Рішення

від 15.11.2024 по справі 695/2824/24

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2824/24

номер провадження 2/695/1254/24

15 листопада 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.

за участю:

секретаря - Біліченко С.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Міщенка С.В.,

представника третьої особи - Нагаєвського О.Г. ,

розглядаючи у судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Новодмитрівської сільської ради, Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про позбавлення батьківських прав -

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Новодмитрівської сільської ради, Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про позбавлення батьківських прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що від шлюбу з відповідачем, зареєстрованим ІНФОРМАЦІЯ_1 , у них народився син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у сторін не склалось і 14 лютого 2019 року рішенням Золотоніського міськрайонного суду у справі № 695/4208/18 шлюб між сторонами був розірваний. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з матір`ю, перебуваючи на її повному утриманні. Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 13.02.2019 року у справі № 695/4210/18 з ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_5 на користь матері дитини. Починаючи з 2019 року позивач не сплачував аліменти на утримання сина, а тому станом на червень 2024 року утворилась заборгованість у сумі 190 110.67 грн. Також батько дитини самоусунувся від спілкування із сином, його виховання, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, а вихованням та утриманням сина займається виключно мати. Оскільки батько дитини продовжує ухилятись від виконання своїх батьківських обов`язків, ОСОБА_1 звернулась до Органу опіки та піклування виконкому Новадмитрівської сільської ради з питанням про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 , 2016 року народження, про що отримала позитивний висновок.

За таких обставин, вважаючи, що батько ухиляється від обов`язків по утриманню та вихованню дитини, не цікавиться та піклується про здоров`я сина, фізичний та духовний розвиток, ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом.

Ухвалою суду від 02.08.2024 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого засідання.

У судовому засіданні по розгляду справи по суті позивач та її представник повністю підтримали вимоги позовної заяви, наголошуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів невиконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина ОСОБА_5 , 2016 року народження. Представник третьої особи Нагаєвський О.Г. повністю підтримав вимоги позовної заяви та вказав, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 є доцільним та не порушить права та інтереси дитини.

У судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_7 повідомила суд, що знає дану сім`ю давно, бо є хрещеною матір`ю ОСОБА_5 . Останній раз бачила ОСОБА_3 у 2018 році. Знає, що батько дитини не сілкується із сином, не сплачує аліменти на утримання сина, добровільно ніяких коштів також не дає. Ніколи не дарував жодних подарунків, навіть на день народження.

Свідок ОСОБА_8 повідомила у судовому засіданні, що знає позивачку, бо проживає по сусідству. Також їй відомо, що у сторін є син 8 років. Батько з дитиною не спілкується, свідок відповідача вже не бачила років три-чотири.

Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

У відповідності до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями частини 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.05.2016 року ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .

Як вбачається з рішення Золотоніського міськрайонного суду від 13.02.2019 року у справі № 695/4210/18 та копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 14.07.2023 року після розірвання шлюбу та одруження позивачка змінила прізвище із « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_10 ».

На підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду від 13.02.2019 року у справі № 695/4210/18 із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 12.12.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів станом на 27.06.2024 року ОСОБА_3 має заборгованість по сплаті аліментів у сумі 190 110.67 гривень.

Відповідно до довідки, виданої Домантівським старостинським округом Новодмитрівської сільської ради від 26.06.2024 року за вих. № 263 син ОСОБА_4 , 2016 року народження, проживає разом з матір`ю та перебуває на її повному утриманні.

Як вбачається з довідки Домантівського навчально-виховного комплексу «Загально-освітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» від 11.06.2024 року за вих. № 67 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_12 виховує сина ОСОБА_4 , 2016 року народження. Батько ОСОБА_3 участі у вихованні дитини не бере, батьківські збори не відвідує, матеріально не допомагає, дитиною не цікавиться.

З Висновку органу опіки та піклування Новодмитрівської сільської ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав» від 11.06.2024 року, що затверджений виконкомом Новодмитрівської сільської ради від 09.07.2024 року № 177 вбачається доцільним з метою захисту законних прав та інтересів дитини позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Заявою від 18.06.2024 року, підпис на якій засвідчений нотаріально, ОСОБА_3 відмовляється від утримання та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_4 , позов про позбавлення батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 визнає повністю та просить справу слухати за його відсутності.

У своїй заяві-клопотанні від 05.11.2024 року (вх. № 15577) ОСОБА_3 повністю визнає позовні вимоги та підтримує раніше подану заяву про відмову від своєї дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Із систематичного аналізу положень пункту 2 частини першої статті 164 СК України вбачається, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Вирішуючи справу, суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Згідно із положеннями статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд також бере до уваги, що відповідач подав до суду заяву-клопотання про визнання позову, просив проводити розгляд справи без його участі, що свідчить про байдужість, не зацікавленість життям, здоров`ям дитини та її подальшою долею. Під час судового розгляду жодним чином не продемонстрував суду свого бажання в поновленні стосунків з дитиною, і в такій ситуації на думку суду без бажання відповідача держава позбавлена можливості посприяти йому у виконанні своїх батьківських обов`язків.

Також, важливим для суду є те, що при позбавленні батьківських прав відповідача, відносини, які склались між ним і сином не зміняться в бік розлучення його з дитиною, яка разом з ним не проживає, важливим в даній ситуації є те, що позбавлення батьківських прав не призведе до відібрання дитини у батька, оскільки він із малолітнім ОСОБА_5 не проживає.

Позбавлення батьківських прав відповідача фактично і суттєво не змінить тривалу існуючу ситуацію між батьком та сином, яка склалася протягом тривалого часу.

Як підсумок, аналізу елементів, які впливають на визначення «якнайкращих інтересів дитини» суд зауважує, що в даних правовідносинах позбавлення батьківських прав буде сприяти інтересам дитини і в подальшому зможе гарантувати повну та ефективну реалізацію його прав.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку відповідача щодо ухилення від участі у вихованні дитини, про умисне і свідоме нехтування обов`язками батька, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітнього сина.

Згідно із ч. 1 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Частиною другою ст. 166 СК України визначено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у даній справі, суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за зустрічну позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у сумі 1211.20 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 141, 264, 265, 274 ЦПК України, ст.ст. 164, 166, 180-182 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконкому Новодмитрівської сільської ради, Золотоніський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст буде виготовлено та підписано головуючим 22 листопада 2024 року.

Суддя Середа Л.В.