Рішення

від 26.11.2024 по справі 138/1321/24

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/1321/24

Провадження №:2/138/599/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

в складі:головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Совгири Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

30.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.11.2015, який було розірвано рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2016. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , який на даний час проживає разом з позивачем та знаходиться на його утриманні. З червня 2023 року відповідач самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно сина сторін: не приймає участі у вихованні спільної з позивачем дитини, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, не цікавиться життям дитини. За таких підстав позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.07.2024 відкрито провадження у даній справі, призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі - для подання пояснення щодо позову.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 30.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 25.11.2024.

В судове засідання 25.11.2024 прибули позивач та його представник адвокат Совгира Л.В.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилась без повідомлення причин своєї неявки, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Оскільки позивач та його представник в судовому засіданні 25.11.2024 не заперечували проти заочного вирішення справи, з урахуванням викладеного вище, це дає підстави суду ухвалити заочне рішення.

В судовому засіданні 25.11.2024 позивач та його представник адвокат Совгира Л.В. позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити з підстав викладених в ньому.

Адвокат Совгира Л.В. додатково зазначила, що сторони розірвали шлюб у 2016 році, проте продовжували проживати разом і у них народився син ОСОБА_3 . Але відповідач почала зловживати спиртними напоями і з червня 2023 року самоусунулась від виконання батьківських обов`язків по відношенню до сина сторін. Вважає, що доданими до справи доказами повністю доводиться винна поведінка відповідача по відношенню до виховання сина, яка свідчить про ухилення нею від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для задоволення позову. Уточнила, що позивач отримав контузію, тому має погану пам`ять і не все може згадати.

На запитання суду позивач додатково пояснив, що з січня 2023 року він був мобілізований і до літа 2023 року брав участь у бойових діях, повернувся додому влітку 2023 року після поранення (контузії), наразі виведений поза штат військової частини, але не виключений зі списків військової частини. Зазначив, що у період його перебування у зоні ведення бойових дій, в тому числі протягом 2018-2021 років, вихованням дитини займалась його мати, а також періодично відповідач. Востаннє відповідач бачила дитину 25.02.2024, коли приходила привітати його з днем народження. Підтвердив, що він не звертався до будь-яких органів з приводу невиконання відповідачем батьківських обов`язків стосовно їх сина з метою виправити її ставлення до дитини. Також і він не спілкувався з відповідачем з приводу її участі у вихованні та утриманні сина. Крім того вказав, що мати дитини на засідання комісії, де вирішувалось питання доцільності позбавлення її батьківських прав не з`явилась, проте йому не відомо чи її викликали на це засідання.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Суд встановив, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2016 шлюб, зареєстрований між сторонами 03.11.2015 розірвано (а.с. 9).

Згідно з копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 10).

Відповідно до копії довідки, виданої Службою у справах дітей Яришівської сільської ради № 36 від 07.08.2023 син сторін проживає разом з ОСОБА_1 та перебуває на його утриманні (а.с. 12).

Згідно копії довідки від 11.04.2024 № 5/1-10 та характеристики за підписом директора Яришівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Артур Довбуш відвідує вказаний заклад з 15.05.2021 (згідно характеристики з 15.03.2021) по даний час, батько дитини цікавиться його життям, регулярно відвідує батьківські збори, забезпечує відвідування дошкільного закладу. Мати дитини у вихованні дитини участі не бере, з вихователями на зв`язок не виходить, батьківські збори не відвідує (а.с.11, 15)..

Рішенням виконавчого комітету Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області № 35 від 22.04.2024 вирішено затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1979 року народження, відносно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

З вказаного висновку вбачається, що комісія з питань захисту прав дитини, розглянувши всі подані документи дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний та духовний розвиток свого сина, не забезпечує необхідне харчування та медичний догляд. З дитиною не спілкується, не здійснює підготовку до дорослого життя, не проявляє інтересу до його внутрішнього світу. При спілкуванні з дитиною було встановлено, що маму він не бачив давно, з нею не спілкується, вона з ним не проживає. За таких підстав комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 .

Також 12.04.2024 працівниками служби у справах дітей здійснено обстеження житлово-побутових умов за адресою проживання батька та дитини та встановлено, що в будинку прибрано та чисто, на момент перевірки був батько дитини ОСОБА_1 , малолітній син перебував у садочку. Дитина має окреме спальне місце, місце для відпочинку, необхідні меблі та обладнання (телевізор), іграшки, книги, зошити, олівці та розмальовки. Наявні продукти харчування, одяг та взуття відповідно до сезонів (а.с. 8).

Відповідно до копії характеристики на жительку с. Козлів Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_2 від 10.04.2024, наданої старостою Козлівського старостинського округу, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . На даний час за вказаною адресою не проживає, веде негативний спосіб життя, участі у вихованні неповнолітнього сина не приймає, так як син проживає з батьком в АДРЕСА_1 Заяв та скарг на її поведінку від жителів села та сусідів не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06).

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" Суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц (провадження № 61-29266св18) вказано, що звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтована підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному и міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Так, доказами, які на думку позивача та його представника свідчать про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків і які досліджені судом в судовому засіданні є: рішення суду про розірвання шлюбу з відповідачем, довідка з навчального закладу де навчається дитина, довідка про місце проживання позивача та склад його сім`ї, характеристика на дитину, характеристика на відповідача, акт обстеження житлово-побутових умов проживання та висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав.

При цьому наданий позивачем на підтвердження своїх позовних вимог висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Яришівської сільської ради № 35 від 22.04.2024 про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача не є безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки на підставі частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

На думку суду, в даному випадку, висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим та суперечить іншим доказам у справі.

Так вказаний висновок не містить жодних посилань на докази, з яких виходив орган опіки та піклування при вирішені даного питання. Крім того, висновок суперечить інтересам малолітньої дитини, оскільки даний висновок за своїм змістом лише констатує факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї малолітньої дитини без його перевірки, та містить загальні формулювання, які на думку органу опіки та піклування свідчать про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування.

Більше того, з вказаного висновку не вбачається, що орган опіки та піклування викликав на своє засідання відповідача, намагався з`ясувати підстави та причини такого відношення відповідача до свого сина.

Крім того, у висновку містяться відомості, що при спілкуванні з дитиною було встановлено, що він не бачив маму давно, з нею не спілкувався. Разом з тим, з акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 12.04.2024, під час якого працівники служби у справах дітей мали б поспілкуватись з дитиною, вбачається, що при виїзді працівників служби у справах дітей малолітнього ОСОБА_3 вдома не було, він був у садочку. Відтак не зрозумілим є коли саме і при яких обставинах працівники служби у справах дітей опитали дитину. Більше того в судовому засіданні позивач зазначив, що дитина востаннє маму бачила 25.02.2024 на свій день народження.

А тому вказаний висновок було винесено лише на підставі пояснень наданих позивачем без їх перевірки.

Також суд відхиляє як доказ винної поведінки відповідача характеристику старости Козлівського старостинського округу від 10.04.2024, оскільки з даного документу не вбачається на підставі яких доказів чи отриманої інформації складено таку характеристику, яка одночасно містить інформацію про те, що відповідач на території даного населеного пункту не проживає, а заяв чи скарг нас неї від жителів села та сусідів не надходило.

Не надано позивачем і представником позивача належних і допустимих доказів на підтвердження зловживання відповідачем спиртними напоями.

Суд вважає, що надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками щодо малолітнього сина, тобто що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині його права на спілкування з матір`ю та збереження зв`язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, а відтак суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 7, 150, 155, 164, 16, 166 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 1, 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3 п. 1, 2, ст. 9 ч. 1 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, ст. 12, 76-83, 89, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 268, 280ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Совгира Людмила Вікторівна, адреса для листування: вул. Київська, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Третя особа: орган опіки та піклування Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, місце знаходження: вул. Головна, 19, с. Яришів, Могилів-Подільський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04326879.

Суддя Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складено 26.11.2024