Ухвала
від 25.11.2024 по справі 369/19405/24
КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/19405/24

Провадження №1-кс/369/3446/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання начальника СВ ВП № 2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040002633 від 25.07.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 1 ст. 155, ч. 1 ст. 309 КК України та клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про зміну запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024100040002633 від 25.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155, ч. 3 ст. 152, ч 1 ст. 309 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16.06.2024 повнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з неповнолітньою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибули адресою: АДРЕСА_1 .

Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2 повнолітній ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та свідомо допускаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді порушення статевої недоторканості особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 , не досягла шістнадцятирічного віку та незважаючи на це, за взаємною згодою останньої, без застосування фізичного та психічного насилля, а також погроз застосування до неповнолітньої ОСОБА_7 такого насилля, вчинив з останньою за взаємною згодою, з метою задоволення статевої пристрасті, дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло ОСОБА_7 , яка не досягла шістнадцяти річного віку з використанням геніталій.

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, а саме у вчиненні повнолітньою особою дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку з використанням геніталій.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у точно не встановлений слідством час у червні-липні 2024 року, у точно не встановленому місці, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник злочинний умисел на вчинення зґвалтування, тобто у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди неповнолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_4 протягом червня-липня 2024 року неодноразово спілкувався із неповнолітньою ОСОБА_7 у месенджері Telegram та вимагав від неї зустрітися із ним та здійснити із ним статевий акт, при цьому шантажуючи останню погрозами опублікувати відео сексуального характеру за її участі, на якому ОСОБА_4 засняв добровільний статевий акт із ОСОБА_7 , який відбувся 16.06.2024, внаслідок чого вчиняв психологічний тиск на неповнолітню ОСОБА_7 .

24.07.2024 ОСОБА_7 , сприймаючи погрози ОСОБА_4 як реальні, та піддавшись на його шантаж внаслідок недостатнього соціально-психологічного розвитку через своє неповноліття, побоюючись настання для себе негативних наслідків у разі опублікування відео сексуального характеру за своєї участі, погодилась зустрітись із ОСОБА_4 ..

Реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_7 24.07.2024 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебуваючи в районі житлового масиву «Русанівка» в м. Київ, зустрівся з неповнолітньою потерпілою ОСОБА_7 після чого на автомобілі марки «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , відвіз її за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 , 24.07.2024 близько 20 год. 30 хв., перебуваючи у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , скориставшись тим, що залишився наодинці з неповнолітньою ОСОБА_7 почав приставати до останньої, намагаючись зняти з неї одяг. Після чого, ОСОБА_4 , долаючи фізичний опір неповнолітньої ОСОБА_7 , почав знімати з неї одяг, після чого, знявши свій одяг, здійснив вагінальне, анальне та оральне проникнення в тіло останньої з використанням своїх геніталій за відсутності добровільної згоди неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 .. Надалі продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, перебуваючи у вказаному місці 25.07.2024 близько 05.15 годин ОСОБА_4 знову здійснив вагінальне проникнення в тіло неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 з використанням своїх геніталій за відсутності добровільної згоди неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, а саме у вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку з використанням геніталій.

Крім того, ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року із подальшими змінами та доповненнями, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів», Наказу МОЗ України №188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» із подальшими змінами та доповненнями, вчинив незаконні операції з психотропними речовинами за наступних обставин:

ОСОБА_4 , у не встановленому досудовим розслідуванням місці за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у 2024 році, придбав поліетиленовий пакет із вмістом пророшкоподібної речовини білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, масою 1,480 г., після чого почав її зберігати при собі до 25.07.2024 в своїй наплічній сумці без мети збуту.

25.07.2024 об 17 год. 20 хв. за адресою м. Київ, вул. Копилівська 69, на підставі ст. 208 КПК України працівниками поліції затримано ОСОБА_4 та в присутності двох понятих проведено його особистий обшук, під час якого, в наплічній сумці, яка знаходилась при ньому виявлено поліетиленовий пакет із вмістом пророшкоподібної речовини білого кольору PVP масою, що становить 1,480 г .

Згідно висновку експерта від 13.08.2024 надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, біг якої заборонено. Надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP. Загальна маса PVP в речовині становить 1,480 г.

PVP, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список №2 Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено» в Таблиці №1 є особливо небезпечною психотропною речовиною обіг якої заборонено.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України №188 від 01.08.2000 року Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» PVP масою від 0,15 до 1,5 г складає розмір від невеликого до великого розміру, тобто становить розмір психотропної речовини за виготовлення, придбання та зберігання якої настає відповідальність за ч. 1 ст. 309 КК України.

Таким чином, посягаючи на встановлений законом порядок обігу наркотичних речовин, психотропних засобів, прекурсорів та охорону здоров`я населення, всупереч положенням ст. ст. 12,15,19,20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на придбання та зберігання психотропної речовини та усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав психотропну речовину для власного вживання, без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту.

25.07.2024 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не одруженого, з вищою освітою, працюючого старшим технологом «Київський вітамінний завод», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , зі слів раніше не судимого затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину.

26.07.2024 у порядку, передбаченому статтями 276-278 КПК України ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

27 липня 2024 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 30 днів з моменту його затримання, тобто 23.08.2024 року (включно).

07.08.2024 постановою прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 визначено підслідність у кримінальному провадженні №12024100040002633 від 25.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України за Фастівським РУП ГУНП в Київській області.

21 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 36 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто 25.09.2024 року (включно).

23 вересня 2024 року постановою керівника Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_9 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12024100040002633 від 25.07.2024 року за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України до трьох місяців, до 26.10.2024 включно.

23 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.10.2024 року (включно) з визначенням розміру застави 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) із визначенням обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

08.10.2024 на виконання ухвали від 23.09.2024 за підозрюваного ОСОБА_4 внесено заставу у розмірі 242240 грн., а останній звільнився із СІЗО і перебував під заставою до 21.10.2024.

21.10.2024 Київським апеляційним судом частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, а ухвалу слідчого судді від 23.09.2024 скасовано. Постановлено нову ухвалу відповідно до якої відносно підозрюваного ОСОБА_4 продовжено тримання під вартою на строк до 26.10.2024 включно та визначено новий розмір застави у сумі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн. Підозрюваного ОСОБА_4 взято під варту у залі суду.

Також у вказані ухвалі визначено, що у разі сплати застави зарахувати в рахунок сплачену заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) визначеної згідно ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.09.2024.

У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Відтак, станом на дату подання клопотання до підозрюваного ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26.11.2024 включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.

Отже, строк тримання підозрюваного ОСОБА_10 під вартою спливає, однак досудове розслідування ще триває, а ризики, передбачені ст. 177 КПК не зменшилися і не перестали існувати, відтак виникла необхідність в продовження строку застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу строку тримання ОСОБА_4 під вартою досудове розслідування звершити неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності в завершенні проведення судово-медичних експертиз призначених 29.07.2024, у кількості шести одиниць, завершенні проведення комп`ютерно-технічної експертизи призначеної 02.08.2024, завершенні проведення судової молекулярно-генетичної експертизи призначеної 01.08.2024, проведення додаткового допиту неповнолітньої потерпілої з метою уточнення відомостей які мають доказове значення під час досудового розслідування запланованого на 22.10.2024, визначитися із остаточною кваліфікацією, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів.

Крім того, 18.10.2024 надійшов висновок експертного дослідження №041-1329-2024, відповідно до якого в мазках з вмістом піхви та задньопрохідного отвору ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені сперматозоїди, у зв`язку із чим виникла необхідність у проведення додаткової судово-молекулярно генетичної експертизи спрямованої на встановлення належності вище вказаних сперматозоїдів, проведення якої на даний час не завершено.

Під час проведення вищевказаних процесуальних дій, можна встановити відомості, що мають значення для кримінального провадження та які самостійно, а також у сукупності із іншими доказами будуть мати суттєве значення для з`ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Водночас, їх проведення потребує додаткового часу з огляду на вище викладене, крім того, виконати вимоги ст. 290 КПК України.

У зв`язку із вище викладеним до Києво-Святошинського районного суду Київської області скеровано клопотання про продовження строків досудового розслідування до п`яти місяців, тобто до

26 грудня 2024 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Заявлені ризики, які враховані слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного тримання під вартою не зменшилися та не перестали існувати, оскільки стан здоров`я, соціальні зв`язки підозрюваного та інші фактори які враховувалися при застосуванні тримання під вартою протягом останнього місяця не змінилися.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 24.10.2024 строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 4-х місяців, тобто до 26.11.2024.

Крім того, ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 24.10.2024 строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 26.11.2024 включно, при цьому визначено підозрюваному заставу у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.11.2024 ухвалу слідчого судді від 24.10.2024 про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою до 26.11.2024 залишено без змін, а апеляційні скарги захисників без задоволення.

Проте, у вказаний строк досудове розслідування звершити неможливо внаслідок особливої складності провадження, необхідності в завершенні проведення судово-медичних експертиз, завершенні проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів. Під час проведення вищевказаних процесуальних дій, можна встановити відомості, що мають значення для кримінального провадження та які самостійно, а також у сукупності із іншими доказами будуть мати суттєве значення для з`ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Водночас, їх проведення потребує додаткового часу з огляду на вище викладене, крім того, необхідно виконати вимоги ст. 290 КПК України у межах строку тримання підозрюваного під вартою, який не може перевищувати строку досудового розслідування.

Прошу суд врахувати, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у майбутньому.

Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у численних рішень Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України»

№ 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Щодо обґрунтованості підозри варто зазначити наступне.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_11 від 25.07.2024;

- протоколом допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 від 25.07.2024;

- протоколом огляду місця події від 25.07.2024;

- протоколом обшуку від 25.07.2024;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.07.2024;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 26.07.2024;

- речовими доказами у кримінальному провадженні, іншими доказами в їх сукупності.

Прошу суд врахувати, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що підозрюваний має реальну можливість їх здійснити у майбутньому.

Разом з тим, у розумінні положень, що наведені у численних рішень Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України»

№ 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, варто зазначити наступне.

- п. 1 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ним вчинено особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Відтак, розуміючи невідворотність покарання за особливо тяжкий злочин, підозрюваний може почати переховуватися від слідства. Враховуючи, що в державі триває воєнний стан, а частина території непідконтрольна, то розшук підозрюваного у випадку його переховування може бути значно ускладнений;

- п. 3 ст. 177 КПК України - підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі буде незаконно впливати на неповнолітню потерпілу у даному кримінальному провадженні, оскільки обізнаний про місце проживання останньої, її перебування, номер телефону, а тому може з схилити її до дачі не правдивих показів у судовому засіданні; Прошу суд врахувати, що враховуючи, що покази потерпілої у даному провадження мають вирішальне значення, то даний ризик у поведінці підозрюваного є особливо інтенсивним. Крім того, підозрюваний є чоловіком, фізично розвинутішим за неповнолітню потерпілу-дівчину, відтак, підозрюваний у випадку не застосування до нього тримання під вартою, може становити реальну небезпеку для життя і здоров`я неповнолітньої потерпілої.

Вказані обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним у клопотанні ризикам, у зв`язку із їх недієвістю, а тому до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді саме тримання під вартою.

Зокрема, запобіжний захід у виді особистого зобов`язання буде недієвим у зв`язку із явною невідповідністю тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , оскільки останній підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, пов`язаному із застосуванням фізичного насильства до потерпілої.

Запобіжний захід у виді поруки не може бути застосований, оскільки на даний час відсутні відомості про осіб, які готові виступити поручителями.

Запобіжний захід у виді застави не може бути застосований, оскільки у органа досудового слідства на даний час відсутні відомості щодо можливості внесення застави підозрюваним або заставодавцем у тій сумі, яка була б здатна убезпечити вищевказані ризики.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту не може бути дієвим, оскільки підозрюваний залишаючись на свободі може через засоби зв`язку впливати на потерпілу або її родичів для того, щоб змісити змінити її покази.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що обвинувачений не вчинить інше кримінальне правопорушення, наразі відсутні.

Так, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, продовження протиправної діяльності.

Враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 (всі перелічені та обґрунтовані вище ризики) та ст. 178 КПК України, такі як: п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України - провина підозрюваного у вчиненні злочину доводиться вагомими доказами (перелічені вище); п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється - за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років позбавлення волі; п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України - вік та стан здоров`я підозрюваного (не є неповнолітнім чи особою похилого віку, стан здоров`я дозволяє перебувати в умовах слідчого ізолятору); п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України - соціальні зв`язки, не одружений; п. 7 ч. ст. 178 КПК України - майновий стан підозрюваного, який дозволяє йому вільно переміщуватися до країні та певний час існувати без офіційних доходів; п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Все вищезазначене дає достатні підстави вважати, що обвинувачений при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на неповнолітню потерпілу, свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Окрім того, тяжкість покарання є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду при обранні запобіжного заходу.

Тому, враховуючи перелічені ризики, вважаю, що саме такий запобіжний захід, що пов`язаний з ізоляцією від суспільства, може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

На підставі викладеного, слідчий просив суд продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 26.12.2024 включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу як альтернативний запобіжний захід в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.

У разі сплати застави зарахувати в рахунок сплачену заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) визначеної згідно ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.09.2024.

У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покласти наступні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками у вказаному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

6) носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків до 26.12.2024 включно.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 подала клопотання про зміну запобіжного заходу.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що 24.10.2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу якою клопотання начальника СВ ВП № 2 Фастівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 було задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 26.11.2024 року включно.

Проте, захисник просила слідчого суддю звернути увагу, що ОСОБА_4 розлучений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до затримання часто бачився з нею, тобто активно приймає участь у вихованні своєї доньки, а також своєчасно сплачує аліменти на утримання дитини.

Крім того, захисник відзначала, що ОСОБА_4 служив у лавах ЗСУ та входить до списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Він звільнений у запас з лав ЗСУ за підпунктом «г», пункту другого, частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто по догляду за своїм батьком інвалідом 2-ї групи.

Крім того, захисник звертав увагу суду, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проживає з батьками, за місцем проживання характеризується позитивно та має постійне місце праці.

На підставі вище наведеного, захисник ОСОБА_5 просила слідчого суддю змінити запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою підтримав та просив його задовольнити, проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт заперечував.

Підозрювана та його захисник заперечували проти задоволення клопотання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, просили у його задоволенні відмовити. Клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити.

Вислухавши пояснення підозрюваного та його захисників, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024100040002633 від 25.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.