Ухвала

від 26.11.2024 по справі 553/3370/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/3370/24

Провадження № 1-в/553/424/2024

У Х В А Л А

Іменем України

26.11.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві подання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64) про приведення у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024, вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2023 року та визначити остаточну міру покарання за цим вироком відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, народжений в с.Вонігово, Тячівського району Закарпатської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засуджений:

-10.03.2016 року Іршавським районним судом Закарпатської області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Згідно ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки.

-17.11.2022 року Корольовським районним судом м.Житомира за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі. Згідно ст.ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки.

-23.02.2023 року Тячівським районним судом Закарпатської області за ч.2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

-17.05.2023 року Виноградівським районним судом Закарпатської області за ч.2 ст. 289 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

-24.05.2023 року Виноградівським районним судом Закарпатської області за ч.2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України, до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

в с т а н о в и в:

ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» звернулась до Ленінського районного суду м. Полтави з поданням про приведення вироку Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2023 року відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом - Закон №3886-ІХ), та визначити остаточну міру покарання за цим вироком.

В судове засідання представник ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» не з`явився, належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, до матеріалів подання долучено заяву про розгляд матеріалів без участі представника установи.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не доставлений, належним чином повідомлявся про час та дату судового засідання, до матеріалів подання долучено його заяву про ознайомлення із змістом Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024, не заперечення проти клопотання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» щодо приведення вироків суду у відповідність до вищевказаного Закону, та про проведення судового засідання без його участі.

Відповідно до приписів абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України неявка належним чином повідомлених представника ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» та засудженого ОСОБА_4 не перешкоджає проведенню судового розгляду.

Під час судового засідання прокурор не заперечував проти задоволення подання та звільнення засудженого від покарання за ті кримінальні правопорушення, які після набрання чинності Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 вже не є кримінально караними діяннями.

Вислухавши думку прокурора, перевіривши доводи подання, дослідивши додані матеріали, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Виноградівського районного суду Закрапатської області від 24.05.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 10.03.2016 року, а саме 1 рік, і остаточно ОСОБА_4 призначити 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.05.2023 року, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

У строк остаточно призначеного покарання зарахувати ОСОБА_4 покарання відбуте ним частково за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.02.2023 року та вироком Виноградівського районного суду Закрапатської області від 17.05.2023 року. На підставі ст. 72 КК України строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 16.12.2022 року, тобто дати зазначеної у вироку Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.02.2023 року.

Станом на 01 січня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 грн.

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2023 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України за вчинення кримінального правопорушення 11.03.2016, чим завдано матеріальної шкоди на суму 684,00 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 1378 грн.).

Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».

Таким чином, кримінальне правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_4 було засуджено вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2023 року за ч.2 ст. 185 КК України, наразі не може вважатися кримінально караними правопорушенням, оскільки вартість майна не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність - 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

У зв`язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність діяння, за вчинення якого засуджено ОСОБА_4 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_4 необхідно звільнити від призначеного покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2023 року за ч.2 ст. 185 КК України.

Разом із цим, суд враховує, що вироком від 10.03.2016 року Іршавського районного суду Закарпатської області за ч.3 ст. 185, ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, вироком від 17.11.2022 року Корольовського районного суду м.Житомира за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, вироком від 23.02.2023 року Тячівського районного суду Закарпатської області за ч.2 ст. 289 КК України, вироком від 17.05.2023 року Виноградівського районного суду Закарпатської області за ч.2 ст. 289 КК України, ОСОБА_4 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, які залишаються кримінально-караними діяннями.

На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Подання ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)» - задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання за вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 24.05.2023 року за ч.2 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння, за яке особа засуджена.

Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що засуджений вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17.05.2023 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України з призначенням покарання у виді 5 років позбавлення волі;

На підставі ч.ч.1,4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.02.2023 року, остаточно вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 16.12.2022 року, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 23.02.2023 року.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Полтави, а засудженим - протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 26 листопада 2024 року.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1