Ухвала

від 21.11.2024 по справі 372/254/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/254/24

Провадження 1-в-147/24

ухвала

Іменем України

21 листопада 2024 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

представника органу пробації ОСОБА_4

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області подання начальника Обухівського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області про звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 , у зв`язку із набранням чинності Закону України від 18.07.2024 року №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-

В С Т А Н О В И В:

Начальник Обухівського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області звернулася до Обухівського районного суду Київської області з поданням про звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 . В поданні ставить питання про звільнення засудженого від відбування покарання за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року.

В судовому засіданн представник Обухівського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» подання підтримав та просив задовольнити.

Засуджений ОСОБА_5 подання підтримав.

Прокурор щодо задоволення подання не заперечив, вважав його обгрунтованим.

Вислухавши пояснення представника Обухівського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації», засудженого, думку прокурора, дослідивши подання, матеріали особової справи №20/2024 суд приходить до наступних висновків.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України. Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотню дію законів та інших нормативно-правових актів та ст.5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.

Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч.2 ст.74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Як вбачається з вироку Обухівського районного суду Київської області від 29.01.2024 року у справі № 372/254/24 ним затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 09.01.2024 року між прокурором Обухівської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_6 . ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років. На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки. Вирок набрав законної сили 29.02.2024 року.

Відповідно до положення ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи ( у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року складав 1342 грн. (2684 грн. - розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 х на 50 %) . Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342 х2=2684 грн.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно вироку Обухівського районного суду Київської області від 29.01.2024 року у справі № 372/254/24, ОСОБА_5 13.11.2023 р. вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) вчинене в умовах воєнного стану на загальну суму 874,58 грн., що станом на момент вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на засудженого ОСОБА_5 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_5 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На пiдставi ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч.2 ст.74 КК України , Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.537,539 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

Подання начальника Обухівського районного відділу №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області - задовольнити.

ОСОБА_5 звільнити від призначеного покарання згідно вироку Обухівського районного суду Київської області від 29 січня 2024 року в справі № 372/254/24 у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке він був засуджений.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з дня проголошення ухвали.

Суддя ОСОБА_1