по сплаті аліментів проведено державним виконавцем без урахування, того що в період з грудня 2020 року по березень 2023 року позивач не був працевлаштованим, суд відхиляє, оскільки не є обставиною, що має істотне значення для звільнення від сплати аліментів в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України.

З досліджених у судовому засідання доказів встановлено, що позивач був обізнаний про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання їхньої доньки.

Будь-яких доказів того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла у зв`язку з тяжкою хворобою позивача або іншою обставиною, що має істотне значення, матеріали справи не містять і на такі обставини позивач та його представник не посилалися.

Відповідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.1-3ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 89 ЦПК України, визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

У свою чергу, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності будь-яких передбачених частиною другою статті 197 СК України обставин, що мають істотне значення та могли б слугувати підставою для звільнення від сплати заборгованості з аліментів, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, судом зазначається наступне.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, інтереси відповідача в суді представляв адвокат Правдивий В.І., що діяв на підставі договору про надання правової допомоги від 06.08.2024 року № 36/24, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4168/10 виданого 20.05.2010 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1400274 виданого 16.08.2024 року.

Відповідно до пункту 6.6. договору про надання правової допомоги № 36/24 від 06.08.2024, в день підписання цього договору, за вступ Адвоката у справу (ознайомлення з матеріалами справи, що надані Клієнтом останньому, або безпосереднє ознайомлення з матеріалами справи в суді; підготовки відповідних процесуальних документів (позовної заяви, відзив на позов, відповіді на відзив, пояснення, адвокатські запити та інше) Клієнт сплачує Адвокату суму в розмірі оплати 5 годин роботи Адвоката, тобто 9000,00 (дев`ять тисяч гривень 00 копійок), які поверненню не підлягають.

Відповідно до пункту 6.5. договору, гонорар Адвоката вираховується у відповідності з п. 6.4. цього Договору по діючому тарифу, який становить 1800,00 (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок) за годину. За кожне судове засідання Клієнти сплачують Адвокату гонорар у розмірі двох годин роботи, тобто - 3600,00 (три тисячі шістсот гривень 00 копійок). Клієнти зобов`язані здійснити оплату вищевказаної суми коштів в день проведення судового засідання судом. У разі, якщо судове засідання не відбулося з причин, що не пов`язані з неприбуттям Адвоката на таке судове засідання, Клієнти зобов`язані в той же день здійснити оплату послуг Адвоката у розмірі - 1800,00 (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок). Якщо судове засідання не відбулося з вини Адвоката - Клієнти мають право не оплачувати Адвокату за таке судове засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач звертала увагу суду, що станом на дату подання відзиву відповідач понесла витрати у розмірі 9000,00 гривень згідно п. 6.6 договору. Також вказувала, що за кожне судове засідання відповідач очікує понести витрати у розмірі - 3600,00 гривень. Загальна сума судових витрат відповідача станом на 19.11.2024 року становить 16 200 грн. (9000+3600+3600 = 16200).

Разом з тим, за змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з урахуванням критеріїв співмірності складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості вчинених ним дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що вказані витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 16200, 00 грн. грн. є належним чином обґрунтованими і підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, судом не встановлено, який є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом та обсягом наданих адвокатом послуг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76-83, 88, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення від нарахованої заборгованості по сплаті аліментів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду виготовлений 26 листопада 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області, 29.08.2003 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 )

Третя особа: Вишгородський відділ державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34961544, адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського Спаса, 6).

Суддя І.Ю. Котлярова