Ухвала

від 26.11.2024 по справі 757/49630/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

757/49630/24-к

1-кс-42405/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу голови громадської організації «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 08.10.2024 за вих. № 08/10/2024-3-11,

УСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла вказана скарга, у порядку статті 303 КПК України, на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 08.10.2024 за вих. № 08/10/2024-3-11.

Оскільки заявник не отримав відомостей, що дані за заявою внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві щодо цього факту оскаржено до Печерського районного суду м. Києва.

У судове засідання особа, яка звернулася зі скаргою, не з`явився, про місце і час розгляду провадження повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

У судове засідання представник ТУ ДБР у м. Києві не з`явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомлено.

Згідно з частиною четвертої статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим постановити рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для постановлення відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Частиною першою статті 214 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Слідчим суддею встановлено, що 08.10.2024 голова ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 звернувся до ТУ ДБР у м. Києві із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення від 08.10.2024 за вих. № 08/10/2024-3-11.

Проте, станом на день подання скарги інформацію про внесення відомостей за заявою заявником не отримано та суду не надано.

Кримінальним процесуальним кодексом регламентовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування із врахуванням правил судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України (частина перша статті 306 цього Кодексу), для об`єктивного та повного, неупередженого вирішення заявлених вимог, що і є метою судового розгляду. Важливою умовою під час розгляду є участь особи, що звернулася до суду із скаргою, оскільки законодавець передбачив обов`язковість її участі у судовому засіданні, на що прямо вказано у частині третій статті 306 КПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ в рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. Згаданий суд у своїх рішеннях, серед інших, у справах «Фрайдлендер проти Франції» від 27.06.2000 та «Смірнова проти України» від 30.07.2009, неодноразово наголошував, що розумність тривалості провадження повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору.

При цьому, ЄСПЛ нагадував, що договірні сторони мають виявляти сумлінність для забезпечення ефективного здійснення прав, які гарантуються статтею 6 Конвенції (наприклад, рішення у справі «Фретте проти Франції» від 26.02.2002). Обов`язок заявника також полягає у тому, щоб проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (наприклад, ухвала щодо прийнятності у справі «Тойшлер проти Німеччини» від 04.10.2001, рішення у справі «Сухорубченко проти росії» від 10.02.2005, ухвала щодо прийнятності у справі «Гуржий проти України» від 01.04.2008, рішення у справі «Мускат проти Мальти» від 17.07.2012).

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статтею 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. При цьому, відповідно до частини другої вказаної статті проведення судового провадження в розумні строки забезпечує суд.

Водночас Касаційним кримінальним судом Верховного Суду (далі -ККС ВС) в ухвалі від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15-к (провадження № 51-1512ск18) констатовано, що хоча у Кримінальному процесуальному кодексі України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.

ККС ВС у постанові від 09.04.2019 у справі № 306/1602/16-к (провадження № 51-1925км18) зауважив, що процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання.

При цьому, ЄСПЛ, зокрема в частині обґрунтування висновку про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника, акцентується увага обов`язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 21.11.1995), оскільки в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005).

Суд враховує, зокрема й висновки, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ у справах «Цихановський проти України» від 06.09.2007 та «Коновалов проти України» від 18.10.2007 про те, що на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним. Наприклад, суд має вирішувати, чи відкладати засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якихось заходів щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Поважними причинами неприбуття особи на виклик відповідно до статті 138 КПК України є обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення; обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини); відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо; тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад; смерть близьких родичів, членів сім`ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю; несвоєчасне одержання повістки про виклик; інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють з`явлення особи на виклик, що підлягає з`ясуванню у судовому засіданні. Неврахування таких обставин призводить до передчасності прийнятого рішення та можливого порушення законних прав та інтересів учасників розгляду.

Слідчим суддею, з метою уточнення викладеного у заяві голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення та з`ясування всіх обставин, якими обґрунтована скарга, було здійснено повторний виклик у судове засідання особи, яка подала скаргу, зокрема на 26.11.2024.

На думку слідчого судді, неявка особи, яка звернулась зі скаргою, в чергове судове засідання, призначене на 26.11.2024, суперечить завданням кримінального провадження, принципу розумності строків, та свідчать про «зловживання правом» в розумінні цього визначення, розтлумаченого ЄСПЛ (як шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надано, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ (рішення у справах «S.A.S. проти Франції» від 01.07.2014, «Миролюбов та інші проти Латвії» від 15.09.2009), а тому слідчий суддя дійшов висновку, що неявка голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 в чергове судове засідання направлені на затягування розгляду скарги.

Особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки. Відтак, будучи належним чином повідомленим про розгляд поданої скарги голова ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 повторно не з`явився в судове засідання, призначене, зокрема на 26.11.2024.

Таким чином, враховуючи приписи статей 26, 306 КПК України, водночас з метою дотримання вимог статей 6, 17 Конвенції, статей 7, 9 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених КПК України щодо дотримання розумних строків при вирішенні поставлених перед судом питань, зважаючи на наявність доказів про обізнаність голови ГО «НОН-СТОП» ОСОБА_3 та уповноваженої особи органу досудового розслідування про час та місце розгляду скарги, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити через повторну неявку в судове засідання особи, яка подала скаргу, без поважних причин.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Керуючись статтями 22, 26, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги голови громадської організації «НОН-СТОП» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 08.10.2024 за вих. № 08/10/2024-3-11, відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1