Рішення

від 19.11.2024 по справі 398/4252/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4252/24

провадження №: 2/398/2609/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"19" листопада 2024 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Голосеніної Т.В.

за участі секретаря судового засідання Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення,посилаючись на те, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» уклало з ОСОБА_1 договір приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) відповідно до індивідуального публічного договору, розміщеного 01.03.2022 року на веб-сайті ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за формою, визначеною Постановою КМУ №690 від 05.07.2019 року. За вказаним договором підприємство взяло на себе обов`язок надавати послугу з водопостачання та водовідведення та нараховувати розмір плати за отриманні послуги, а відповідач, згідно умов договору, зобов`язується сплачувати своєчасно, не пізніше 20-го числа, плату за надані послуги.

Проте, відповідачем своєчасно плату внесено не було та внаслідок цього виникла заборгованість за період з 01.05.2018 року по 01.08.2024 року у розмірі 11384,55 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за водопостачання та водовідведення за період з 01.05.2018 року по 01.08.2024 року у розмірі 11384,55 грн, а також 3% річних у розмірі 329,83 грн та інфляційне нарахування у розмірі 953,75 грн за період з 01.08.2021 року до 01.01.2022 року і з 01.01.2024 року по 01.06.2024 року, а всього12668,13 грн. Крім того,позивач просить стягнути понесені витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 10.09.2024 року провадження у справі відкрито та призначено до судового розгляду у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

До проведення першого судового засідання представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог. Згідно заяви представник позивача просила стягнути з відповідача заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 11384,55 грн за період з 01.05.2018 року по 01.08.2024 року та 3028,00 грн судового збору так, як 3% річних у розмірі 329,83 грн та інфляційне нарахування у розмірі 953,75 грн відповідач сплатила 04.10.2024 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягає. У заяві від 30.10.2024 року представник позивача звернула увагу на те, що 20.07.2023 року між ОКВП «Дніпро-Кіровоград» та ОСОБА_1 було укладено договір реструктуризації заборгованості № 35 на суму заборгованості 16830,94 грн, який відповідач виконала частково.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі за наявними у справі доказами, просила врахувати надані раніше пояснення. У письмових поясненнях від 30.10.2024 року позовні вимоги визнала частково, оскільки квартира, за якою позивачем надавалися послуги, була придбана нею 02.02.2021 року. Згідно пункту 4 договору купівлі-продажу придбана квартира була вільна від боргів. Також просила застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.02.2021 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 02.02.2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.02.2021 року.

Відповідач у період з 02.02.2021 року по 01.08.2024року споживала послуги ОКВП «Дніпро-Кіровоград» з централізованого водопостачання та водовідведення, що підтверджується наявністю особового рахунку № НОМЕР_1 , про відмову від надання послуг не заявляла.

Згідно зі ст.ст.319, 322 ЦК України, власність зобов`язує, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписамист.ст. 67, 162 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Пунктом 1 частини 1 статті 7Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як встановлено з матеріалів справи, на момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу заборгованість за послуги водопостачання і водовідведення за квартирою АДРЕСА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 становила 7116,26 грн.

У відповідності до ст.629ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу від 02.02.2021 року, продавець ОСОБА_2 стверджувала, що відчужувана квартира є вільною від комунальних та інших боргів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України по справі №6-2951цс15 від 20 квітня 2016 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15ц.

Таким чином, згідно з нормами закону споживачі зобов`язані оплатити за надані їм житлово-комунальні послуги, тобто якщо вони фактично ними користувалися.

Станом на 01.02.2021 року за квартирою АДРЕСА_2 за особовим рахунком № НОМЕР_1 була наявна заборгованість у розмірі 7116,26 грн за період з 01.05.2018 року до 01.02.2021 року.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 набула право власності на квартиру лише 02.02.2021 року і до цього не була споживачем житлово-комунальних послуг позивача за вказаною адресою, відповідно і не отримувала таких, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 01.05.2018 року до 01.02.2021 року у розмірі 7116,26 грн необхідно відмовити.

Доводи представника позивача про те, що, уклавши договір реструктуризації заборгованості № 35 від 20.07.2023 року, відповідач визнала заборгованість у повному обсязі, суд вважає безпідставними, оскільки у договорі не вказано, за який період була нарахована заборгованість.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 13Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Згідно зі ст.22Закону України«Про питнуводу іпитне водопостачання» визначено зобов`язання споживачів щодо своєчасного внесення плати за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до вимог ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов ОКВП «Дніпро-Кіровоград» про стягнення заборгованості за послуги централізованого водопостачання та водовідведення слід задовольнити частково та стягнути з відповідача 4268,29 грн.

Відповідно до ст.ст.12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стосовно посилання відповідача на застосування наслідків пропуску строку позовної давності суд зазначає наступне.

Застосування позовної давність можливе лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. При цьому, розгляд заяви про застосування позовної давності та відмова у позові з підстав пропуску строків позовної давності, у випадку обґрунтованості вказаної заяви та відсутності підстав для поновлення цього строку, є обов`язком, а не правом суду. Схожий за змістом висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року по справі №367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року по справі №575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року по справі №183/1617/16, від 28 листопада 2018 року по справі №504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року по справах №522/2202/15-ц, №522/2201/15-ц та №522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року по справі №2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року по справі №522/1029/18, від 16 червня 2020 року по справі №372/266/15-ц, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 07 липня 2020 по справі №712/8916/17, а також у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року по справі №509/3589/16-ц, від 28 жовтня 2020 року по справі №686/7483/15-ц, від 11 листопада 2020 року по справі №359/3162/16-ц.

Оскільки за наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, а отже і про наявність про задоволення позову, заява відповідача про застосування строків позовної давності має бути вирішена по суті.

За змістом ст.ст.256, 257ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Нормою ч.ч. 1, 5 ст.261ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктом 12 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

В свою чергу, за змістом положень постанов КабінетуМіністрів України«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»від 11березня 2020року №211,«Про встановленнякарантину зметою запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року №392, «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня 2020 року №641, «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236, «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651 в України в період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Пунктом 19 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

В свою чергу, Указом ПрезидентаУкраїни №64/2022«Про введеннявоєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні останній раз з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб і діє дотепер.

Таким чином, приймаючи до уваги, що строки позовної давності, зокрема загальний трирічний строк позовної давності, який застосовується до спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, внаслідок установлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжено на строк дії такого карантину (на період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), а потім зупинено на строк дії воєнного стану (з 24 лютого 2022 року по теперішній час), то суд приходить до висновку про те, що позивачем було подано до суду даний позов у межах строку позовної давності, а саме 15.08.2024 року. Відтак, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає через її необґрунтованість та безпідставність.

Таким чином, відповідач, як споживач послуг, свої зобов`язання щодо своєчасності оплати за фактично отримані послуги належним чином не виконувала, у зв`язку з чим має перед позивачем заборгованість, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача у визначеному судом розмірі.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1135,26 грн (4268,29 / 11384,55 х 3028) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 02.02.2021 року по 01.08.2024 року у розмірі 4268,29 (чотири тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» судовий збір у розмірі 1135,26 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 19листопада 2024 року.

Учасники справи:

позивач: Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград», адреса: м. Кропивницький, вул. Соборна, 19-а, ЄДРПОУ 03346822;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В.Голосеніна