Постанова

від 26.11.2024 по справі 686/13946/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/13946/24

Провадження № 22-ц/4820/2094/24

Хмельницький апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів судовоїпалати зрозгляду цивільнихсправ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Військового ліцею Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Військового ліцеюДержавної прикордонноїслужби Українина рішенняХмельницького міськрайонногосуду Хмельницькоїобласті від18вересня 2024року (суддя Мазурок О.В.).

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2024 року Військовий ліцей Державної прикордонної служби України (далі по тексту - Військовий ліцей Державної прикордонної служби України, ліцей) звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що службовим розслідуванням було встановлено, що нездійснення нарахування та виплати середнього заробітку працівникам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , увільненим від роботи відповідно до наказів начальника ліцею від 25.04.2022 № 67-ОС, від 27.04.2022 № 70- ОС, від 29.04.2022 № 72-ОС в період з листопада по грудень 2022 року сталося внаслідок безвідповідального ставлення підполковника ОСОБА_1 до виконання своїх службових обов`язків на посаді головного бухгалтера начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ліцею, що призвело до завдання ліцею відповідних матеріальних збитків. А саме, відповідач, перебуваючи на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби), не забезпечив нарахування та виплати середнього заробітку вказаним працівникам, що стало причиною звернення вказаних працівників до суду та подальшого стягнення з ліцею на виконання рішень судів по справах № 591/7046/22, 591/7043/22, 591/7044/22, 587/2216/22, 591/7041/22, 592/10663/22, 591/7042/22, 591/7045/22 судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Вказував, що комісія по проведенню службового розслідування дійшла висновку про те, що сума заподіяної ліцею шкоди, яка підлягає стягненню з підполковника ОСОБА_1 , складає (31 939,2 - 3992,20) / 2 = 13973, 50 грн.

З метою досудового врегулювання спору 15 квітня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місця проходження служби відповідача на момент подання позовної заяви) було направлено лист «Про відшкодування шкоди» з пропозицією ОСОБА_1 в семиденний строк від дня ознайомлення з інформацією, вказаною в даному листі відшкодувати ліцею завдану майнову шкоду шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ліцею коштів в розмірі 13973,50 грн.

Враховуючи вище викладене та те, що в добровільному порядку відповідачем завдану майнову шкоду відшкодовано не було, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів Військовий ліцей Державної прикордонної служби України просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдану шкоду у сумі 13973,51 грн.

Рішенням Хмельницькогоміськрайонного судуХмельницької областівід 18вересня 2024року в задоволенні позову Військового ліцею Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, в поданій апеляційній скарзі Військовий ліцей Державної прикордонної служби України, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вказує, що позивач, використовуючи підсистему "Електронний суд", належним чином та у повному обсязі долучив до позовної заяви комплекс письмові доказів, який містив вичерпну інформацію, необхідну для всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи. Вважає, що надані матеріали створювали достатнє підґрунтя для суду, щоб здійснити повноцінний аналіз фактичних обставин, надати їм належну правову оцінку та, як наслідок, ухвалити обґрунтоване та законне рішення відповідно до вимог процесуального законодавства.

Зазначає, що наведені документи достовірно підтверджують, що перебуваючи на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ліцею підполковник ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати характер і наслідки своїх рішень, а також ступінь відповідальності за прийняття та виконання таких рішень.

Вважає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 89 ЦПК України, проявив неприпустиму процесуальну недбалість, безпідставно проігнорувавши подані ліцеєм докази та ухилившись від їх належного дослідження в судовому засіданні. Така бездіяльність суду є грубим порушенням принципу всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, закріпленого у статті 263 ЦПК України, та призвела до істотного обмеження права позивача на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що жодна з умов притягнення до матеріальної відповідальності (протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;вина особи в завданні шкоди.) не була належним чином доведена в ході службового розслідування.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Встановлено, що ОСОБА_1 в період з 18.07.2022 по 17.03.2023 виконував обов`язки на посаді головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) Державного ліцею-інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (з 02.01.2024 - Військовий ліцей Державної прикордонної служби України). (а.с. 52)

Наказом начальника Державного ліцею-інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України від 17 березня 2023 року №105-ос ОСОБА_10 було виключено зі списків особового складу Державного ліцею-інтернату з посиленою військово - фізичною підготовкою «Кадетський корпус» ім. І.Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України у зв`язку з переведенням для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 34)

Колегія суддів враховує, що система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).

Частиною четвертою статті 5 КАС України визначено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, наведеними правовими нормами прямо передбачено, що військова служба є публічною службою, а тому відповідач у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця, перебував на посаді, що відноситься до публічної служби.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Пунктами 4, 5 статті 1 цього Закону визначено, що:

матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом приписів статті 3 цього Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Отже, у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Понад те, у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Отже, обсяг повноважень суду при розв`язанні таких спорів не закінчується дослідженням правильності розрахунку суми завданої шкоди, адже в першу чергу суд зобов`язаний перевірити наявність причино-наслідкового зв`язку між діями військовослужбовця, вчиненими під час перебування на посаді публічної служби, та заподіяною шкодою.

Підсумовуючи це слідує висновок, що такі спори підлягають вирішенню у порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Такий правовий підхід сформований у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 11-892апп18, від 12 грудня 2018 року у справі № 14-481цс18, від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18 (при розгляді спорів за позовами, зокрема, але не виключно, військових частин до фізичних осіб-військовослужбовців, які проходили військову службу, про стягнення матеріальної шкоди) і неодноразово застосований Верховним Судом при розгляді справ цієї категорії, серед іншого, у справах № 620/1720/20, № 580/4611/21, № 320/7204/21, № 640/28199/21, № 160/4643/23 та ін.

З матеріалів справи слідує, що спір між сторонами виник щодо відшкодування державі в особі військового закладу шкоди, завданої ОСОБА_1 ненарахуванням та невиплатою середнього заробітку працівникам, під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив предметну юрисдикцію спору, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, дана цивільна справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення суду підлягає скасуванню, а провадження в справі, відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 255 і ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, - закриттю.

Згідно частини ч. 4 ст. 377 ЦПК України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 255, 367, 377, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військового ліцею Державної прикордонної служби України задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2024 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Військового ліцею Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай