Рішення

від 26.11.2024 по справі 753/23080/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/23080/23

провадження № 2/753/9400/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Комаревцевої Л.В.

з секретарем Гаврилюк О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Боярська державна нотаріальна контора, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Боярська державна нотаріальна контора, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису.

Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько, ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина. Звернувшись до нотаріальної контори з метою вступу у спадщину позивач у червні 2023 року отримав письмове повідомлення про необхідність надання документів що підтверджують родинні відносини, оскільки відомості в свідоцтві про народження позивача написані зі слів матері.

За викладених обставин позивач просить встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зобов`язати Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни в актовий запис від 30.09.1960 № 30, записавши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

04.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні позивач пояснив, що будучи студентом, у віці двадцяти років надіслав дідусеві лист щоб поспілкуватись з батьком. У відповідь отримав лист без зворотньої адреси з пропозицією спілкуватись через Київ-Головпоштамп, "До запитання". Зазначив про те, що такого спілкування не хотів, тому зачекав і через двадцять років зателефонував у довідку, отримав номер телефону батька і почалось спілкування. З того часу з батьком підтримували стосунки. У батька були публікації, він дарував книги, позивач зупинявся у батька в квартирі в м. Києві на бул. Верховної Ради, коли приїздив по роботі. Також були візити на урочистості внуків, дітей батька. На ювілеї подарував подарунок. Мати до останнього сподівалась що батько визнає батьківство позивача. Не пред`являючи свідоцтво про народження записала в школу до першого класу позивача під прізвищем ОСОБА_6 . Мати розповідала, що батько записав дитину на прізвище матері, оскільки на момент народження позивача у нього був фіктивний шлюб з іншою жінкою і він не міг офіційно записати на своє прізвище. У відповіль на питання представника позивача ОСОБА_2 позивач зазначив, що спілкувався з доньками батька - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . На семидесятиріччі батька спілкувались усі: сестри, їх чоловіки, діти. Метою звернення до суду є порушене майнове право на частку у спадщині батька.

Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги. Зазначив про те, що якби позивач був сином, були б стосунки з батьком. Є ймовірність того, що позивач є сином іншого чоловіка, доказів фіктивності шлюбу батька позивачем не надано. Позивач прагне отримати право на 1/6 частки будинку, належного відповідачу, надаючи докази, зокрема фотографії на яких не відомо хто зображений. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свідок ОСОБА_9 повідомив про те, що в 2012 році познайомився з батьком позивача на весіллі ОСОБА_10 . Сиділи поряд, розмовляли. На хрестини правнука приїздив, запрошував в гості до м.Києва. На весіллі тостував, давав настанови.

Свідок ОСОБА_11 вказала про те, що познайомилась з батьком позивача коли приїздив в село з дружиною. Позивач представив що це тато. У відповіль на питання суду ОСОБА_11 вказала про те, що знала ОСОБА_12 , бо жили разом. Вона працювала вчителем, а колись проживала в м. Донецьку. Позивач ходив до школи в селі.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

У частині 1 статті 315 ЦПК України визначено, які факти, що мають юридичне значення, можуть бути встановлені судом, серед переліку яких зазначено факт родинних відносин між фізичними особами.

В частині 2 цієї норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № N 5 від 31.03.1995 зазначено, що визначений в ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад,факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

В пункті 15 вказаної постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України). Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01.10.1968, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад , відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Як зазначено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 «положення про встановлення батьківства, викладені у ч.3 ст.53 КпШС України, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин».

Відповідно до п.п. 6,7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР» правила частини другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після 1 жовтня 1968 року.

У відношенні дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою в шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства, може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства проводиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому слід з`ясовувати обставини, передбачені ст. 53 КпШС.

Згідно до ст. 53 КпШС, для встановлення батьківства в судовому порядку необхідно, щоб батьки дитини не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою, щоб припустимий батько дитини відмовився від встановлення батьківства в добровільному порядку та щоб відбулась реєстрація народження дитини в органах РАЦС.

Встановлення батьківства в судовому порядку можливо як в порядку позовного провадження, так і в порядку окремого провадження (встановлення факту визнання батьківства та факту батьківства).

Встановлення батьківства у позовному провадженні можливо лише за життя припустимого батька дитини. У випадку, якщо він помер, та дитина народилась від незареєстрованого шлюбу, то встановлення факту визнання або факту батьківства має відбуватись в порядку окремого провадження.

Можливість встановлення факту визнання батьківства передбачена ст. 3 Закону СРСР «Про затвердження Основ СРСР та союзних республік про шлюб і сім`ю від 27 червня 1968р., який є чинним та підлягає застосуванню згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів СРСР».

Згідно з положеннями вказаної норми, якщо дитина народилась до 01.10.1968 року та її припустимий батько помер, і батьківство не було оформлено в добровільному порядку, то можливо встановлювати в окремому провадженні факт визнання батьківства, якщо померлий визнавав себе батьком дитини. При цьому, не має значення, помер припустимий батько дитини до чи після 01.10.1968 року.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

З урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед установленого значення для суду, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина.

25.06.2019 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишив заповіт на випадок смерті, ОСОБА_4 .

11.01.2023 ОСОБА_4 звернулась з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

14.02.2023 позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини щодо померлого ОСОБА_5 , на що отримав письмове повідомлення про необхідність надання документів що підтверджують родинні відносини, оскільки відомості в свідоцтві про народження позивача написані зі слів матері.

При цьому у свідоцтві про народження ОСОБА_13 батьком вказано ОСОБА_14 , а матір`ю ОСОБА_15 .

Звертаючись до суду з заявленим позовом позивач посилається на те, що його матір ОСОБА_15 та батько, ОСОБА_5 проживали однією сім`ю без реєстрації шлюбу. За викладених обставин відомості в свідоцтві про народження позивача написані зі слів матері.

З наданої позивачем фотографії не вбачається ступінь родинного зв`язку між позивачем та ОСОБА_5 , відтак даний доказ не є належним в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Жодним чином не доводять батьківство ОСОБА_1 і дані зазначені в листах та наданих витягах сповіді ОСОБА_5 , оскільки не мають правого значення.

Обізнаність позивача щодо певних обставин особистого життя і роботи ОСОБА_5 також не є доказом обставин, які є підставою для встановлення батьківства.

Будь-яких конкретних даних та фактів, які б свідчили про участь ОСОБА_5 , у вихованні і утриманні позивача та його намір і бажання визнати своє батьківство, свідки не навели.

До того ж сама позивач визнав, що за життя ОСОБА_5 не бажав визнавати своє батьківство.

Отже, даючи оцінку сукупності наявних доказів, суд бере до уваги, що позивачем на підтвердження своїх доводів не надано жодних письмових та речових доказів, спільного проживання його матері з ОСОБА_5 , їх спільного виховання і утримання позивача та визнання ОСОБА_5 свого батьківства.

Окрім того заслуговує на увагу і той факт, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про визнання батьківства після смерті батька, з метою отримання спадкового майна.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 про встановлення батьківства та відмовляє у їх задоволенні.

Оскільки вимоги про зобов`язання внести зміни в актовий запис є похідними від вимог про встановлення батьківства, правові підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з огляду на результат розгляду справи, суд залишає судові витрати за позивачем .

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи: Боярська державна нотаріальна контора, Коломийський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.11.2024

Суддя: Комаревцева Л.В.