Ухвала

від 25.11.2024 по справі 395/2071/24

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/2071/24Провадження № 2-з/395/13/2024 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ про забезпечення позову

25 листопада 2024 року м.Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Орендовського В.А.,

за участю секретаря Понури Л.І.,

розглянувши спільну заяву ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кричуна Юрія Анатолійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

в с т а н о в и в :

До суду надійшла вказана вище заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

В обґрунтування заявленої вимоги заявник зазначив, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19.02.2011 року було зареєстровано шлюб. Від спільного проживання сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу вищевказаний шлюб між сторонами було розірвано. За час перебування у зареєстрованому шлюбу, за спільні кошти сторін придбано майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Заліпським В.О. від 17.12.2013 р., за реєстровим номером 1406; земельну ділянку площею 0,0747 га, кадастровий номер 3523810100:50:048:0015, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Заліпським В.О. від 17.12.2013 р., за реєстровим номером 1408.

У вказаному житловому будинку були зареєстровані та фактично проживають ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином. З лютого 2024 року ОСОБА_2 почав систематично погрожувати ОСОБА_1 , що вона не має жодних прав на вказане нерухоме майно, що він може ним розпорядитися на власний розсуд без її відома та згоди, що змусило Заявника звернутися до суду за захистом своїх майнових прав. Так, ухвалою судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30.07.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності (справа № 395/1271/24, провадження № 2/395/328/2024). Таке звернення до суду загострило конфлікт між сторонами та призвело до системного вчинення ОСОБА_2 протиправних дій, які носять характер «домашнього насильства» по відношенню до ОСОБА_1 та неповнолітньої дитини. Так, будучі обізнаним із судовим розглядом справи ОСОБА_2 20.08.2024 року незаконно звернувся із заявою до Центру надання адміністративних послуг Новомиргородської міської ради про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Про дані обставини ОСОБА_1 стало відомо лише 31.10.2024 року, коли вона отримала Витяг з реєстру територіальної громади, в якому зазначені відомості щодо зняття її з реєстрації 20.08.2024 року.

Крім того, за заявою ОСОБА_2 , як титульного власника нерухомого майна, представниками ПрАТ «Кіровоградобленерго» - Новомиргородські ЕМ, 30.10.2024 року було знеструмлено об`єкт за адресою АДРЕСА_1 . Такі неправомірні дії ОСОБА_2 щодо зняття ОСОБА_1 із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та знеструмлення житлового будинку, де вона проживає разом із неповнолітньою дитиною порушують її права та дитини щодо мирного володіння майном. Вони продовжують постійно проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вказаний будинок є єдиним місцем їх проживання, вони не залишали місця свого постійного проживання та реєстрації. ОСОБА_1 була позбавлена права проживання у вказаному житлі її титульним власником ОСОБА_2 , який незаконно звернувся із заявою про зняття її із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та погрожує примусовим виселенням і продажем даного будинку. Крім того, є всі підстави вважати, що останній має намір зняти із задекларованого/зареєстрованого місця проживання і неповнолітню дитину, що дасть йому можливість незаконно продати спірне майно.

Оскільки невжиттязаходів щодозабезпечення позову,може утруднитичи зробитинеможливим виконаннярішення суду,з метоюзабезпечення позовувважає необхідним накласти арешт із забороною відчуження, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на нерухоме майно, а саме будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 та заборону вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації інших осіб або зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язання ПрАТ «Кіровоградобленерго»-Новомиргородські ЕМ під`єднати (відновити) електропостачання житлового будинку за вказаною адресою.

Розглянувши заяву, дослідивши додані матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно дост.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 10 ч. 1ст.150 ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин, іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд враховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, яка набрала чинності для України 27 лютого 1991 року, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (Заява №31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у Справі Olssonv. Sweden (№2) від 27 листопада 1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, провадження № 61-47217св18, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, провадження № 61-11750св19, 08 березня 2023 року у справі № 263/989/21, провадження № 61-16075св21.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Суд враховує, що в абзаці першому частини десятої статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що предметом його майбутніх позовних вимог до відповідача є усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

З оглядуна наданізаявником доказина підтвердженняобґрунтування заявипро забезпеченняпозову,суд дійшоввисновку проспівмірність вимогизаяви прозабезпечення позовувимогам позову у частині заборони Центру надання адміністративних послуг Новомиргородської міської ради вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , законним представником якого є ОСОБА_1 .

Що стосується інших вимог заяви про забезпечення позову, то заявником не доведено, що незастосування вказаних вище заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися до суду.

Більше того, такий вид забезпечення позову як накладення арешту із забороною відчуження, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на нерухоме майно, а саме будинок та земельну ділянку, не відповідає предмету майбутнього позову, на якій послалася заявник у розглядаємій заяві.

З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню вимоги заявника про: накладення арешту із забороною відчуження, внесення у відповідний реєстр відомостей про накладення арешту на нерухоме майно; заборону Центру надання адміністративних послуг Новомиргородської міської ради вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо реєстрації інших осіб за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання ПрАТ «Кіровоградобленерго»-Новомиргородські ЕМ під`єднати (відновити) електропостачання житлового будинку за вказаною адресою.

У зв`язку з наведеним заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

постановив:

Спільну заяву ОСОБА_1 та її представника - адвоката Кричуна Юрія Анатолійовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити частково.

Вжити заходизабезпечення позовушляхом заборони Центру надання адміністративних послуг Новомиргородської міської ради (код ЄДРПОУ 44921987) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала можебути оскарженав апеляційномупорядку доКропивницького апеляційногосуду шляхомподачі апеляційноїскарги безпосередньодо судуапеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений 25 листопада 2024 року.

Суддя В.А. Орендовський