Рішення

від 20.11.2024 по справі 332/228/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/228/24

Провадження №: 2/332/1018/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справув порядкузагального позовногопровадження запозовом ОСОБА_1 до Гуляйпільськоїміської територіальноїгромади,про визначеннядодаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин між спадкоємцем і спадкодавцем, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Гуляйпільської міської територіальної громади, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту родинних відносин між спадкоємцем і спадкодавцем. В обґрунтування позову, зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка є двоюрідною бабусею позивача. Після смерті двоюрідної бабусі відкрилась спадщина за заповітом у вигляді земельної ділянки площею 6,06 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області та житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 . За свого життя спадкодавець склала заповіт на ім`я позивача, яким заповідала останньому земельну ділянку площею 6,06 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, право власності підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №006942 від 14.12.2001р., виданим Новомиколаївською с/радою Гуляйпільського району та зареєстрований в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №390. Також спадкодавець склала заповіт на свою невістку, ОСОБА_3 , яким останній заповідала житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.06.1988р. № 210 та технічним паспортом на будинок від 22.02.1988р. 16 червня 2022 року, (до смерті бабусі), померла спадкоємець за заповітом - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших спадкоємців після смерті бабусі, ОСОБА_2 , окрім позивача немає. З метою прийняття спадщини, 24 жовтня 2023 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Ю.А.Носенко із заявою на відкриття спадкової справи та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом після померлої ОСОБА_2 1931р.н., в результаті чого нотаріусом була заведена спадкова справа №161/2023р. Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Ю.А. від 03.11.2023 року № 329/02-31, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим, що позивач пропустив установлені законом строки для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не надав документи, що підтверджують факт прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Ю.А. від 03.11.2023 року № 330/02-31, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки заявником не було надано нотаріусу документів, які б підтверджували його родинний зв`язок із спадкодавцем, а також ним було пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, та було рекомендовано звернутись до суду. Позивач зазначив, що він пропустив строк на прийняття спадщини з поважних причини, та причин, які не залежали від його волі. Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , його двоюрідна бабуся, шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті спадкодавця закінчився 24.06.2023р. Також у зв`язку із військовими діями, позивач переїхав з Пологівського району, с. Новомиколаївка, до м. Запоріжжя, оскільки там велись активні бойові дії. Про те, що він змінив місце проживання свідчить отримана на його ім`я довідка ВПО від 20.11.2023року. При переїзді у м. Запоріжжя, позивач дізнався про зміни у законодавстві, а саме, як він зрозумів, що на момент воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється, та отримати спадщину можна буде лише після завершення війни. У зв`язку з чим він вирішив, що зможе оформити спадщину у будь-який час, або взагалі після закінчення бойових дій. Таке рішення у тому числі було пов`язано з матеріальним становищем, яке погіршилось через війну в країні. Крім того, в країні з 24.02.2022р. було введено воєнний стан через військову агресію російської федерації проти України, та реалізація прав громадян на спадкування ускладнилась через масову евакуацію громадян, відключення державних реєстрів, відсутністю нотаріусів на місцях, а також постійними обстрілами м. Запоріжжя. У зв`язку з чим, звернення до державного нотаріуса відбулось несвоєчасно. Крім того, у позивача в наявності оригінали документів, зокрема, копії свідоцтв про народження бабусі та інших рідних, які нотаріусом не були прийняті, а отримати більш розширену інформацію з актового запису щодо родинних відносин між спадкодавцем та ним, спадкоємцем, не уявляється можливим, оскільки місцем народження бабусі вказано республіка Білорусь, з якою держава Україна не підтримує будь-які зв`язки із-за підтримки Білоруссю країни агресора. Посилаючись на вказані обставини, зокрема на те, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, ОСОБА_1 просив суд встановити йому додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його двоюрідної бабусі, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, та встановити факт родинних відносин між спадкоємцем і спадкодавцем.

Ухвалою суду від 18 січня 2024 р., позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, за клопотанням позивача, останнього звільнено від сплати судового збору та призначено підготовче засідання на 22.04.2024р., сторонам у справі встановлено строк для подання заяв по суті. Також, вказаною ухвалою витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Юлії Анатоліївни копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.43-44).

29.02.2024р. на адресу суду від Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Юлії Анатоліївни надійшла копія спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.51-83).

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024р. витребувано у Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Юлії Анатоліївни копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 103).

Ухвалою суду від 01 жовтня 2024 р., підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20 листопада 2024 року(а.с.104).

03.11.2024р.на адресусуду відПриватного нотаріусаЗапорізького міськогонотаріального округуЗапорізької областіНосенко ЮліїАнатоліївни надійшовлист-повідолення про відсутність в роботі та в архіві приватного нотаріуса Носенко Ю.А. спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.111).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Представник позивача повідомила суд про те, що її довірітель позовні вимоги підтримує в повному обсязі, крім того, на теперішній час він перебуває на військовій службі за мобілізацією, що підтверджено довідкою від 29.08.2024р. № 393, виданою начальником штабу в/ч НОМЕР_1 (а.с.115).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позов в повному об`ємі, просила суд встановити факт родинних відносин та визначити позивачу додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини. Зазначила, що встановлення того факту, що ОСОБА_2 була двоюрідною бабусею позивача має для останнього юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення його спадкових прав, як спадкоємця за законом на спадкове майно, та у зв`язку з тим, що в позасудовому порядку у вирішенні вказаного питання йому було відмовлено, інші спадкоємці відсутні, бабуся проживала разом з позивачем, який, після її смерті здійснив її поховання, просить задовільнити позов.

Представник відповідача Гуляйпільської міської територіальної громади, у судове засідання, не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, проти задоволення позову не заперечують.(а.с. 86-87).

Свідок ОСОБА_5 , яка є дружиною позивача, в судовому засіданні пояснила , що вони разом з чоловіком протягом останніх понад десяти років підтримували та доглядали ОСОБА_2 ,якій надень смертівиповнилось майже92роки. Їй, як дружині позивача достовірно відомо, що спадкодавець була рідною сестрою бабусі її чоловіка, дітей у неї не залишилось, єдиний син помер ще в 90-ті роки. Зазначила, що ОСОБА_2 була двоюрідною бабусею ОСОБА_1 , вказала, що поховання останньої здійснювали вони з чоловіком. Також свідок повідомила, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , невістка двоюрідної бабусі, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкоємці після її смерті - відсутні, дітей не було, а чоловік помер задовго до її смерті, похованням її вони з чоловіком займались самі.

Суд, вислухавши представника позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази у сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судомвстановлено,що згідно копії довідки № 2303-5003041686 від 20.11.2023 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради, ОСОБА_1 27.04.1973 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , взятий на облік як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 23.10.1997р. Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій обл. та картки фізичної особи-платника податків, що одержала ідентифікаційний номер, позивача по справі, прізвище, ім`я та по-батькові вказані, як ОСОБА_1 ( а.с.8-9).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 14.12.2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), , ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Гуляйполе, Гуляйпільського р-ну, Запорізької області; Батьками зазначені: батько ОСОБА_6 , мати ОСОБА_7 ( а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про народження батька позивача, серії НОМЕР_4 , виданого с/р Вулька ІІ Лунинецького р-ну Пинської (Брестської) обл., 20.01.1951 року, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Вульки ІІ Лунинецького р-ну Брестської обл. Батьками записані: батько ОСОБА_8 , мати: ОСОБА_9 (а.с. 27)

гідно копії свідоцтва про шлюб батьків позивача, серії НОМЕР_5 , виданого Вульновською с/р Лунинецького р-ну Брестської обл., 15.08.1972 року, ОСОБА_6 1951 р.н., уродженець с. Вулька ІІ Лунинецького р-ну Брестської обл., та ОСОБА_10 1948р.н., уродженка с. Вулька ІІ Лунинецького р-ну Брестської обл., уклали шлюб , актовий запис № 15, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку - ОСОБА_11 , дружині - ОСОБА_11 (а.с.28).

Згідно копії свідоцтва про народження дідуся позивача по батьковій лінії, серії НОМЕР_6 , виданого ц. Вичин архів Лунинецького б/ЗАГС Брестської обл., 07.05.1955 року, ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Вульки ІІ Лунинецького р-ну Брестської обл. Батьками записані: батько ОСОБА_12 , мати: ОСОБА_13 (а.с.29).

Згідно копії свідоцтва про народження спадкодавця, серії НОМЕР_7 , виданого архівом Лунінецького б/ЗАГС, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_14 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 у с. Вулька ІІ, Лунинецького р-ну Пінської обл. (республіка Білорусь Брестська обл.); Батьками зазначені: мати ОСОБА_15 ; інформація про батька відсутня (а.с.25).

Згідно копії свідоцтва про шлюб спадкоємиці серії НОМЕР_8 , виданого Вульновською с/р Лунинецького р-ну Брестської обл., 27.10.1956 року, ОСОБА_14 1931 р.н., уродженка с. Вулька ІІ Лунинецького р-ну Брестської обл., та ОСОБА_8 1923р.н., уродженець с. Вулька ІІ Лунинецького р-ну Брестської обл., уклали шлюб 27.10.1956 року, актовий запис №41, після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища: чоловіку- ОСОБА_11 , дружині - ОСОБА_11 (а.с.26).

Згідно довідки, виданої старостою Новомиколаївського старостинського округу виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької обл. №38 від 05.09.2023р., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 з червня місяця 2022 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.17).

Згідно довідки, виданої старостою Новомиколаївського старостинського округу виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької обл. № 01-08/04 від 10.01.2024р., ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 з червня місяця 2022 року до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала за адресою: АДРЕСА_4 , разом з нею проживали: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_11 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_12 (а..с.18).

Згідно довідки, виданої старостою Новомиколаївського старостинського округу виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької обл. № 01-08/05 від 10.01.2024р., повідомляється, що відносини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 носили характер родинних та сімейних, що були пов`язані спільним побутом, веденням сімейного господарства, наявність між ними взаємних прав і відносин. ОСОБА_1 опікувався та допомагав бабусі ОСОБА_2 , після її смерті займався її похованням (а.с. 19).

Згідно копії заповіту, посвідченого, ОСОБА_16 , секретарем Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області від 30.03.2011року, зареєстрованому в книзі для записів нотаріальних дій під № 08, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (ІНН НОМЕР_9 ), місце народження: с. Вулька, Лунінецького р-ну Брестської області, що мешкає в АДРЕСА_1 , зробила заповідальне розпорядження: -належну їй земельну ділянку площею 6,06 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП № 006942, яка розташована на території Новомиколаївської сільської ради заповідає: ОСОБА_1 ;

- житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 та все інше її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона матиме право за законом заповідала: невістці- ОСОБА_3 (а.с.15).

Згідно копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_10 , актовий запис № 2150 від 27.12.2022р., виданим Васильківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем смерті зазначено с. Новомиколаївка, Гуляйпільська ТГ Пологівського району Запорізької області (а.с.12 ).

Згідно копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_11 , актовий запис № 1296 від 27.06.2022р., виданим Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 місцем смерті зазначено с. Новомиколаївка, Пологівський район Запорізької області (а.с.16 ).

Оригінали вищезазначених документів судом оглянуті в судовому засіданні.

Отже, після смерті двоюрідної бабусі позивача відкрилася спадщина за заповітом на його ім`я у вигляді земельної ділянки площею 6,06 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що розташована на території Новомиколаївської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, та яке було оформлене на спадкодавця, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗП №006942 від 14.12.2001р., виданим Новомиколаївською с/радою Гуляйпільського району та зареєстрований в Книзі державних актів на право приватної власності на землю за №390 (а.с…20).

Щодо складеного спадкоємцем заповіту на ОСОБА_3 в частині спадкового майна, житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , право власності підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 20.06.1988р. № 210(а.с. 21) та технічним паспортом на будинок від 22.02.1988р.(а.с. 22), то в цій частині він не може бути виконаний оскільки спадкоємець померла раніше спадкодавця.

Відповідно до наданих свідком ОСОБА_5 пояснень вбачається, що надати підтвердження родинних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем не представляється за можливе, оскільки ОСОБА_2 народилась в республіці Білорусь, тому в РАГСі чоловіку було відмовлено у здійсненні запиту про надання витягу з Актового запису про народження та укладення шлюбу спадкодаця.

Водночас після звернення позивача до приватного нотаріуса Запорізького міськогонотаріального округуЗапорізької області Носенко Ю.А. з приводу можливості видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ним було отримано постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.11.2023 року № 329/02-31, у зв`язку із тим, що позивач пропустив установлені законом строки для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не надав документи, що підтверджують факт прийняття спадщини та від 03.11.2023 року № 330/02-31, оскільки заявником не було надано нотаріусу документів, які б підтверджували його родинний зв`язок із спадкодавцем, а також ним було пропущено шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, рекомендовано йому звернутися до суду (а.с.13-14.).

Таким чином, в позасудовому порядку підтвердити родинні відносини позивача із померлою ОСОБА_2 немає можливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1266 ЦК України, онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. На час розгляду справи відомості про інших спадкоємців в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

З матеріалів справи вбачається, що на спадкове майно спадкодавця ОСОБА_2 , претендує позивач, як спадкоємець за заповітом і як спадкоємець за законом, оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 , померла до дати смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п.п.4.2 п.4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №196/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Відповідно до п.п.4.12, 4.2 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Відповідно до пп.4.18 п.4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, від встановлення факту родинних відносин позивача зі спадкодавцем залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом і законом після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі - встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У судовому засіданні доведено, що встановлення факту родинних відносин має для позивача юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення та зміна його майнових та немайнових прав, так як у нього виникне можливість підтвердження свого походження, а отже і родинних відносин.

Вищезазначені докази повністю узгоджуються з заявою ОСОБА_1 , поясненнями в судовому засіданні, поясненнями свідка і є такими, що дозволяють встановити факт родинних відносин.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, а відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким, відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України, є день смерті особи.

Судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Оскільки строк на прийняття спадщини спадкодавця ОСОБА_2 закінчився і до цього часу позивач заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав та не проживав разом зі спадкодавцем на час його смерті, то він є таким, що пропустив строк на прийняття спадщини.

Відповідно достатті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану, статей 7 і 34 ЗУ «Про нотаріат», Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».

З 29.06.2022р. діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставіпостанови КМУ від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». Так, п. 3постанови КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану»передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок.

Так, основним актом цивільного законодавства України єЦивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно доКонституції Українита цьогоКодексу(далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін доЦивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін доЦК України(ч. 2ст. 4 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття (ст. 1270 ЦК України). Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогост. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви які про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України). Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 1ст. 1273 ЦК України).

Установити, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини (пункт 3постанови КМУ від 28.02.2022 № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив 6-місячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Більш того, позивач вважав, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючисьпостановою КМУ від 28.02.2022 №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, інших спадкоємців немає.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄС з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб.

Відповідно до ч.3ст. 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом померлої ОСОБА_2 ..

Із постанови приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Носенко Ю.А. від 03.11.2023 року № 330/02-31, вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ОСОБА_2 , у зв`язку із пропуском останнім строку на подачу заяви про прийняття спадщини за заповітом, який встановленийст. 1270ЦК України.

Також, у постанові приватного нотаріуса зазначено, що факт того, що позивач постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не підтверджено.

Як зазначено у позовній заяві, позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, у зв`язку із тим, що в країні введено воєнний стан, Запорізька область перебуває під частими обстрілами, у законодавстві щодо спадкування були зміни, та він вважав, що може звернутись до нотаріуса для прийняття спадщини після закінчення воєнного стану, до того ж у нього було скрутне матеріальне становище.

Враховуючи те, що в законі не міститься визначення поняття поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини і їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку виходячи з конкретних обставин справи та характеру взаємовідносин сторін, суд доходить до висновку про те, що наведені позивачем підстави пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, які підкріплені наданими позивачем письмовими доказами, є поважними, оскільки пов`язані з об`єктивною неможливістю у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

З огляду на викладені обставини, зокрема на запровадження воєнного стану на території України, у зв`язку із збройною агресією російської федерації, ту обставину, що спадкодавець померла за два місяці до початку дії воєнного стану, та Запорізька обл. перебуває під частими обстрілами, постійні зміни у законодавстві, що регулює діяльність нотаріусів у сфері спадкових відносин, суд доходить до висновку, що позивач мав поважні причини, які ускладнили його можливість звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини.

За таких обставин, з урахуванням принципів справедливості та розумності, суд вважає за необхідне встановити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно до вимогст. 1272 ЦК України, визначивши його в три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Також, суд приймає до уваги, що інших спадкоємців після смерті спадкодавця не встановлено, спору щодо спадкового майна станом на час розгляду цієї справи не існує, а тому надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини не буде порушувати прав та законних інтересів інших осіб і відповідатиме засадам розумності, справедливості та добросовісності у цивільних відносинах.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.09.2017 року у справі №6-496цс17, передбачено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, за відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача, суд вважає поважною причину пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами та беручи до уваги, що пропуск позивачем строку для прийняття спадщини був пов`язаний з об`єктивними труднощами для позивача на вчинення цієї дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимогиОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була двоюрідною бабусею ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

НадатиОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяці з моменту набрання цього рішення суду законної сили для прийняття спадщини та подання заяви про прийняття спадщини до органів нотаріату після смерті його двоюрідної бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м.Запоріжжя.

Повний текст рішення виготовлено 25.11.2024 року

Суддя Р.В. Сінєльнік