Постанова

від 14.10.2010 по справі 2а-13742/09/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

  вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

  ПОСТАНОВА

Іменем України

14 жовтня 2010 р.

Справа №2а-13742/09/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі Головуючого судді Котаревої Г.М. , при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим"         

до   Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим             

про скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю :

представників позивача  –  Волкова Світлана Олександрівна довіреність б/н,  від.17.05.10р.; Калачев Віктор Анатолійович № 38 від.07.09.10р.;

представник відповідача – Маслюк Олексій Володимирович, довіреність № 6/10  від 09.12.09р.              Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим"(далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим  з вимогами про скасування податкову вимогу від 04.11.2009 р., податкове повідомлення-рішення № 0010522301/0 від 14.08.2009 р. та №0010522301/1 від 20.10.2009р.

Позов мотивовано тим, що відповідач підчас проведення перевірки та при винесені оскаржуваних рішень  помилково зробив висновок  щодо донарахування податку на землю у зв'язку з користуванням земельною ділянкою площею 13.76га, через відсутність у позивача правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 30.11.2009 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2010 р. було замінено відповідача по справі на належного відповідача – ДПІ в м. Сімферополі АР Крим(далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 05.02.2010 року  (а.с.108), в яких зазначив, що  позивач подавав протягом 2008-2009 розрахунки земельного  податку виходячи з розміру земельної ділянки за адресою: провул. Лавандовий ,2, м. Сімферополь, площею 83035,0 кв. м. Проте, під час проведення перевірки було встановлено, що позивач здійснює фінансово-господарську діяльність за вказаною адресою на земельній ділянці площею 13,76 га, що підтверджено додатком № 1 до протоколу засідання  постійної комісії по питанню градобудівництва, раціонального природо використання, екології і земельних відносин.

З урахуванням зазначених обставин, відповідачем було зроблено висновок про порушення позивачем ст.ст. 2,15 Закону України «Про плату за землю», внаслідок чого було занижено податок на землю за період 01.04.2008 р. по 31.03.2008 р. в сумі 72705,34 грн.

Відповідач вважає, що зазначені порушення є такими, що підтверджені фактичними обставинами, у зв'язку з чим оскаржувані податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту перевірки від 05.08.2009 року № 7278/23-7/34581914, є правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

  Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач  є юридичною особою, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 439485, Довідкою з ЄДРПОУ № 053-6-06/270, ідентифікаційний код 34581914 (а.с. 64,65).

Позивач є платником податків, поставлений на податковий облік в органах державної податкової служби 07.09.2006 року за № 5010, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено  планову виїзну перевірку  позивача  з питань дотримання вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період  з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, за результатами  якої   05.08.2009 року складено акт №7278/23-7/03347388(а.с. 124). Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення ст.ст.2,15 Закону України «Про оплату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535-XII з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на землю за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009 р. в сумі 72705,34 грн., в тому числі за квітень 2008р. в сумі 5836,95 грн., за травень 2008 р. в сумі 5836,95 грн., за червень 2008 р. в сумі 5836,95 грн., за липень 2008 р. в сумі 5836,95 грн., за серпень 2008 р. в сумі 5836,95 грн., за вересень 2008р. в сумі 5836,95 грн., за жовтень 2008р. в сумі 5836,95 грн., за листопад 2008 р. в сумі 5836,95 грн., за грудень 2008 р. в сумі 5836,95 грн., за січень 2009р. в сумі 6724,27 грн., за лютий 2009 р. в сумі 6724,27 грн., за березень 2009 р. в сумі 6724,28 грн.

На підставі  акту перевірки  відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення від 14.08.2010 р. № 0010522301/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 72705,34 грн. основного платежу та 36352,67 грн. штрафних(фінансових) санкцій (а.с.58).

За наслідками адміністративного оскарження за скаргою позивача ДПІ в м. Сімферополі було прийнято рішення про відмову в задоволені скарги та направлено податкове повідомлення-рішення № 0010522301/1 від 20.10.2009 року (а.с.59).

04.11.2009 року відповідачем на адресу позивача направлено першу податкову вимогу № 1/3352 (а.с.63).

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових  повідомлень-рішень суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов’язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. ... Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.  За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. ( ст. 5 Закону України "Про плату за землю")

Відповідно до вимог п. 13 Закону України "Про плату за землю" підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р № 25 3 5-XII (із змінами та доповненнями) власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальній власності дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду, право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Отже, визначення розмірів земельних ділянок під будівлями (їх частинами) та прибудинкових територій належить до компетенції підрозділів землевпорядних органів. підпорядкованих Держкомітету України по земельних ресурсах.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону України "Про плату за землю" (із змінами та доповненнями).

Таким чином, позивач придбавши у власність будівлю, не набуває права на земельну ділянку, на якій будівля розташована, а до нього переходить лише право користування нею, яке повинно бути оформлено договором оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю  «Виробниче об'єднання «ТехноМашКрим»  відповідно до договору купівлі-продажу,укладеного 26.12.2006 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаситехномаш», придбало  нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, провул. Лавандовий, 2 балансовою вартістю 18292491,00 грн. Загальна площа придбаних нежитлових будівель складає – 40593,00 кв.м (а.с.7).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2010 року № 13389736 (а.с.25),право власності на зазначене майно, що є приватною спільною частковою власністю, та складає 88/100 часток, зареєстровано 30.01.2007 р.за позивачем.  

Відповідно до договору купівлі-продажу,укладеного позивачем 26.01.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаситехномаш», придбало  нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, провул. Лавандовий, 2 балансовою вартістю 2643230,44 грн. Загальна площа придбаних нежитлових будівель складає – 5054,7 кв.м (а.с.26).

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.01.2010 року № 1339011 (а.с.28),право власності на зазначене майно, що є приватною спільною частковою власністю, та складає 12/100 часток, зареєстровано 30.01.2007 р. за позивачем.  

Відповідно до податкових розрахунків земельного податку, які були подані позивачем протягом 2008-2009 років (а.с.110-117), позивачем було самостійно визначено суму зобов'язання з податку  на землю за користування земельною ділянкою за адресою : м. Сімферополь,           провул. Лавандовий, 2, виходячи   з площі земельної ділянки 83035,00 кв. м.

Як зазначено в додатку № 1 до податкового розрахунку (а.с.113, 117), підставою для визначення податкового зобов'язання( документ , що встановлює право власності на земельну ділянку загальною площею було 83035,00 кв. м) були - «дані земельних ресурсів (довідковий матеріал № 58-244)».

Судом досліджено даний довідковий матеріал (а.с.57), та встановлено, що зазначений матеріал стосувався визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Суд зазначає, що обов’язок платник податків зобов’язаний сплачувати самостійно обчислену суму податкового зобов'язання, відповідно до норм п.п.4.1.1 п.4.1. ст. Закону №2181.

Як встановлено відповідачем підчас проведення перевірки позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував суму податкового зобов'язання, самостійно визначеного  в поданих розрахунках земельного податку.

Як зазначив відповідач в акті, підставою для визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з земельного податку було витяг з додатку № 1 до протоколу засідання постійної комісії з питань містобудування, раціонального природокористування , екології та земельних відносин від 22.09.2008 року № 72, відповідно до якого було визначено, що позивач оформлює правовстановлюючі документи на земельну ділянку  загальною площею 16,360 га для обслуговування  будівель та споруд зі зборки та обслуговуванню автотранспортних засобів за адресою: м. Сімферополь, провул. Лавандовий, 2, при цьому ділянку площею 2,6 га рекомендовано провести через аукціон за умови переводу земель сільгосппризначення у встановленому порядку (а.с.56). Відповідач дійшов висновку про те, що позивачем, у зв'язку з зазначеним протоколом та виходячи з розміру земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні попереднього власника будівлі, занижено земельний податок, який підлягав нарахуванню та сплаті протягом  періоду 01.04.2008 р. по 31.03.2009 року, в сумі 72705,34 грн., за рахунок заниження площі земельної ділянки, а саме: на за висновками акту відповідач вважає, що позивач повинен розраховувати земельний податок виходячи з розміру земельної ділянки , який становить 137600 кв.м (13,76 га), а сплачує за земельну ділянку розміром 83035,0 кв.м. Таким чином різниця в площі земельної ділянки, складає 54565,00 кв.м.

Аналіз норм чинного законодавства, надає суду можливості зробити висновок про відсутність правових підстав для донарахування та сплати відповідачем земельного податку понад самостійно задекларованих позивачем сум, з причини відсутності оформлених прав, як землекористувача, так як зазначена земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача на законних підставах, а тому позивач, на час спірних правовідносин, не є суб'єктом плати за землю, як цього вимагають положення статті 5 Закону України “Про плату за землю”.

Відсутність оформлених прав власності (користування) земельною ділянкою у позивача підтверджено під час судового засідання відповідно до наданої на запит суду інформації Управлінням Держкомзему у м. Сімферополі АР Крим (вих. б/н від 08.06.2010 р.) (а.с.171), Комітетом з управління земельними ресурсами Сімферопольської міської ради (вих. № 513/3601-16) від 01.06.2010(а.с.173).

Крім того, суд зазначає, що висновок відповідача щодо фактичного користування позивачем земельною ділянкою площею 13,76 га, та  здійснення на ній фінансово-господарської діяльності, оснований тільки на даних щодо переднього землекористувача (кадастрового плану земельною ділянкою площею 14.3534 га) та додатком до протоколу засідання постійної комісії з питань містобудування, раціонального природокористування , екології та земельних відносин Сімферопольської міської ради від 22.09.2008 року № 72, є безпідставними  оскільки, зазначені обставини не підтверджують факту виникнення прав користування(власності) земельною ділянкою площею 13.76 га у позивача та не доводить факту користування позивачем земельною ділянкою, а тільки підтверджує наявність наміру у позивача отримати її у користування.

Враховуючи фактичні обставини виниклих правовідносин, приймаючи до уваги, що податкове законодавство не регулює питання пов’язані з моментом виникнення права сплати земельного податку у суб’єктів господарювання, а дані правовідносини врегульовані нормами ЦК України, ЗК України та Законом України “Про плату за землю”, суд приходить до висновку, що посилання ДПІ про виникнення податкових зобов’язань позивача з моменту фактичного користування земельною ділянкою є хибними та уваги суду не заслуговують.     

Аналіз приписів чинного у період виникнення спірних правовідносин цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством, а тому обов'язок внесення плати за землю виникає у набувача з моменту такого оформлення.

Отже, до оформлення державного акта на земельну ділянку або договору оренди з одночасним розірванням старого договору саме попередній власник (орендар) сплачує земельний податок (орендну плату), якщо інше не обумовлене в договорі купівлі-продажу нерухомого майна або земельної ділянки, оглянуті договори зазначених положень не передбачала.

Відтак відсутність у позивача документів, які посвідчують право на земельну ділянку, виключає правомірність нарахування позивачеві спірної суми податкового зобов'язання.

Враховуючи досліджені обставини справи, суд дійшов висновку щодо безпідставного винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень – рішень, у зв'язку з чим вимоги позивача в цієї частині позову є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб.

Позивач заявляє вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, проте не заявляє вимоги щодо визнання їх протиправними.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача слід не тільки скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення, але і визнати їх протиправними.

Відповідно до ст.ст.11, 162 КАС України суд вважає, що для захисту прав, свобод та інтересів позивача належним способом захисту щодо позовних вимог є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0010522301/0 від 14.08.2009 р. та №0010522301/1 від 20.10.2009р.

Щодо позовних вимог про скасування податкової вимоги від 14.11.2009 р. судом встановлено наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон №2181-III). Стаття 1 Закону №2181-III визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов’язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Згідно підпункту 1.10 ст. 1 Закону  №2181-III податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Підпунктом 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 Закону №2181-III податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу.

Податковим боргом відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону№2181-III є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 6.2.3. п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-III  перша податкова вимога надсилається  - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Згідно приписів п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5 Закону №2181-III  податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, відповідно до якого оскарження рішення про визначення контролюючим органом податкового зобов'язання можливо шляхом подачі скарги протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. При цьому, у разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Тобто, незалежно від рівня контролюючого органу, до якого оскаржується податкове повідомлення, для платника податків зберігається обов’язок дотриматись 10-ти денного строку подачі скарги.

Крім того, зазначена норма Закону встановлює, що в разі незадоволення первинної скарги, наступна повторна скарга повинна бути подана платником податків до контролюючого органу вищого рівня.

Судом встановлено, що позивач не погодившись  з податковим повідомленням рішенням від 14.08.2009 № 0010522301/0 на суму податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб 109058,01 грн., оскаржив його в порядку п.п.5.2.2 пункту 5.2. ст. 5 Закону №2181-III до ДПІ у м. Сімферополі.

Відповідно до Рішення ДПІ у м. Сімферополі від 16.10.2009 року  № 5361/10/1/25-017 про результати розгляду первинної скарги, скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове-повідомлення рішення № 0010522301/0  без змін.

20.10.2009 року позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 20.10.2009 року  № 0010522301/1 на суму  109058,01 грн.

Не погодившись з результатами розгляду первинної скарги, позивачем було направлено скаргу  на податкове повідомлення –рішення  № 0010522301/1 до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, яка отримана 30.10.2009 року, про що свідчить відбиток вхідного штампу на копії скарги, наданої позивачем (а.с.60).

Таким чином, суд зазначає, що в порушення вимог п.п.5.2.2. п.5.2. ст. 5 Закону позивач направив скаргу, яка є по суті повторною до контролюючого органу, якій  видав первісне податкове повідомлення-рішення, а не до контролюючого органу вищого рівня – ДПА в АР Крим.

04.11.2009 року за № 1/3352 на адресу позивача ДПІ у м. Сімферополі було направлено першу податкову вимогу  про необхідність сплати податкового боргу на суму 94595,87 грн. з земельного податку з юридичних осіб(а.с.63).  Відповідно до дослідженої під час судового розгляду картки особового рахунку позивача, сума податкового боргу позивача була визначена з суми податкового зобов'язання, визначеного відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зменшеного на суму переплати в розмірі 14462,14 грн.

У зв’язку з викладеним, за умови того, що на час направлення першої податкової вимоги № 1/3352 відповідачем податкове зобов'язання відповідно до податкових повідомлень –рішень     №0010522301/0 від 14.08.2009 р. та №0010522301/1 від 20.10.2009р. було узгодженим в адміністративному порядку, позивач не направляв повторну скаргу до ДПА в АР Крим, яка є по відношенню до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим контролюючим органом вищого рівня, у суду відсутні підстави для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкової вимоги від 04.11.2009 року за № 1/3352.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо  судове  рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних  повноважень, суд присуджує  всі  здійснені нею  документально підтверджені судові  витрати з Державного бюджету України пропорційно до задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд вважає за можливе стягнути на користь позивача 2,27 грн. витрат, понесених позивачем щодо сплати судового збору.

В судовому засіданні 14.10.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 19.10.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі  АР Крим податкове повідомлення-рішення № 0010522301/0 від 14.08.2009 р. та №0010522301/1 від 20.10.2009р.

3.          В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об'єднання "ТехноМаш-Крим"  (ідентифікаційний код 34581914, м. Сімферополь, провул. Лавандовий, 2) 2,27 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

  Суддя                                Котарева Г.М.