Рішення

від 21.11.2024 по справі 742/405/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/433/24

Єдиний унікальний № 742/405/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І., секретаря судових засідань голушки Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - служба у справах дітей Прилуцької міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачкою ОСОБА_1 до суду був поданий позов до ОСОБА_3 , третя особа, служба у справах дітей Прилуцької міської ради, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягувати щомісячно з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_5 , у свідоцтві про народження якого батьком записаний відповідач.

З березня 2023 року позивачка припинила спільне життя та стосунки з ОСОБА_3 . З того часу відповідач проявляє байдужість до дитини, взагалі не цікавиться, добровільно не бере ніякої участі у вихованні сина, ухиляється від утримання, матеріальної допомоги не надає та жодної участі у вихованні дитини не приймає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, не спілкується з сином взагалі, що порушує нормальне самоусвідомлення дитини, тобто відповідач повністю самоусунувся від виховання та утримання свого сина, тому позивачка і звернулася до суду з відповідним позовом.

У судове засідання позивачка та її представниця - адвокатка Дуденок О.О не з`явилися, проте остання подала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованих повідомлень на останню відому адресу проживання та шляхом оголошення про його виклик на офіційному сайті судової влади. У зв`язку з цим, суд на підставі ст.280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник служби у справах дітей Прилуцької міської ради у судове засідання не з`явилася також, проте подала заяву про розгляд справи за відсутності представника служби та при винесенні рішення врахувати висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області та виключно інтереси дитини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про обґрунтованість заявлених вимог і необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Прилуцьким відділом реєстрації актів цивільного стану у Прилуцькому районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №37, від 07 лютого 2023 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та його батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.п.10).

Як вбачається з копії ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 січня 2024 року справа №742/7329/23 провадження 2-н/742/48/24, у видачі судового наказу ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання дитини було відмовлено, оскільки не можливо встановити його місце знаходження (а.с.12 та зворот).

Згідно довідки виданої головою правління ОСББ «РОДИНА» НА ЯРМАРКОВІЙ» ОСОБА_6 від 22.05.2023 вбачється, що громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично мешкає за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_4 , який перебуває на її утриманні (а.с.13), що також підтверджується і витягом з реєстру територіальної громади (а.с.14).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є інвалідом ІІІ групи загального захворювання, інвалідність встановлено строком до 01.05.2024.Дата чергового переогляду 26.04.2024, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №462320 (а.с.16).

З висновку органу опіки та піклування Прилуцької міської ради №02-16/1283 від 23.02.2024 вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це буде відповідати інтересам дитини. З даного висновку також вбачається, що мати хлопчика, ОСОБА_1 , яка займається вихованням, опікується утриманням та розвитком дитини, мешкає разом з сином за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки дитини у офіційному шлюбі не перебували. З березня 2023 року батько не проживає з дитиною, здоров`ям, долею та самопочуттям сина не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, не спілкується з сином (навіть не привітав сина з його першим днем народження). Крім того, має психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин (копія епікризу історії хвороби №1047) а.с.34-35.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлено законом (ч.1 ст.152 СК України).

При цьому, відповідно до ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, згідно зі ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Таким чином, відповідно до ст.164, 170 СК України батько, мати можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (ст.165 СК України).

При цьому особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною (ст.166 СК України).

Пленум Верховного Суду України в п.15, 16 постанови №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дітей лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до копія епікризу історії хвороби №1047 вбачається, що ОСОБА_3 має діагноз психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання психоактивних речовин, синдром відміни неускладнений. Дані відомості також підтверджуються і свідоцтвом про хворобу №5193/2023 виданої військово-лікарською комісією при КП «ДБКЛПД» ДОР (а.с.17-18).

Згідно ухвали Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 06 вересня 2023 року справа 742/3745/23, провадження 1-кп/742/385/23 вбачається, що кримінальне провадження №12023275420000092 від 01.03.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України - закрито. ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.309 КК України (а.с.41). З даної ухвали також вбачається, що відповідно до довідки КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» ЧОР ОСОБА_3 з 08.03.2023 року по 15.03.2023 року пройшов курс лікування від наркотичної залежності.

Відповідно до положень ч.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», ч.7, 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей, зважаючи саме на які суд прийшов до твердого переконання про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , беззаперечно має бути позбавлений батьківських прав відносно свого малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виховання якого він свідомо самоусунувся, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не утримує дитину матеріально, не спілкується з ним, не цікавитьсяйого життям, хоча має таку можливість, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.2, 3 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Статтею 180 СК передбачений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Аналізуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, які підлягають стягненню із відповідачки на користь позивача, слід визначити у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з дня подання до суду позову, та до досягнення дитиною повноліття.

Частиною першою ст. 141 ЦПК України, встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивачкою ставиться дві вимоги, а саме позбавлення батьківських прав відповідача та стягнення з нього аліментів (від сплати за останню вимогу ОСОБА_1 звільняється), то з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн на користь позивачки та 1211,20 грн на користь держави.

Керуючись ст.7, 150, 152, 155, 164-165, 170 СК України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.3 Конвенції «Про права дитини», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.10-13, 18, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 280,352, 354-355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), представник позивача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа - служба у справах дітей Прилуцької міської ради (м.Прилуки, вул.Незалежності, 82, код ЄДРПОУ 34209057) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 18 січня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 к.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 к.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.11.2024.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО