Вирок

від 25.11.2024 по справі 466/9714/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/9714/24

Провадження № 1-кп/466/782/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючий суддя ОСОБА_1

секретар с/з ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024142380000505 від 16.09.2024 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добростани, Яворівського району, Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого ФОП, одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , 15.09.2024 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи на подвір`ї будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , у результаті словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров`ю потерпілого та бажаючи їх настання, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень своєму тестю ОСОБА_5 , умисно штовхаючи, шарпаючи його за плечі, руки, а також здійснивши кидок через себе на бетонне покриття, притиснувши його до землі лівим коліном в області живота, спричинив ОСОБА_5 наступні тілесні ушкодження: поверхневе садно в ділянці лівого ліктьового суглобу, синець на лівій сідниці на межі з поперековою ділянкою, які згідно висновку судово-медичного експерта № 669 від 16.09.2024 відносяться відносяться до легкого тілесного ушкодження, вчинивши тим самим діяння, що має ознаки фізичного насильства, як форми домашнього насильства відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року № 2229-8.

В судовому розгляді обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення, надав пояснення, якими повністю підтвердив вказані в обвинувального акті обставини. Зазначив, що у вчиненому розкаюється.

Фактичні обставини справи та докази, які підтверджують доведеність вини ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення не оспорювались в судовому засіданні ні самим обвинуваченим, ні іншими учасниками судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

У зв`язку із чим судом, після роз`яснення сторонам кримінального провадження наслідків визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень згідно ч.2 ст.394 КПК України, ухвалено обмежитись дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та матеріалів щодо речових доказів у справі.

Оцінюючи встановлені та досліджені судовим розглядом обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, так як своїми умисними діями він спричинив потерпілому умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, суди повинні виходити з класифікації злочинів згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

У відповідності до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 є кримінальним проступком.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах та у присутності дитини.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, його наслідки, особу винного, який раніше не судимий, одружений, на утриманні має трьох малолітніх дітей, ФОП, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, визнання обвинуваченим своєї вини, його розкаювання, відношення обвинуваченого до вчиненого, думку потерпілого, який питання призначення міри покарання відніс на розсуд суду.

Суд вважає, що міру покарання ОСОБА_4 слід обрати в межах санкції статті, за якою кваліфіковано кримінальне правопорушення у виді штрафу.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень) в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1