Рішення

від 20.11.2024 по справі 389/2823/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.11.2024

ЄУН 389/2823/24

Провадження №2-о/389/149/24

Рішення

іменем України

20 листопада 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби,про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

з участю: заявника ОСОБА_1 , його представника адвоката Цуцман Н.Я., представника заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

встановив:

ОСОБА_1 08.08.2024 звернувся до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області. Відповідно до актового запису про народження його батьками зазначені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час реєстрації його народження мати проживала за адресою: АДРЕСА_1 , працювала дояркою в колгоспі ім.Калініна в цьому ж селі. Як свідчать дані з погосподарського обліку, він станом на 1991 рік був зареєстрованим разом зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 . Надалі, з 2000 року до 2019 року він разом з матір`ю проживали в с.Юхимове Кропивницького району Кіровоградської області. В цьому ж селі 05.11.2019 його мати померла, при цьому у свідоцтві про смерть її прізвище зазначене як « ОСОБА_5 », в той час у свідоцтві про його народження прізвище матері є « ОСОБА_6 ». Документ, що посвідчує його особу, він вчасно не отримав, оскільки в його прізвищі та в прізвищі матері були розбіжності, а також він не мав зареєстрованого місця проживання на території України за станом на 1991 рік, а тому на даний час не має можливості оформити документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Для документування він звернувся до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, однак йому було відмовлено у підтвердженні належності до громадянства України та рекомендовано встановити особу в судовому порядку, встановити факт родинних відносин між ним та матір`ю у зв`язку з розбіжностями в їх прізвищах, а також встановити факт постійного проживання на території України у неповнолітньому віці разом з матір`ю або батьком за станом на 1991 рік. Наявність розбіжностей у його прізвищі та прізвищі матері унеможливлює його право на звернення до Державної міграційної служби України для підтвердження належності до громадянства України, при цьому внести зміни до актового запису про його народження не є можливим, оскільки мати померла, а він не має документів, що посвідчують його особу.

В судовому засіданні заявник та його представник заявлені вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення заявника, його представника та представника заінтересованої особи, покази свідків, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області, про що 28.11.1985 виконавчим комітетом Головківської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області складено відповідний актовий запис №43 та Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 13.04.2023 видано повторне Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

У актовому записі про народження заявника його батьками зазначені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька дитини записані за заявою матері.

Згідно з даними погосподарського обліку за 1991-1995 року, наданими управлінням дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради Кіровоградської області 09.10.2023 за вих.№4691/24/16, заявник ОСОБА_1 станом на 1991 рік був зареєстрований разом з матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Мати заявника померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Юхимове Знам`янського району Кіровоградської області, про що виконавчим комітетом Іванковецької сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області 11.11.2019 складено відповідний актовий запис №11. У свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 прізвище, ім`я та по батькові матері заявника зазначені як ОСОБА_7 .

Відповідно до інформації ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», наданої 23.08.2024 за вих.№1802/05/29-2024 ГУНП в Кіровоградській області, заявник був засуджений вироком Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.02.2018 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ст.70 КК України, до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

В матеріалах справи наявна довідка, видана виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області 24.04.2024 за вих.№127, на якій міститься фотозображення заявника, та зазначено, що він з 2011 року проживає без реєстрації в АДРЕСА_3 .

На звернення представника заявника до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби щодо вирішення питання про документування заявника паспортом громадянина України, листом від 29.01.2024 роз`яснено, що оформлення та видача паспорта заявнику можливе лише після надання ним відповідних документів, перелік яких визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України №215 від 27.03.2001. В свою чергу, місце проживання/перебування заявника зареєстрованим/знятим з обліку не значиться. Його мати за життя мала зареєстроване місце проживання в Україні, однак в її прізвищі та прізвищі заявника містяться розбіжності « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 » відповідно, тому факт реєстрації заявника у неповнолітньому віці на території України станом на 24.08.1991 та на 13.11.1991 разом з матір`ю документально не підтверджено, отже документувати заявника паспортом громадянина України не представляється можливим.

В ході розгляду справи в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона проживала разом із заявником та його матір`ю в одному селі. Їй достовірно відомо, що заявник є рідним сином померлої ОСОБА_7 , вони весь час проживали разом в одному будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що вона є рідною сестрою заявника, а померла ОСОБА_7 є її матір`ю. У матері ще є 3 дітей, вони всі разом до 2011 року проживали в с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області, а потім переїхали в с.Юхимове Знам`янського (нині Кропивницького) району Кіровоградської області. До смерті матері остання та всі її діти, в тому числі вона та заявник, проживали разом в одному будинку. Проживаючи в с.Головківка, місце проживання їх матері не було офіційно зареєстроване, оскільки вона мала паспорт радянського зразка. Переїхавши до с.Юхимове матері сказали знятися з обліку в с.Головківка, тільки тоді її місце проживання зможуть зареєструвати в с.Юхимове. Однак для цього їх матері потрібно було отримати паспорт громадянина України, що довго не могли зробити. У зв`язку з цим і її діти також не могли отримати відповідні документи. По паспорту радянського зразка прізвище їх матері було « ОСОБА_6 », однак коли для зміни паспорту надійшов актовий запис про її народження, то там прізвище матері було зазначене як «Балаж». Тому паспорт громадянина України на її ім`я було видано із зазначенням прізвища « ОСОБА_5 ».

Вирішуючи заявлені вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Наведений у ч.1 ст.315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним, оскільки, як передбачено ч.2 вказаної норми, в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України, але через неможливість документального підтвердження не може бути реалізованим. Мета дозволяє визначити коло заінтересованих осіб, а також докази, які мають бути досліджені під час судового розгляду справи.

Отже, сутність справ окремого провадження полягає у підтвердженні судом наявності чи відсутності певних юридичних фактів (станів), що є умовами здійснення прав і реалізації інтересів осіб або підставами для їх обмеження. Тому суд лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що метою встановлення його особи, факту родинних відносин та факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року, є встановлення належності до громадянства України та отримання паспорта громадянина України.

Щодо встановлення особи заявника судом відзначається таке.

Надання адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України регламентовано Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Законом України «Про громадянство України», Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302.

Згідно з п.п.«а» п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VІ) паспорт громадянина України відноситься до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Єдиного Державного демографічного реєстру.

Статтею 4 Закону №5492-VІ визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Відповідно до ст.3 Закону №5492-VІ ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо.

Згідно з положеннями ч.1 ст.10 Закону №5492-VІ, внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи, строк якої не перевищує двох місяців. У разі неможливості встановити особу протягом зазначеного строку особа встановлюється за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. До завершення процедури встановлення особи, прийняття відповідного рішення суду документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, не видаються.

Таким чином, у разі не встановлення особи, зокрема, органами Державної міграційної служби України шляхом її ідентифікації та шляхом проведення процедура встановлення особи відповідно до Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», то особа може бути встановлена за рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення.

Крім того, відповідно до п.п.6 п.35 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, заявник для оформлення паспорта подає, зокрема, рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи).

Відповідно до ст.16 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб`єктності.

Враховуючи викладені вище норми законодавства, заявник має право на встановлення відповідного факту, що має юридичне значення в порядку, визначеному ч.1 ст.10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Згідно з вимогами вищевказаного законодавства України вбачається, що у разі, якщо Державна міграційна служба України не змогла встановити особу заявника після проведення процедури ідентифікації, то встановлення такого факту проводиться в судовому порядку.

До місцевого загального суду подається заява про встановлення факту, що має юридичне значення, для видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Основними документами, які дозволяють особі звернутися до суду, мають бути: свідоцтво про народження особи та рішення Державної міграційної служби України про неможливість встановити особу після проведення процедури ідентифікації.

На підтвердження заявлених вимог до матеріалів справи заявником, зокрема, долучені свідоцтво про його народження, а також документ (довідка, видана виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області 24.04.2024 за вих.№127), на якій міститься фотокартка заявника, що встановлює його особу. Свідки в судовому засіданні вказали, що заявник, який був присутній в залі суду, є ОСОБА_1 .

З відповіді Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби вбачається неможливість встановити особу заявника.

За встановлених судом обставин справи та на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що особа, який є заявником у даній справі, та який був присутній в судовому засіданні, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області.

Встановлюючи факт родинних відносин, суд зважає на те, що справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами розглядаються судом відповідно до п.1 ч.1ст.315 ЦПК України.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 №5 роз`яснив, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

В ході судового розгляду, внаслідок досліджених доказів та обставин справи, судом достовірно встановлено родинний зв`язок між заявником та його матір`ю ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і такий факт породжує для заявника юридичні наслідки, метою якого є встановлення належності до громадянства України.

Щодо встановлення факту постійного проживання заявника в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року у світлі встановлення належності до громадянства України, суд виходить з наступного.

Для встановлення факту, що має юридичне значення, метою якого є встановлення належності до громадянства України, необхідно застосовувати Закон України «Про громадянство України» та Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 №215.

Стаття 3 Закону України «Про громадянство України» встановлює належність до громадянства України. Відповідно до цієї статті громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

У частині другій цієї статті вказано, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Встановлення належності особи до громадянства України це визнання особи громадянином України відповідно до ст.3 Закону України «Про громадянство України», але яка з тих чи інших причин досі не має паспорта громадянина України та не є громадянином іншої держави.

З метою організації виконання Закону України «Про громадянство України» Указом Президента України №215 від 27.03.2001 постановлено, зокрема, затвердити Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок №215).

Так, цим Порядком відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначено перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Згідно з п.7 Порядку встановлення належності до громадянства України стосується:

а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року;

б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;

в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.

Для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає до територіального органу Державної міграційної служби України за місцем проживання:

а) заяву про встановлення належності до громадянства України;

б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);

в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, встановлення юридичного факту про те, що на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) особа постійно проживала на території України, є підставою для встановлення належності до громадянства України відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство», і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24.08.1991) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» від 08.10.1991 №1636-ХІІ - 13.11.1991.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама, чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року для встановлення належності до громадянства України, тому вказаний факт підлягає встановленню на підставі ст.293 ЦПК України та ст.3 Закону України «Про громадянство України».

Відповідно до п.10 Порядку №215 для встановлення належності до громадянства України особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в України станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала на території України (за наявності документів, що підтверджує зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, встановлення факту постійного проживання дитини на території України на момент проголошення незалежності України є підставою для оформлення належності до громадянства України і юридичне значення має саме факт постійного проживання дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України - 24.08.1991 або на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» - 13.11.1991.

Тобто, у таких випадках одним з необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24.08.1991.

Пунктом 44 Порядку №215 визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку №215 для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

За ст.17 ЦК УРСР (1960 року) місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що станом на 24.08.1991 заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося повні 6 років, а отже він на той час був неповнолітнім.

З урахуванням встановлення даним рішенням факту родинного зв`язку, матір`ю заявника є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як встановлено судом, заявник та його мати у 1991 році проживали разом за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, на підставі належних письмових доказів та достовірних показів свідків судом встановлено факт постійного проживання заявника з моменту народження та, зокрема, станом на 24.08.1991 на території України.

Беручи до уваги встановлені судом вищезазначені обставини, достовірність яких заінтересованою особою не оспорювалася, суд констатує, що наявні у справі письмові докази та покази свідків, надані безпосередньо суду, в своїй сукупності безсумнівно підтверджують як особу заявника та факт його родинних відносин з матір`ю, так і факт постійного його проживання у неповнолітньому віці на території України за станом на 24.08.1991, тому такі обставини судом вважаються доведеними.

При цьому, встановлення юридичних фактів, які є предметом даного судового розгляду, для заявника мають юридичне значення, оскільки безпосередньо породжують юридичні наслідки та надають заявнику можливість в повній мірі реалізувати свою правосуб`єктність та права, як громадянина України.

З огляду на викладене, вимоги заявника є обґрунтованими і доведеними, на підставі чого суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення таких вимог.

Згідно з ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що ухвалою суду від 14.08.2024 заявника звільнено від сплати судового збору за подання цієї заяви, тому судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.263-265,293,294,315 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити особу заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області, про що 28.11.1985 виконавчим комітетом Головківської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області складено відповідний актовий запис №43 та Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 13.04.2023 видано повторне Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с.Чепа Виноградівського району Закарпатської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Юхимове Знам`янського району Кіровоградської області, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Головківка Олександрійського району Кіровоградської області, в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспорт громадянина України відсутні.

Заінтересована особа: Центрально-Південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, місце знаходження: вул.Олексія Єгорова,25-а, м.Кропивницький, 25015, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 45200774.

Повний текст рішення суду складено 25.11.2024.

Суддя Знам`янського міськрайонного суду

Кіровоградської області О.В. Савельєва