Вирок

від 25.11.2024 по справі 462/4534/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

справа № 462/4534/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024141390000402 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Львова, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, не одруженої, офіційно непрацевлаштованої, місце проживання якої зареєстроване та яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої, востаннє - 09.10.2024 року вироком Шевченківського районного суду м.Львова за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_5 13.04.2024 року, близько 15.15 год., в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року та строк дії якого продовжено на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №49/2024 від 05.02.2024 року, перебуваючи у у приміщені магазину «ССС» ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться на АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, повторно, діючи таємно, впевнившись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрала мобільний телефон марки «IPhone 11», чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , вартістю 24999 грн., який був в пластиковому чохлі чорного кольору, вартістю 200 грн., із SIM-картою оператора мобільного зв?язку «Київстар» з номером телефону НОМЕР_3 , вартістю 150 грн., після чого покинула приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдала потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 25349 грн.

Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.

Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю, не заперечила фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, зокрема щодо часу, місця, способу вчинення крадіжки та вартості викраденого. При цьому, від давання показань відмовилася.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану,доведена повністю і її дії слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом?якшують і обтяжують покарання.

Положеннями ст.50, 65КК України визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Отже, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також даним та особливостям особистості винного.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.

Беручи до уваги те, що у ст.12 КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення в санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд у ході призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду на мету і засади його призначення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов?язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Пропорційність дискреційних повноважень суду забезпечується, зокрема, належним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі.

Обставинами, що пом?якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, характеризується умисною формою вини та корисливим мотивом; конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, зокрема час і місце його вчинення та період вчинення, а саме під час запровадженого в країні воєнного стану; особу винної, яка неодноразово судима за вчинення корисливих кримінальних правопорушень (т.1, а.с.134), неодружена, має на утриманні трьох малолітніх дітей 2017, 2019, 2023 р.р. народження (т.1, а.с.146-151), на обліку щодо узалежнень та в психоневрологічному диспансері не перебуває (т.1, а.с.131-133).

Виходячи з наведеного, враховуючи позицію представника потерпілого ТОВ «ЦЦЦ Україна» - ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_6 , викладену в поданих кожним з них на адресу суду заявах, що у призначенні покарання вони покладаються на розсуд суду (т.2, а.с.25, 26), суд дійшов висновку, що обвинуваченій слід обрати покарання, достатнє і необхідне для її виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Підстав для застосування до ОСОБА_5 ст.69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у кримінальному провадженні сукупності обставин, що пом?якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 засуджена 09.10.2024 року Шевченківським районним судом м.Львова за ч.4 ст.185 КК України на 5 років 2 місяці позбавлення волі.

Між тим, під час даного судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 винна в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому нею до постановлення вказаного попереднього вироку.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень, суд призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За таких обставин, остаточне покарання обвинуваченій слід обрати на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень, - шляхом часткового складання покарання за цим вироком з покаранням, визначеним вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 09.10.2024 року.

При цьому, на підставі ч.5 ст.72 КК України, згідно якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті,слід зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі: з 11.11.2024 року (початок тимчасового залишення засудженої у слідчому ізоляторі у зв`язку з розглядом даної справи в суді) до дня набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої на час ухвалення вироку обраний не був, клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили прокурором заявлено не було.

Керуючись ст.100, 368-371, 373-375 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та попереднім вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 09.10.2024 року визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років три місяці.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 11 листопада 2024 року до дня набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Відповідно до ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 11 листопада 2024 року ОСОБА_5 тимчасово залишається у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)» до набрання вироком законної сили.

Речові докази:

- коробку від мобільного телефону марки «IPhone 11», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , та мобільний телефон марки «IPhone 11», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , які передано на відповідальне зберігання потерпілій (т.1 а.с.94-95, 100-101) - повернути потерпілій ОСОБА_6 , як власнику;

- DVD-R диск, на якому знаходяться відеозаписи з камер відеоспостереження за 13.04.2024 року з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на АДРЕСА_2 - залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: ОСОБА_1