Вирок

від 26.11.2024 по справі 632/1385/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1385/24

провадження № 1-кп/632/160/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року місто Златопіль

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Верхня Ланна Карлівського району Полтавської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку на землях в охоронній зоні, за наступних обставин.

Так, відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) - громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно ізст.123ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗК України).

Частиною 1 ст. 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть, в тому числі, кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, у тому числі прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Згідно із ст. 88 Водного кодексу України, ст. 60 ЗК України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів.

Якщо крутизнасхилів перевищуєтри градуси,мінімальна ширинаприбережної захисноїсмуги подвоюється.

У межах прибережних захисних смуг забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування.

Статтею 61ЗК Українита ст.89Водного кодексуУкраїни передбаченіобмеження господарськоїдіяльності вприбережних захиснихсмугах уздовжрічок,навколо водоймта наостровах,відповідно дояких прибережнізахисні смугиє природоохоронноютериторією зрежимом обмеженоїгосподарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, у тому числі будівництво будь-яких споруд, баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Однак, ОСОБА_4 , з серпня 2013 року, більш точна дата в ході досудового розслідування на встановлена, зокрема станом на 06 червня 2024 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, діючи всупереч положень ст. ст. 116, 123 126, 211 ЗК України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу її у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також в порушення ст. ст. 58, 60, 61, 81, 112 ЗК України, ст. ст. 85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, на яких заборонено будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів, стоянок автомобілів та іншого, а також вказаними статями передбачений правовий порядок користування землями водного фонду, самовільно зайняв земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності Первомайської (на даний час - Златопільської) міської ради Лозівського району Харківської області, без кадастрового номеру та юридичної адреси, загальною площею близько 1,8 га, що розташована на березі ставка колишнього села Сиваш у місті Первомайський (на даний час - Златопіль) Лозівського району Харківської області, поблизу вулиці Роза, шляхом розміщення на земельній ділянці водного фонду в прибережній захисній смузі тимчасових споруд малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності, тобто в охоронній зоні.

Водночас, власником вказаної земельної ділянки на березі водойми є Первомайська (Златопільська) міська територіальна громада, земельна ділянка не сформована, кадастровий номер відсутній, земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, будь-які договори оренди, суборенди з суб`єктами господарювання на земельну ділянку з органом місцевого самоврядування не укладались, також не надавались дозволи на здійснення будь-якої підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці, у тому числі з ОСОБА_4 . Рішення щодо виділення земельної ділянки під торгівельні об`єкти, тимчасові споруди не приймались, дозволи на розміщення будь-яких торгівельних об`єктів, бесідок, альтанок, мануальних зон для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці водного фонду, у тому числі для стягнення плати за прохід на територію прибережної захисної смуги, не надавались.

Площа водного дзеркала вказаного водного об`єкту становить 7 гектарів, тобто ширина прибережної захисної смуги по берегу водойми уздовж урізу води ставка колишнього села Сиваш міста Первомайський (назва на даний час - Златопіль) Лозівського району Харківської області складає 50 метрів (абз. 2 ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України), крутизна схилу становить 5 градусів (ч. 3 ст. 88 Водного кодексу України).

Таким чином, мінімальна ширина прибережної захисної смуги ставка колишнього села Сиваш подвоюється та складає 100 метрів.

При цьому, ОСОБА_4 , встановивши огорожу по периметру земельної ділянки у вигляді дерев`яного паркану, обмежив в порушення вимог ч. 4 ст. 60 ЗК України безперешкодний та безоплатний доступ до берегу водойми загального водокористування, стягуючи плату за прохід на територію земельної ділянки, в межах 50 метрів від дзеркала водойми розмістив у прибережній захисній смузі на даній земельній ділянці тимчасові споруди малої архітектурної форми у вигляді дерев`яних альтанок, столів з лавками, мануальних зон, для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, ОСОБА_4 , починаючи з серпня 2013 року по 06 червня 2024 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно знаючи про відсутність відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу земельної ділянки у власність або надання земельної ділянки у користування, діючи умисно та протиправно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх кримінальних протиправних дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи мету незаконно збагатитись за рахунок використання вказаної земельної ділянки, діючи всупереч положень ст. ст. 116, 123 126, 211 ЗК України, а також в порушення ст. ст. 58, 60, 61, 81, 112 ЗК України, ст. ст. 85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, самовільно зайняв земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності Первомайської (Златопільської) міської ради Лозівського району Харківської області, без кадастрового номеру та юридичної адреси, загальною площею близько 1,8 га, що розташована в межах земель охоронної зони, а саме прибережної захисної смуги та розташована на урізі води ставка колишнього села Сиваш у місті Первомайський (назва на даний час - Златопіль) Лозівського району Харківської області, поблизу вулиці Роза, встановивши огорожу по периметру земельної ділянки у вигляді дерев`яного паркану, обмеживши в порушення вимог ч. 4 ст. 60 ЗК України безперешкодний та безоплатний доступ до берегу водойми загального водокористування, стягуючи плату за прохід на територію земельної ділянки, розмістив в прибережній захисній смузі на даній земельній ділянці в межах 50 метрів від дзеркала водойми кілька тимчасових споруд малої архітектурної форми у вигляді дерев`яних альтанок, столів з лавками, мануальних зон, для здійснення підприємницької діяльності, тобто самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, визнав повністю, про обставини скоєного дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеному в описовій частині вироку.

При цьому обвинувачений підтвердив, що він дійсно самовільно зайнявши земельну ділянку в охоронній зоні на березі ставка поблизу колишнього села Сиваш, яка належить Златопільській міській територіальній громаді, встановив по її периметру огорожу, а також дерев`яні альтанки, столи з лавками та мануальні зони на земельний ділянці, організувавши у такий спосіб зону відпочинку.

За користування зазначеною територією, зокрема відпочинок на ній, він стягував з громадян плату, яку фактично використовував на її утримання.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють їх зміст, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують останнього.

Таким чином, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у повному обсязі висунутого обвинувачення і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Дослідивши дані про особу ОСОБА_4 суд встановив, що останній є пенсіонером, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, в цілому характеризується задовільно.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує, що згідно із ст. 12 КК України він вчинив нетяжкий злочин, сукупність всіх обставин, які характеризують кримінальне протиправне діяння, обставини, які пом`якшують покарання, дані досудової доповіді з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_4 .

З урахуванням викладеного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи і даних, які характеризують обвинуваченого, суд хоча і призначає ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, однак доходить висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства і вважає за необхідне, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не застосовувався.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його законний представник та захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1