Рішення

від 25.11.2024 по справі 490/5400/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/2653/2024 Справа № 490/5400/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова-правова група Лекс"</a>, треті особи,які не заявляють самостійних вимог на предмет спору : Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Шарков Олександр Олександрович про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню ,-

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2024 року позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 806, вчинений 13.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем за кредитним договором №200352961 від 07.10.2015 таким, що не підлягає виконанню. Стягнути з ТОВ "Фінансово-правова група Лекс" судовий збір у розмірі 1816,80 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В обґрунтуваннявимог посилається на те,що виконавчий напис вчинено на заборгованість, яка не є безспірною, та у порядку, не передбаченому діючим законодавством.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.06.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи здійснюватиза правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кісілевич О.М. до суду надано клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження шляхом направлення копії ухвали з матеріалами позовної заяви за зареєстрованим місцезнаходженням, про що свідчить наявне у справі поштове повідомлення,не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причину своєї неявки суд не повідомили, письмових пояснень щодо позову суду не надали.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи із наступного.

07.10.2015 року між ПАТ "Банк Михайлівський" ,правонаступником усіх прав та обов`язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитним договором №516/ФК-21/1 від 01.12.2021 року є ТОВ "Фінансово-Правова група Лекс" , та ОСОБА_1 , був укладений кредитний договір №200352961 , відповідно до якого позивач отримав кошти в розмірі 15 300 грн. на загальні споживчі цілі зі сплатою 54% річних за користування ними.

13.01.2022 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О, було вчинено виконавчий напис №806 на заяві "Оферті" про відкриття карткового рахунку ід 07.10.2015 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 38 663,21 грн.

14.02.2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Шаркова О.О., відкрито виконавче провадження №68629225 з виконання виконавчого напису №806 від 13.01.2022 року.

Відповідно ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» /далі - Закону/ передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено певну умову вчинення виконавчих написів. Так, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо, зокрема, подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Згідно роз`яснень до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Як зазначено Верховним Судом України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з п.2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем вимоги про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, а нотаріусом, в свою чергу, не було перевірено отримання її позивачем, що унеможливило подання позивачем нотаріусу обґрунтованих заперечень щодо вчинення виконавчого напису або письмової згоди.

Нотаріусом не з`ясовано, станом на час вчинення спірного виконавчого напису, чи дійсно існують підстави виникнення у позивача зобов`язання перед банком, чи не пропущено банком строк позовної давності, а так само, трирічний строк з дня виникнення у нього права вимоги, що вимагає п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не встановлено, коли було здійснено останню оплату по кредиту.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримав від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), у зв`язку з чим, у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, а також не пересвідчився в отриманні позивачем вимоги банку про можливе стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, суд, керуючись принципом змагальності сторін, з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Статтею 8 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частинами 1, 2 статті 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина 1 статті 24 Конституції України).

Статтею 55 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист своїх прав і свобод.

Частиною 1 статті 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати при звернені до суду з даним позовом у вигляді судового збору, сплаченого при подачі позову.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правову допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, якщо до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проте у даноій справі, предстанвику позивача було достовірно відомо про розгляд справи у спрощеному провадженні , до того ж заявлено про надання првааовї допомги , яка складаєється лише послуг щодо складання позовної заяви та направлення позовної заяви та заяви про забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді строною позивача не надано жодного документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) , не наведено жодних поважних причин неможливості подання цих доказів ( які згідно викладеної у позові заяви складаються з наданих послуг виключно до подання цього позову до суду і не складаються з витрат , наданих під час розгляду спрваи у суді) разом з позовом чи до закінчення розгляду справи - за такого суд приходить до висновку , що це є підставою для відмови у задоволенні вимоги про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Керуючись ст.ст.12,13,141,263-265,280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова-правова група Лекс"</a> про визнання виконавчого напису таким , що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 806 від 13.01.2022 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем відносно боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 200352961 від 07.10.2015 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова-правова група Лекс"</a> (код ЄДРПОУ 44371579) на ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1816,80 грн.

Відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.А. Гуденко