Рішення

від 21.11.2024 по справі 686/20476/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/20476/24

Провадження № 2/686/5631/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого судді Палінчака О.М.,

при секретарі судового засідання

Цибульській Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Хмельницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих», Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту, -

встановив:

25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Хмельницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих», Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування арешту.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.1995 року ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Заповітом від 04.08.2023 року ОСОБА_2 усе своє майно, що буде йому належати на день його смерті, заповів ОСОБА_1 .

22 лютого 2024 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Довгань Т.М. була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_2 .

На запит приватного нотаріуса Довгань Т.М. Хмельницьке БТІ надіслало повідомлення № 746972 від 10.06.2024 року, згідно якого на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 накладено арешт 10.02.2000 року.

Відповідно до листа Відділу внутрішніх справ м. Хмельницького Хмельницької області (правонаступник - Хмельницьке районне управління поліції ГУНП в Хмельницькій області) б/н від 10.02.2000 року, повідомлено, що слідчим СЧ Хмельницького МУ, капітаном поліції ОСОБА_3 накладено арешт на вищевказану квартиру.

Зазначений арешт на квартиру перешкоджає подальшому оформленню спадщини позивачкою, а саме квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується листом приватного нотаріуса Довгань Т.М. № 73/02-14 від 12.06.2024 року.

Відповідно до Акту опису та арешту майна АА 307534 від 15.11.2001 року, на примусовому виконанні Хмельницького міського відділу ДВС (Державний виконавець Верхогляд Ю.С.) перебував виконавчий лист у справі № 1-475 від 19.07.2000 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь УВП УТОС боргу в сумі 5000 гривень, який в подальшому був виконаний боржником, виконавче провадження закрите.

У зв`язку з наведеним, позивачка просить суд скасувати арешт нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 29 липня 2024 року по справі відкрито провадження в загальному позовному провадженні.

13вересня 2024року представниквідповідача Першоговідділу державноївиконавчої службиу містіХмельницькому Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ)подав досуду відзивна позов,у якомуповідомив судпро те,що згідноперевірки Автоматизованоїсистеми виконавчихпроваджень невиявлено виконавчихпроваджень повиконанню виконавчоголиста №1-475Хмельницького міськогосуду від19.07.2000року простягнення з ОСОБА_2 на користьУПВ УТОСборгу всумі 5000грн.;також відсутнібудь-якіінші виконавчіпровадження простягнення заборгованостіз ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Також встановлено,що Першимвідділом ДВСу містіХмельницькому ЦМУМЮ (м.Київ)не вчинялосьжодних дійщодо арештуквартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, представник позивачки подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги позову підтримав та просив їх задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив суд розглядати справу у його відсутності, у вирішенні справи поклався на розсуд суду.

Представник відповідача Підприємства об`єднання громадян «Хмельницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подав.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до вимогст. 12 ЦПК України,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , набув у власність відповідно до договору купівлі-продажу від 10.10.1995 року квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.11.2023 року.

Заповітом від 04.08.2023 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповів усе моє майно, що буде йому належати на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б не складалось, а також все те, на що за законом буде мати право, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

22.02.2024 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Довгань Т.М. за заявою ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_2 .

До спадкового майна, окрім іншого, належить і квартира АДРЕСА_1 .

Проте, згідно повідомлення БТІ 746972 від 10.06.2024 року на вказану квартиру накладено арешт 10.02.2000 року.

Відповідно до листа Відділу внутрішніх справ м. Хмельницького Хмельницької області (правонаступник Хмельницьке районне управління поліції ГУНП в Хмельницькій області (29000, місто Хмельницький, вул. Олексія Скоблі (вул. Пушкіна) 15) № б/н від 10.02.2000 року, повідомлено, що слідчим СЧ Хмельницького МУ, капітаном поліції ОСОБА_3 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначений арешт на квартиру, перешкоджає подальшому оформленню спадщини, а саме вказаної квартири, що підтверджується листом нотаріуса Довгань Т.М. № 73/02-14 від 12.06.2024 року.

Встановлено, що вироком Хмельницького міського суду від 19.07.2000 року у кримінальній справі № 1-475/00, ОСОБА_2 було засуджено за ст. 86-1 КК України, з застосуванням ст. 44 КК України, до 2 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна; за ст. 172 ч. 2 КК України, з застосуванням ст. 44 КК України, до 1 року 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 3 роки. На підставі ст. 42 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 3 роки. Відповідно до ст. 46-1 КК України виконання вироку в частині основного покарання відстрочено на 2 роки, стягнувши штраф у сумі 850 грн. Стягнуто на користь УПВ УТОС м. Хмельницького з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно 1830 грн. 30 коп., а також з ОСОБА_2 3163 грн. 81 коп.

Як вбачається з відзиву на позов Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень не виявлено виконавчих проваджень по виконанню виконавчого листа № 1-475 Хмельницького міського суду від 19.07.2000 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПВ УТОС боргу в сумі 5000 грн.; також відсутні будь-які інші виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Нормою статті 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист праві основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба (ч. 6 ст. 126 КПК України 1960 року).

Окрім цього, відповідно до вимог ст. ст. 25 та 227 КПК України (в редакції 1960 року), у прокурора відсутні повноваження щодо скасування арешту на майно, як під час досудового розслідування, так і після скерування кримінальної справи до суду.

Відтак, повноваження та обов`язок органу досудового слідства щодо скасування накладеного арешту на майно та його виконання згідно ст. 126 КПК України (в редакції 1960 року) виникають лише на стадії досудового слідства.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Судом встановлено, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , накладений у кримінальній справі № 1-475/00 слідчим СЧ Хмельницького МУ, капітаном поліції Задачіним О.А. згідно повідомлення № б/н від 10.02.2000 року, за процедурою, встановленою КПК України 1960 року, не скасований як вироком Хмельницького міського суду від 19.07.2000 року, так і іншими процесуальними документами.

При цьому будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до проголошення вироку, з моменту його проголошення втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна у такому разі з заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном.

Вимоги позивачки про скасування арешту, що ґрунтуються на праві спадкування цього майна, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), виникають з цивільних правовідносин і можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Аналогічну правову позицію сформульовано Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26цс13 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, зробленим у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) «суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду».

Відповідно до пункту 55 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 372/2904/17-ц вказано наступне: «Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено».

Відповідно до ст. 1216 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Наявність обтяження у вигляді арешту майна, спадкоємцем якого є позивачка, перешкоджає оформленню спадкових прав та отриманню свідоцтва про право на спадщину.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно спадкодавця, який неможливо скасувати в позасудовому порядку, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна, тому суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.321, 386,391,1216,1218,1268 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 82, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Скасувати арешт нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 ), РНОКПП НОМЕР_2 , який був накладений на підставі повідомлення б/н від 10.02.2000 року слідчого СЧ Хмельницького МУ капітана міліції Задачіна О.А.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2024 року.

Суддя О.М. Палінчак