Ухвала

від 26.11.2024 по справі 404/9610/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/9610/24

Номер провадження 2-н/404/1421/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванова Н.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів.

Разом із тим, заявником заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» 1 000 грн. витрат на правову допомогу.

Вивчивши матеріали поданої заяви, суддя вважає, що у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити з наступних підстав.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом положень ч. 1, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правову допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Суддя звертає увагу на той факт, що відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про видачу судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.

Із системного аналізу положень ст. 137, 141 ЦПК України вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі і має бути підтвердженим належними та допустимими доказами, при цьому законодавець надає іншій стороні право надавати пояснення, заперечення, докази щодо обґрунтованості заявлених до стягнення судових витрат, натомість у рамках наказного провадження боржник позбавлений такої можливості.

Вирішення судом питання про розподіл між сторонами витрат на правничу допомогу адвоката відбувається за участю сторін, статус яких статтею 42 ЦПК України визначений лише в справах позовного провадження, в той час, як за приписами частини другої наведеної норми процесуального права при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом ІІ ЦПК України «Наказне провадження».

Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, які понесені боржником.

З урахуванням того, що ст. 161 ЦПК України не передбачено видачу судового наказу про стягнення витрат на правову допомогу та такі витрати не вважаються безспірними, вони не можуть бути стягнуті з боржника при видачі судового наказу.

У наказному порядку підлягають стягненню безспірні грошові суми, до яких цивільним процесуальним законодавством із судових витрат віднесено лише судовий збір.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У зв`язку з особливостями наказного провадження, яке не передбачає процедури розгляду справи, зокрема у судовому засіданні, отримання від боржника відзиву та інших процесуальних документів, що притаманно позовному провадженню, в наказному провадженні клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не може бути подано боржником та розглянуто судом.

Отже, вимога про стягнення витрат на правову допомогу не може вважатись безспірною, оскільки особа, на яку їх може бути покладено, в силу норм процесуального закону, має право заявити клопотання про зменшення таких витрат.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» зазначив, що рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Таким чином, розмір витрат на правову допомогу та їх обґрунтованість має бути встановлено на засадах рівності та змагальності сторін, тому заявлена вимога про стягнення витрат на правову допомогу не може бути вирішена в наказному провадженні.

Відповідно ч. 3 ст. 165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 133, 137, 163, 165 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Екостайл» у видачі судового наказу в частині стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2024 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова