Рішення

від 25.11.2024 по справі 703/4974/24

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/4974/24

2/703/1582/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Крамної Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок - під літерою «Г-1» (загальною площею 55,0 кв.м. та житловою площею 33,9 кв.м.), літня кухня-сарай - під літерою «Д», сарай - під літерою «Ж», літній душ під літерою «Е», вбиральня - під літерою «У», погріб - під літерою «З», огорожа під №№ 2,3, колодязь 1/2 № 4.

Домоволодіння за вказаною адресою належало померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 28 червня 1955 року нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Рабіним Р.М., зареєстрованого в реєстрі за № 5539 (1/6 частина) та на підставі свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 11 вересня 1973 року нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Колядою І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3845 (5/6 частин).

Водночас батько позивача після набуття права власності на вказане домоволодіння в порядку спадкування, згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради №599 від 16 жовтня 1986 року отримав дозвіл виконавчого комітету Смілянської міської ради на будівництво нового житлового будинку та збудував на даній земельній ділянці новий житловий будинок та нові господарські споруди, що підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння від 03 червня 2024 року, проте за життя не зареєстрував право власності на нього.

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина та, відповідно, мати позивача ОСОБА_3 , оскільки на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним.

При цьому ОСОБА_3 , прийнявши спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 у спосіб, передбачений ч.3 ст.1268 ЦК України, не встигла переоформити її на своє ім`я, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 шляхом подачі до Смілянської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, на підставі якої була заведена спадкова справа.

З метою оформлення права власності на спадкове майно за законом, що лишилось після смерті матері позивача ОСОБА_3 , якій належала спадщина, що залишилась після смерті батька позивача ОСОБА_2 та яку вона не встигла оформити у встановленому законом порядку, позивач, діючи через свого представника 22 серпня 2024 року звернувся із відповідною заявою до державного нотаріуса Смілянської ДНК

Разом з тим, постановою державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевої O.A. № 1243/02-31 від 28 серпня 2024 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що лишилось після смерті ОСОБА_3 , яка прийняла, однак юридично не оформила спадщину після ОСОБА_2 , з підстав того, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , який було побудовано ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 599 від 16 жовтня 1986 року, не зареєстроване у відповідному органі державної реєстрації нерухомого майна.

На підставі викладених обставин, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку спадкування по закону, оскільки він позбавлений можливості в позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою судді від 13 вересня 2024 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник Смілянської міської ради Черкаської області в судове засідання не з`явилася, однак надіслала до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі уповноваженого представника відповідача, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 , яке видане 03 жовтня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с.7).

Відповідно до копії дублікату свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 28 червня 1955 року нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Рабіним Р.М., зареєстрованого в реєстрі за № 5539 ОСОБА_2 належала 1/6 частина домоволодіння по АДРЕСА_2 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину, посвідченого 11 вересня 1973 року нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Колядою І.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3845 ОСОБА_2 належало 5/6 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 (а.с. 12).

Згідно копії архівного витягу з рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутатів Черкаської області № 599 від 16 жовтня 1986 року ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12).

У статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За життя ОСОБА_2 заповіту не складав, а тому спадкування належного йому майна повинно відбуватися за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 на момент смерті перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 та останні є батьками позивача у справі ОСОБА_1 (а.с.8,9).

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання особи виданої 21 лютого 2024 року ЦНАП виконавчого комітету Смілянської міської ради за № 1087 вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 з 01 жовтня 1970 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був знятий з реєстрації 16 листопада 2007 року. На момент смерті останнього за вказаною адресою також була зареєстрована ОСОБА_3 , інші зареєстровані особи за вказаною адресою були відсутні, в тому числі малолітні та неповнолітні особи (а.с.14).

Окрім того, з листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 1624/02-14 від 04 жовтня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_3 . На підставі поданої заяви була заведена спадкова справа № 279/2008. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 28).

Відтак матеріалами справи підтверджується обставина, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки є спадкоємцем першої черги, на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним за вищевказаною адресою та у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 10 червня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с.6).

Як зазначалось вище, із копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 20 жовтня 2009 року вбачається, що позивач по справі ОСОБА_1 доводиться сином померлого ОСОБА_2 та померлої ОСОБА_3 (а.с. 8).

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи виданої 21 лютого 2024 року ЦНАП виконавчим комітетом Смілянської міської ради за № 1088 вбачається, що спадкодавець ОСОБА_3 з 05 липня 1973 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та була знята з реєстрації 17 червня 2009 року. На момент смерті останньої інші зареєстровані особи за вказаною адресою були відсутні, в тому числі малолітні та неповнолітні особи (а.с.15).

З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 1624/02-14 від 04 жовтня 2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до Смілянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 . На підставі поданої заяви була заведена спадкова справа № 944/2009. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 28). Вказане також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 30).

Відтак, суд прийшов до висновку, що позивач є спадкоємцем першої черги по закону, так як є сином померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк, звернувшись із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. В свою чергу ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 у порядку ч.1 ст. 1269 та ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки є спадкоємцем першої черги, на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним та у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Згідно постанови нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори Зайцевої О.А. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1243 від 22 серпня 2024 року, вбачається, що розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , яка прийняла, але не оформила своїх спадкових прав після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріусом зазначено, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена з підстав того, що із матеріалів спадкової справи не вбачається доведеність факту реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , який було побудовано ним на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 599 від 16 жовтня 1986 року. Тобто право власності на спадкове майно не зареєстроване у відповідному органі державної реєстрації нерухомого майна. Окрім того, нотаріусом встановлено, що рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_4 № 74307709 від 26 липня 2024 року, позивачу було відмовлено у державній реєстрації права власності на вищезазначений житловий будинок. На підставі викладеного, нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки за відсутності реєстрації права власності на спадкове нерухоме майно після здійснення спадкодавцем ОСОБА_2 будівництва на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 599 від 16 жовтня 1986 року неможливо видати свідоцтво про право на спадщину на вказане спадкове майно (а.с. 16).

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про нотаріат», нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину перевіряє склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину, згідно підпункту 4.12 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 (надалі - Порядок), свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. У відповідності до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

У разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлювальний документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку (лист Міністерства Юстиції Українивід 21 лютого 2005 року № 19-32/319).

Згідно з п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно з п.3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом №91 від 24.06.2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Інспекція) за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

За приписами абзацу 2 п.3.1 Порядку документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

В ході розгляду справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради народних депутатів №599 від 16 жовтня 1986 року було вирішено надати дозвіл ОСОБА_2 на будівництво житлового будинку, сараю та літньої кухні по АДРЕСА_3 (а.с.12).

03 червня 2024 року на замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 . За даними цього паспорту житловий будинок під літерою «Г-1» має загальну площу 55,0 кв.м., а житлову площу 33,9 кв.м. Зазначено відомості про наступні надвірні споруди: літня кухня-сарай - під літерою «Д», сарай - під літерою «Ж», літній душ під літерою «Е», вбиральня - під літерою «У», погріб - під літерою «З», огорожа під №№ 2,3, колодязь 1/2 під № 4. Згідно технічної характеристики на вказане домоволодіння житловий будинок та надвірні споруди були побудовані в період часу з 1978 року по 1990 рік (а.с. 17-19).

З огляду на викладене вище, з урахуванням встановлених судом обставин справи та враховуючи особливості оформлення права власності на житлові, садові, дачні будинки та господарські будівлі, які побудовані до 05 серпня 1992 року, відповідно до наведених вище нормативних актів, суд вважає, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав батьку позивача ОСОБА_2 та ввійшов до складу спадкової маси після його смерті та, відповідно, після смерті матері позивача ОСОБА_3 .

З досліджених в ході розгляду справи доказів вбачається, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , звернувшись із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. В свою чергу ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 у порядку ч.1 ст. 1269 та ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки є спадкоємцем першої черги, на час смерті спадкодавця постійно проживала разом із ним та у встановлений законом шестимісячний строк звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Як встановлено ст. 1218, ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України вся спадщина вважається належною позивачу з часу смерті спадкодавця.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадкове майно по закону після смерті матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , однак юридично її не оформила. Водночас постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, йому відмовлено у його видачі, оскільки не вбачається доведеність факту реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , який було побудовано ним на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 599 від 16 жовтня 1986 року

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.49 ЗУ «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Оскільки позивач позбавлений можливості оформити свої спадкові права у визначеному законом порядку, єдиним способом реалізації ним своїх спадкових прав є визнання права власності на це майно у судовому порядку.

З огляду на наведені положення закону, виходячи із меж заявлених позовних вимог та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову в повному обсязі. При цьому, суд враховує, що відповідач визнав позов у повному обсязі.

За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На стягненні судових витрат із відповідача, які складаються із судового збору в сумі 1217 грн. 00 коп., позивач не наполягав.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16, 181, 182, 334, 392, 1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Смілянської міської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: житловий будинок - під літерою «Г-1» (загальною площею 55,0 кв.м. та житловою площею 33,9 кв.м.), літня кухня-сарай - під літерою «Д», сарай - під літерою «Ж», літній душ під літерою «Е», вбиральня - під літерою «У», погріб - під літерою «З», огорожа під №№ 2,3, колодязь 1/2 під № 4.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Смілянська міська рада Черкаської області, юридична адреса: вул.. Незалежності, буд. 37, м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ- 25874705.

Головуючий: Ю. В. Крива