Ухвала

від 26.11.2024 по справі 553/3372/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3372/24

Провадження № 1-в/553/425/2024

У Х В А Л А

Іменем України

26.11.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві подання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64) про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року та визначити остаточну міру покарання за цим вироком відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, народжений в АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:

-20.01.2022 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт;

-23.02.2022 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Згідно ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки.

-05.07.2022 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України, із застосуванням ст. ст. 70,71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі.

-15.11.2022 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.4 ст. 185 КК України, із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі,

в с т а н о в и в:

ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави з поданням про приведення вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом - Закон №3886-ІХ), та визначити остаточну міру покарання за цим вироком.

В судове засідання представник ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» не з`явився, належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, до матеріалів подання долучено заяву про розгляд матеріалів без участі представника установи.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не доставлений, належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, до матеріалів подання долучено його заяву про ознайомлення із змістом Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024, не заперечення проти клопотання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» щодо приведення вироків суду у відповідність до вищевказаного Закону, та про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до приписів абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неявка належним чином повідомлених представника ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» та засудженого ОСОБА_4 не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Під час судового засідання прокурор не заперечував проти задоволення подання та звільнення засудженого від покарання за ті кримінальні правопорушення, які після набрання чинності Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 вже не є кримінально караними діяннями.

Вислухавши думку прокурора, перевіривши доводи подання, дослідивши додані матеріали, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 185 КК України до 80 годин громадських робіт.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Згідно ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року ОСОБА_4 засуджено:

-за ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 389 КК України до 1 місяцю арешту.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання ОСОБА_4 у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71, 72 КК КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за даним вироком та покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року у виді 80 годин громадських робіт, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 1 місяці позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 05.07.2022 року. Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання час перебування під вартою з 13.05.2022 року по 04.07.2022 року включно.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року ОСОБА_4 засуджено за: ч.4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 15.11.2022 року. Зараховано в строк відбування покарання термін відбування покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року з 13.05.2022 по 14.11.2022 року.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 грн.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270 грн.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення 01.12.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 615,00 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2270 грн.).

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення кримінальних правопорушень: 1) в кінці серпня 2020, чим завдано матеріальної шкоди на суму 475,00 грн.; 2) на початку вересня 2020, чим завдано матеріальної шкоди на суму 380,25 грн.; 3) в кінці вересня 2020, чим завдано матеріальної шкоди на суму 352,76 грн., що станом на день вчинення крадіжок складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2102 грн.).

Також цим вироком ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст. 185 КК України за вчинення кримінальних правопорушень: 1) на початку липня 2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 766,66 грн.; 2) 24.09.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 1295,83 грн.; 3) 09.10.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 909,77 грн., 4) 21.08.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 1128,63 грн., 5) 07.12.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 670,33 грн., 6) 07.12.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 700,00 грн., 7) 14.12.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 425,00 грн., 8) 14.12.2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 595,00 грн., що станом на день вчинення крадіжок складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2270 грн.).

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн.

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення 28.04.2022, чим завдано матеріальної шкоди на суму 1139,33 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2481 грн.).

Також, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення 28.03.2022, чим завдано матеріальної шкоди на суму 1043,90 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2481 грн.).

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Таким чином, кримінальні правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_4 було засуджено вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року за ч.1 ст. 185 КК України, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодами: в кінці серпня 2020, на початку вересня 2020, в кінці вересня 2020, на початку липня 2021, 24.09.2021, 09.10.2021, 21.08.2021, 07.12.2021, 07.12.2021, 14.12.2021, 14.12.2021), вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України (за епізодом від 28.04.2022), вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України, наразі не можуть вважатися кримінально караними правопорушеннями, оскільки вартість майна не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_4 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року за ч.1 ст. 185 КК України, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодами: в кінці серпня 2020, на початку вересня 2020, в кінці вересня 2020, на початку липня 2021, 24.09.2021, 09.10.2021, 21.08.2021, 07.12.2021, 07.12.2021, 14.12.2021, 14.12.2021), вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України (за епізодом від 28.04.2022), вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України.

Разом із цим, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення кримінальних правопорушень: 1) на початку жовтня 2021, чим завдано матеріальної шкоди на суму 5722,80 грн.; 2) на початку жовтня 2020, чим завдано матеріальної шкоди на суму 2870,01 грн.; 3) в кінці жовтня 2020, чим завдано матеріальної шкоди на суму 2525,64 грн., які залишаються кримінально-караними діянням, з огляду на те, що станом на день вчинення крадіжок вартість викраденого майна складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в 2020 році більше 2102 грн., в 2021 році більше 2270 грн).

Також, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення 27.04.2022, чим завдано матеріальної шкоди на суму 2500,00 грн., яке залишаються кримінально-караними діянням, з огляду на те, що станом на день вчинення крадіжки вартість викраденого майна складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в 2022 році більше 2481 грн).

Також, суд враховує, що вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, яке також на даний час залишається кримінально-караними діянням.

З огляду на викладене, за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року ОСОБА_4 вважається засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодами: на початку жовтня 2021, на початку жовтня 2020, в кінці жовтня 2020) та за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року ОСОБА_4 вважається засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України (за епізодом від 27.04.2022) та за ч.2 ст. 389 КК України.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» - задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 20.01.2022 року за ч.1 ст. 185 КК України, вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодами: в кінці серпня 2020, на початку вересня 2020, в кінці вересня 2020, на початку липня 2021, 24.09.2021, 09.10.2021, 21.08.2021, 07.12.2021, 07.12.2021, 14.12.2021, 14.12.2021), вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України (за епізодом від 28.04.2022), вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15.11.2022 року за ч.4 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння, за яке особа засуджена.

По вироку Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України (за епізодами: на початку жовтня 2021, на початку жовтня 2020, в кінці жовтня 2020) до покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 05.07.2022 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.2 ст. 389 КК України з призначенням покарання:

-за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 389 КК України у виді 1 місяця арешту.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання ОСОБА_4 у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за даним вироком та покарання за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 23.02.2022 року, остаточно вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим до покарання у виді 5 років 1 місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 05.07.2023 року. Зарахувати в строк відбування покарання час перебування під вартою з 13.05.2022 року по 04.07.2022 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Полтави, а засудженим - протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2024 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1